Пригоди українського екіпажу на борту біткоїн-корабля

2020 року на хвилях Атлантики та Карибського моря розгорталася історія, що залишилася на той час непоміченою на тлі пандемії. Трійка ентузіастів вирішила побудувати плавучу екстратериторіальну громаду фанатів криптовалюти. Потрапили в історію й кілька десятків наших співвітчизників.

Два американці Елвартовсі та Ромундт і німець Кох мріяли заснувати поселення видобувачів криптовалюти, яке було би позбавлено регуляторних обмежень і уваги податківців. Спроби створити такі громади на плавучих помешканнях біля берегів французької Полінезії та Таїланду наштовхнулися на опір місцевих, але пандемія неочікувано подарувала їм знахідку. Оскільки круїзна індустрія у прямому сенсі цього слова стала на якір, старіючі лайнери пішли з молотка. Сміливці заснували компанію Viva Vivas (з латини — “живи таким чином, щоби ти міг жити”) і придбали за 9,5 мільйонів доларів круїзний корабель 1991-го року, який вони переназвали “Сатоші” – в честь таємничого винахідника біткоїну. До COVID-19 такий корабель оцінювали в 100 млн доларів.

Ідея, пише Гардіан,  була поставити Сатоші на якір у панамських водах, каюти розподілити в оренду (без вікон — 570 доларів на місяць, з видом на океан — 629 і 719 — з балконом) і перетворити корабель на криптовалютний рай. Планувалося, що електрику спочатку вироблятимуть генератори, а потім — сонячні панелі, комунальні послуги спочатку оплачувалися би порівну, а потім — за лічильниками, а протягнутий дном із суші оптиковолоконний кабель забезпечував би швидкісний інтернет.

Однак, коли Сатоші вже переходив Атлантику, проєкт почав тонути у проблемах — дрібних, однак їх виявилося так багато, що вони потягли Сатоші, образно кажучи, на дно. Вимушена необхідність харчуватися у корабельному ресторані сподобалася не всім — багато хто хотів окрему кухню. Скидати відпрацьовану воду та відходи життєдіяльності у панамських водах було заборонено. Головне ж, жодна страхова компанія не наважилася опікуватися кораблем нетрадиційного призначення.

І потрібно було платити екіпажу — і саме тут в цій історії на палубу виходять українці. Наші співвітчизники складали більшу частину команди в 40 осіб. За їхніми словами, перехід із Середземного моря через Атлантику був приємним: рідко коли випадає нагода мати у своєму розпорядженні порожній круїзний лайнер.

Врешті-решт, проєкт криптокорабля був скасований, і лише юридична казуїстика врятувала його від розбирання на металобрухт індійцями. Завершилося все більш-менш оптимістично: круїзна індустрія почала відроджуватися, й Сатоші з новими власниками вже чекає на перших пасажирів під новою назвою Ambassador Ambience.