новини: Люди

Степан Чубенко жив у Краматорську. Хлопець захоплювався футболом і поезією. Сьогодні він мав би святкувати свій 26-й День народження, якби його, 16-річного підлітка, не вбили у 2014-му на його рідній Донеччині.

“У мене пів родини вбили. Одні похорони, інші.. Два мої будинки зруйнували. Я не могла сидіти у Чехії”, — каже Лілія Ярошевська з Сіверська, яка повернулася з-за кордону, аби підтримати бійців на передовій. Понад рік вона волонтерить на Бахмутському напрямку. Допомогу возить й місцевим, які не наважуються евакуюватись. Тут зустріла кохання — захисника Дмитра. Зараз Лілія допомагає йому на реабілітації після важкого поранення та вкотре готується до поїздки на рідну Донеччину. 

“Я хотіла б, щоб вона зберегла любов до нашої мови, до поезії. Найважливіше для нас — підтримувати зв’язок із Україною”, — каже вимушена переселенка з Краматорська про участь доньки у всеукраїнському творчому конкурсі. Ми поспілкувалися з трьома його переможцями з Донеччини. Комікси, які вони створили, увійшли до першої в Україні мотиваційної книги про успішних українців, авторами якої стали діти та підлітки. Юні переможці розповіли, чому героями для своїх коміксів обрали письменницю Ліну Костенко та президента Володимира Зеленського.

Плете патріотичні браслети та віддає кошти на потреби ЗСУ — так вже понад рік підтримує захисників 9-річний переселенець з Покровська Антон Олейніков. В евакуації школяр навчається дистанційно, а у вільний час — ходить на брейк-данс і збирає гроші для ЗСУ. Нещодавно благодійники вручили помічнику посвідчення волонтера. А ми розпитали Антона про те, як він знайшов свій спосіб допомогти та наблизити перемогу. 

Від початку відкритої війни волонтер Павло Черненко проводить збори та допомагає військовим закупати необхідне обладнання, аби ефективніше відбиватися від росіян. Чому будь-які пожертви важливі та з якими проблемами найчастіше доводиться стикатися волонтерам — Павло розповів журналістам Вільного радіо.

“Це правильне рішення. Я у безпеці, засинаю спокійно”, — каже 45-річна Вікторія про минулорічний переїзд із міста Українськ, що неподалік Селидового. Та це для неї другий вимушений досвід — у 2015-му вона мусила покинути рідний Донецьк. Тепер своє життя разом із донькою та мамою переселенка облаштовує в евакуації у Черкасах. На життя заробляє новим хобі — в’яже іграшки з плюшевої пряжі. Частину коштів із продажів відправляє на потреби ЗСУ та лікарень. 

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в межах Донецької області вимушено евакуювались 287 літніх людей старше 100 років. Донецька область залишається прихистком для третини довгожителів по країні, які як переселенці вимушено покинули рідний дім. Проте Донеччину переселенці у віці обирають для переїзду не найчастіше.

Вже понад 15 місяців нацгвардієць Владислав Фєдосєєв перебуває у полоні росіян. 23-річний боєць боронив Маріуполь та разом з іншими захисниками до останнього був на Азовсталі. Про події початку великої війни, полон коханого та спроби його звідти визволити — розповідає цивільна дружина бійця Ольга. 

Мешканка Донецька Феня Пустова знала творчість Івана Франка як ніхто інший на Донеччині та навчала Василя Стуса. А переїхавши на пенсії до Костянтинівки включилася в роботу місцевої української громади, пропагувала постать Олекси Тихого, Василя Гайворонського, Фелікса Ковалевського та займалася з молоддю. 8 жовтня їй могло б виповнитися 95.

Понад рік школяр з Покровська Антон Олейніков займається волонтерством. Він виготовляє різноманітні декоративні патріотичні вироби, які продає. Зібрані останнім часом гроші хлопчик з міста Покровськ передав у благодійний фонд, а волонтери віддячили школяру, нагородивши посвідченням волонтера.

“Коли ти в нього попадаєш, то з нього вже не вилазиш” — так  Дар'я Євенко з Волновахи розповідає про волонтерство, якому вона присвячує весь свій час після початку відкритої війни. Дівчина одночасно збирає гроші на потреби військових на фронті та допомагає дітям з будинків-інтернатів. Наскільки важко бути волонтером та чому будь-яка допомога важлива — Дар’я розповіла журналістам Вільного радіо.  

Вона — медикиня, він — оператор дрона. Вони з народження жили в одному селі на Донеччині, однак не знали один одного. Все змінила служба у війську — на початку 2020-го Дмитро та Людмила познайомилися, а вже за пів року — одружилися.  Нині пара служить у Бахмутській 54-й бригаді та захищають рідний регіон. 

“Якщо вони втомлені, змучені, треба передавати їх такими, як є. Не робити якісь шаблони, картинки, якими їх хочуть бачити цивільні”, — каже Христина Луцик, яка фотографує захисників на Донеччині. Військова журналістка з Тернополя вже звикла працювати під звуки вибухів, а регіон став для неї ще однією домівкою. Деякі її світлини з фронту зараз можна побачити на виставці “4 грані Донеччини”. 

Карина ще до 2022-го планувала зав’язати з медициною, але напередодні повномасштабного вторгнення приєдналась до місцевої тероборони. З того часу вона служить. На війні зустріла і нових друзів, і кохання. Та постійно випробовує себе. Які складнощі зазвичай долає бойовий медик, чи допомагає служба разом з коханим та які думки не полишають тих, хто рятує бійців з поля бою, ми розпитали у медикині детальніше. 

Пообіді 9 вересня у одній із найбільших святинь Києва — Михайлівському золотоверхому соборі — провели панахиду за вченим та колишнім бранцем бойовиків “ДНР” Ігорем Козловським. Чоловік пішов з життя 6 вересня через серцевий напад. Ми побували на прощанні з борцем за свободу України та зібрали спогади його друзів та знайомих.

“Враження, що хтось шкрябає моє серце пилкою”, — так маріупольчанка Єва Дорохіна описує свої емоції при згадці про рідне місто. Дівчина разом із бабусею була вдома, коли російська армія поцілила з авіації в їхній будинок на початку відкритої війни. Її рідні захищали Маріуполь у лавах “Азову”: тато потрапив у полон, а чоловік загинув. Єві вдалося вибратися з міста. Вже рік вона намагається не бути осторонь повернення полонених військових і волонтерить. 

Поранення, контузії, група інвалідністості після десятка важких боїв на передовій Донеччини — такою ціною перемогу виборював 45-річний військовий Михайло Реуцький із позивним “Тихий”. На фронт чоловік пішов у 2014 році добровольцем і дослужився до командира взводу. Життя оборонця та Героя України обірвалося під час відкритої війни поблизу Бахмута.  

Яна Степаненко з мамою Наталею наприкінці серпня летять в Україну. Під час обстрілу залізничного вокзалу Краматорська у квітні 2022 жінка втратила ногу, а її донька – обидві. Понад рік родина Степаненків проходила реабілітацію в Америці та звикала до протезів. 

Ми покажемо, як за кілька кліків заповнити заяву та інші необхідні документи для швидшого оформлення у відділенні ДМС. Розповідаємо також, як зробити так, щоб документ відображався у додатку “Дія” та що буде, якщо користуватися протермінованим паспортом.

“Загинув. В автівку влучив снаряд”, — таку звістку на початку відкритої війни отримала сестра бійця батальйону “Айдар”, який боронив країну з 2014 року. Та 34-річний Ігор Гайоха зумів вижити, але потрапив у полон й опинився на лаві підсудних у Росії. Разом із іншими 17 “айдарцями” захисника звинувачують у “тероризмі”.