Як вплинув коронавірус на розмір чайових (дослідження журналістів)

Британська Гардіан задалася питанням, як змінилися чайові в ресторанах з приходом пандемії. Журналісти помітили, що за “ковідні” роки розмір чайових у лондонських закладах зріс зі звичних 10 відсотків чеку до 12 з половиною, а в деяких закладах додають вже і всі 15. Газета опитала експертів, які наголосили, що чайові у кожній окремій країні є похідними від місцевої ментальності, соціального колективного договору і законів про працю. 

Найбільша відмінність у філософії чайових, зазначають опитані Гардіан знавці, полягає між США та Старою Європою. У США вартість оплати праці офіціантів не включена до ціни страв, то ж рахунок обов’язково має містити service charges – плату за послуги. Це і є зарплата офіціанта, і якщо Ви з тієї чи іншої причини злегковажите цією нормою, Вам про це неодмінно нагадають. З цих чайових персонал потім має сплатити податки, 20 відсотків чайових вважається в Америці стандартом, однак пандемія рухає цю норму до 25. Коронавірус поклав чайові між молотом і ковадлом. З одного, позитивного, боку клієнти хотіли би більше віддячити офіціантам за їхню роботу на «передовій». З іншого, пише американський портал роз’яснювальної журналістики Vox, персоналу часто доводиться робити відвідувачам зауваження щодо дотримання санітарно-гігієнічних норм, і у багатьох антиваксерів це викликає роздратування і, як вже помічено, зменшує щедрість. 

В Європі ж у багатьох країнах оплата роботи персоналу включена у ціну в меню, а 10 відсотків вважається цивілізованим жестом вдячності. У заможній Швейцарії практики чайових не існує, позаяк офіціанти отримують пристойну платню. А норвезькі профспілки виступили проти чайових на тому підґрунті, що вони не впливають на розмір майбутньої пенсії і стимулюють роботодавців не підвищувати зарплату.

Чек з італійського ресторану. «Coperto» багато хто плутає із включеними у рахунок чайовими, однак насправді це не так. Це історична «плата за столик» з кожного відвідувача, яка походить із середньовіччя. Тоді подорожуючий мав право сісти за стіл у таверні зі своїми наїдками, але повинен був сплатити господарям за «право користуватися столом».