новини: Люди

Бахмутянка Юлія та її чоловік Вадим понад 15 років свого життя присвятили військовій справі. Вона — медикиня, він — офіцер. Зараз пара служить в одному з підрозділів військової служби правопорядку. Стопами матері пішла й старша донька Юлії, а молодша вже теж замислюється про військову професію.

Новостворений у Покровську Громадський простір пропонує для дітей та дорослих майстер-класи та ігри, заняття з психоемоційного розвантаження та юридичні консультації. 

Тривалий час в Авдіївці, що перебуває під постійними обстрілами з боку російської армії, шукали останню дитину, яку офіційно не евакуювали. Через чотири місяці вдалося все ж вивезти сім’ю у безпечніше місце.

З початком відкритого вторгнення Російської Федерації в Донецькій області рух значно розширився рух волонтерів і благодійників. У День волонтера в ОВА назвали тих, хто згуртувався і дотепер надає різноманітну допомогу краянам — в області та за її межами.

“Дрон — це така штука, як комп’ютер, — немає межі вдосконаленню”, — каже ветеран В’ячеслав Стражець. Чоловік втратив праву руку в боях на Донеччині, а після повернення до цивільного життя почав міркувати, як може допомагати побратимам. Ще в госпіталі Стражець замовив деталі для свого першого безпілотника й разом із рідними успішно його зібрав. Згодом вдалося знайти гроші та налагодити постійне виробництво “пташок”, важливих на полі бою. Ми поїхали у майстерню В’ячеслава на Вінниччині та побачили цей процес на власні очі.  

Не лише обороняє країну, а й створив благодійну організацію, щоб підтримувати інших військових — так наближає перемогу 30-річний Олексій Нужненко. За час повномасштабної війни він у складі бойових підрозділів встиг побувати на Луганщині, Донеччині та Київщині: без бойового досвіду, але з жагою захищати країну. Тепер він — командир відділення у штурмовій бригаді. 

В умовах бою будь-яке поранення може стати для військового останнім. Аби цього не сталося, бійці проходять спеціальні курси з тактичної медицини, де їх вчать зупиняти кровотечу та надавати іншу допомогу пораненим. Такі курси можуть стати у пригоді й цивільним, які живуть під обстрілами. Що має лежати в тактичній аптечці, як відрізнити якісний турнікет від поганого та які справи з медзабезпеченням української та російської армій — розповідає інструктор з тактичної медицини.

Бахмутянка Ірина та дві її маленькі донечки втратили не тільки домівку, а й найдорожчу людину — чоловіка та батька Андрія. Старший солдат 53-ї ОМБр ім. князя Володимира Мономаха Андрій Дяченко загинув у серпні 2022 року під Вугледаром. Ірина Дяченко впевнена, що тепер має важливе життєве завдання — виховати доньок, які б пам’ятали батька та були вдячні йому за захист. Зараз родина намагається налагодити нове життя у Дніпрі.

Щоранку о 09:00 ми згадуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. 18 листопада вшануймо пам’ять маріупольця Юрія Єрмака. Чоловік загинув у березні 2022-го за кермом своєї автівки, коли намагався виїхати з оточеного росіянами міста.

Серед 53 укриттів, які перевірили посадовців в Донецькій області,  немає жодного доступного для всіх мешканців громад. Попри вимоги, схованки від обстрілів зможуть стати шелтером не для всіх людей з інвалідністю.

Степан Чубенко жив у Краматорську. Хлопець захоплювався футболом і поезією. Сьогодні він мав би святкувати свій 26-й День народження, якби його, 16-річного підлітка, не вбили у 2014-му на його рідній Донеччині.

“У мене пів родини вбили. Одні похорони, інші.. Два мої будинки зруйнували. Я не могла сидіти у Чехії”, — каже Лілія Ярошевська з Сіверська, яка повернулася з-за кордону, аби підтримати бійців на передовій. Понад рік вона волонтерить на Бахмутському напрямку. Допомогу возить й місцевим, які не наважуються евакуюватись. Тут зустріла кохання — захисника Дмитра. Зараз Лілія допомагає йому на реабілітації після важкого поранення та вкотре готується до поїздки на рідну Донеччину. 

“Я хотіла б, щоб вона зберегла любов до нашої мови, до поезії. Найважливіше для нас — підтримувати зв’язок із Україною”, — каже вимушена переселенка з Краматорська про участь доньки у всеукраїнському творчому конкурсі. Ми поспілкувалися з трьома його переможцями з Донеччини. Комікси, які вони створили, увійшли до першої в Україні мотиваційної книги про успішних українців, авторами якої стали діти та підлітки. Юні переможці розповіли, чому героями для своїх коміксів обрали письменницю Ліну Костенко та президента Володимира Зеленського.

Плете патріотичні браслети та віддає кошти на потреби ЗСУ — так вже понад рік підтримує захисників 9-річний переселенець з Покровська Антон Олейніков. В евакуації школяр навчається дистанційно, а у вільний час — ходить на брейк-данс і збирає гроші для ЗСУ. Нещодавно благодійники вручили помічнику посвідчення волонтера. А ми розпитали Антона про те, як він знайшов свій спосіб допомогти та наблизити перемогу. 

Від початку відкритої війни волонтер Павло Черненко проводить збори та допомагає військовим закупати необхідне обладнання, аби ефективніше відбиватися від росіян. Чому будь-які пожертви важливі та з якими проблемами найчастіше доводиться стикатися волонтерам — Павло розповів журналістам Вільного радіо.

“Це правильне рішення. Я у безпеці, засинаю спокійно”, — каже 45-річна Вікторія про минулорічний переїзд із міста Українськ, що неподалік Селидового. Та це для неї другий вимушений досвід — у 2015-му вона мусила покинути рідний Донецьк. Тепер своє життя разом із донькою та мамою переселенка облаштовує в евакуації у Черкасах. На життя заробляє новим хобі — в’яже іграшки з плюшевої пряжі. Частину коштів із продажів відправляє на потреби ЗСУ та лікарень. 

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в межах Донецької області вимушено евакуювались 287 літніх людей старше 100 років. Донецька область залишається прихистком для третини довгожителів по країні, які як переселенці вимушено покинули рідний дім. Проте Донеччину переселенці у віці обирають для переїзду не найчастіше.

Вже понад 15 місяців нацгвардієць Владислав Фєдосєєв перебуває у полоні росіян. 23-річний боєць боронив Маріуполь та разом з іншими захисниками до останнього був на Азовсталі. Про події початку великої війни, полон коханого та спроби його звідти визволити — розповідає цивільна дружина бійця Ольга. 

Мешканка Донецька Феня Пустова знала творчість Івана Франка як ніхто інший на Донеччині та навчала Василя Стуса. А переїхавши на пенсії до Костянтинівки включилася в роботу місцевої української громади, пропагувала постать Олекси Тихого, Василя Гайворонського, Фелікса Ковалевського та займалася з молоддю. 8 жовтня їй могло б виповнитися 95.

Понад рік школяр з Покровська Антон Олейніков займається волонтерством. Він виготовляє різноманітні декоративні патріотичні вироби, які продає. Зібрані останнім часом гроші хлопчик з міста Покровськ передав у благодійний фонд, а волонтери віддячили школяру, нагородивши посвідченням волонтера.