новини: Люди

Олекса Муравльов з Ясинуватої 2014 року разом із дружиною мусив переїхати з рідного міста до Краматорська. На новому місці пара допомагала українській армії й тим, хто теж втратив свій дім. Та вже 2022 року вони мали шукати новий прихисток на заході країни, але волонтерської праці не полишили й там. Про себе та інших переселенців, актуальні потреби військових та свою маленьку мрію Олекса розповів нашим журналістам.

Сергію було 19, коли він вирішив підписати контракт. При цьому каже: найстрашніше, що бачив на війні — це діти, які не бояться вибухів. Хлопець пішов наперекір батькам та 4 роки служить. Зараз він вже командир і “очі” свого підрозділу, адже відповідає за аеророзвідку. Росіяни під Бахмутом в основному за 3 км від нього, і значно ближче за ними спостерігати військовий підлітає дроном.  

Тваринці пришивають ніжки, відрізані трамваєм. Дівчину, після невдалої спроби вирізати їй серце, отруїли яблуком та поклали в кришталевий гроб. Іншу викрали у батьків немовлям та роками тримали в башті. Це не фільми жахів, а дитячі казочки, які ми щовечора, роками читаємо своїм дітям. У Всесвітній день казок ми разом із психологами розбиралися, навіщо  казки взагалі та жорстокі зокрема. 

50-річна Валентина Гончарова аж до минулого тижня не наважувалась виїхати з рідного Сіверська. Жінка сама виховує двох синів, один із них серйозно хворіє. У своєму будинку вони близько року прожили на волонтерській допомозі, а коли жити в місті стало геть нестерпно, все ж погодились на евакуацію. Зараз родина у пошуках окремого житла, яке необхідне для сина з інвалідністю, та просить небайдужих допомогти.

13 грудня минає 9 років з дня вбивства Героя “Небесної сотні” Дмитра Чернявського. Чоловік був родом з Бахмутського району та став однією з перших жертв російської агресії проти України. Розповідаємо, яким він був.

Кобзар ніколи не бував на Донбасі, але з краєм його пов’язували друзі та знайомі. А вшановувати пам’ять Тараса Григоровича на Донеччині почали понад 120 років тому. У день народження Шевченка розказуємо про його зв’язок з регіоном. 

Оксана Лобода з Костянтинівки не бачить з дитинства, та це не завадило їй знайти хорошу роботу. Вона професійна масажистка, до якої в її рідному місті вишикувались черги. Та через відкриту війну жінці довелось евакуюватися. Влітку вона виїхала на Волинь, і за цей час у неї вже з'явилися нові клієнти. Оксана розповіла, чому обрала цю професію, як знаходить клієнтів і про що мріє в евакуації.

“Ми відчували цю війну всі 8 років”, — каже Людмила Вєтрова з Сартани. Знаючи, на що здатні окупанти, на початку відкритої війни вона з родиною хотіла виїхати в безпеку. Але евакуація зірвалася, тож вони застрягли у блокаді. Однак Вєтрови змогли вирватися й почати нове життя. Зараз понад усе жінка прагне бути потрібною іншим, тому працює в центрі “ЯМаріуполь” — допомагає землякам відчути частинку рідного міста у Чернівцях.

Волонтери приїхали евакуювати літню жінку з Часів Яра та коли спитали куди її відвезти, вона відповіла: “У Чебоксари”. Це відео стало вірусним у соцмережах. Завдяки йому знайшлась рідна сестра жінки, яка хоче забрати її до себе у Канаду.  

Одного дня бахмутянка Аліна Білоус виїхала у відпустку — та вже не змогла повернутись додому: відкрите вторгнення застало її за кордоном. За час, що минув відтоді, її  місце роботи зруйнував снаряд, а такі рідні куточки Бахмута вже не вдається впізнати на фото.

Тільки-но прокинувся, а вже почуваєшся втомленим. Гойдалки настрою, відсутність сил, відчуття безпорадності та втрати контролю над своїм життям. Це одні з симптомів емоційного виснаження та апатії, які майже рік переслідують деяких українців та українок. 

Заплакав не від болю, а від того, як відреагують батьки: так описує перші хвилини після підриву на міні Данило Литвиненко. Він родом з міста Білозерське на Донеччині, пішов до армії у 18, вже з 19-ти підписав контракт, а ще до 20 потрапив на передову російсько-української війни.

Російські ракети щодня позбавляють українців зв'язку: рветься оптоволокно, падають опори, рвуться повітряні кабелі. Коли на місці чергового обстрілу завершують роботу поліція та ДСНС, в них за спиною вже стоять люди, які відновлять інтернет. Олександр Коник монтує телекомунікаційні мережі в Краматорську та сусідніх містах і селах.

Рятуючись від щоденних обстрілів, Віра Руденко з Сіверська виїхала з чоловіком до родичів на Одещину. Там подружжя почало нове життя. В евакуації жінка займається благодійною справою — в’яже шкарпетки для воїнів ЗСУ. Так вона робить свій внесок в українську перемогу.      

Антон Голобородько з Костянтинівки без вагань відправився боронити рідну землю, коли на сході почалась війна. Через поранення хлопець мусив відкласти зброю, але на початку відкритого вторгнення повернувся на фронт. Військовий розповів, як пише вірші просто на передовій та поділився роздумами про те, чого бракує українському суспільству під час війни.

Внаслідок землетрусу в Туреччині загинули тисячі жителів, ще більше постраждали. Україна також може опинитись у зоні ризику, оскільки тектонічна плита, де відбулись поштовхи, є у зоні Вранча в Карпатах. Коли в останній раз в Україні були землетруси, яка ймовірність поштовхів та що робити, якщо відчуєте коливання землі, читайте в матеріалі.

27-річна Катерина Мамедова з Торецька дізналася про те, що в неї рак під час карантину через пандемію Covid-19. В складний для неї період більшість новин було про жертв пандемії, а згодом — про руйнування рідного міста. Молода дівчина пройшла кілька стадій від бажання лікуватися до небажання жити. Та вона не спинилася і довела, що рак можна перемогти. Читайте історію одужання дівчини в матеріалі.

Близько опівдня 29 січня в центрі столиці провели панахиду за 47-річним британцем Ендрю Багшоу. Він був волонтером, вивозив цивільних мешканців з гарячих точок Донеччини. З однієї з таких поїздок волонтер не повернувся. Окупанти віддали тіло загиблого лише за кілька тижнів. Ми побували на прощанні з Ендрю та дізналися, що наразі відомо про обставини його смерті.

25 січня в народі відзначають Тетянин день. Його витоки пішли з давніх часів, коли за відданість християнству церква зарахувала мученицю Тетяну до лику святих. Сучасні ії тезки, писанкарка Тетяна Коновал, волонтерка Тетяна Гурин та менеджерка Тетяна Фролова, як і їхня пращурка, залишаються вірними своїй справі і роблять людям добро. Про свою діяльність в умовах відкритої війни Тетяни розповіли журналістам Вільного радіо.

Дмитро Шевчук боронив Маріуполь, але під тиском окупантів йому з побратимами довелося здатися у полон на заводі ім. Ілліча. За ці 10 місяців батьки Дмитра майже не отримували від нього звісток. До них самих вже 6 разів приходили окупанти, які шукали інформацію про їхнього сина. Про все це батько полоненого розповів нашим журналістам.