Новини: Артемівськ

Ці четверо іноземок були волонтерами на сході України ще коли саме слово “волонтер” не всі місцеві розуміли та ставилися підозріло. Що вони тут робили та як згадують свій досвід — розкажемо в статті.

Каті тоді було 5 рочків, а Мишкові — майже 16. У 1932-1933 обидва жили у Званівці. Їм не довелося знати одне одного, але довелося пройти через спільне лихо. Вони пережили Голодомор та розповіли, що відбувалось у їхньому селі.

80 років тому, наприкінці жовтня 1941-го, Друга світова війна прийшла на Донбас. Український схід на 2 роки окупували нацисти. Бахмутяни, які тоді були дітьми, розповіли що пам’ятають про ті часи. 

Він виборював на Донеччині Незалежність України з 1980-х. А навесні 2014-го на його очах адепти “руської весни” збивали з головної міської будівлі тризуб. А ще він майже став нардепом та видавав газету “Бахмут” за чверть століття до того, як ця назва повернулася на мапи країни.  

Говоримо про людей та події, які варто знати й пам’ятати.

Цим плівкам — майже 100 років. Раніше їх можна було подивитися за гроші, а тепер їх виклали в інтернет. На одних кадрах велосипедисти їдуть у пробіг між Бахмутом і Харковом, на інших — місцеві жінки марширують і літають на аеростатах. Тут можна побачити, як раніше видобували сіль і як виглядала скляна фабрика у Бахмуті.

Ясмін Зьонер — німецька історикиня та викладачка Гайдельберзького університету. А в середині 2000-х вона рік прожила у Бахмуті як ековолонтерка. Вже 8 років, або майже чверть свого життя, вона пише дисертацію про розслідування нацистських злочинів у СРСР та Німеччині. 

Американські розвідники іноді оприлюднюють документи, з яких зняли гриф секретності. Серед таких ми знайшли свідчення невідомого полоненого іноземця, якого утримували після Другої світової неподалік від Артемівська та змушували працювати на глиняному кар’єрі сучасного Часів Яра. Що ця людина розповіла ЦРУ про життя в Артемівському районі наприкінці 1940-х читайте в матеріалі.

Знавець місцевої історії розповідає, як правильно звуться популярні бахмутські місця відпочинку, та що було біля них понад століття тому. 

Уродженець Бахмута Борис Верлінський втратив слух, натомість здобувши пристрасть до шахів на все життя. Майже століття тому він красиво грав на останніх турнірах Російської імперії, а в перші роки існування СРСР переміг чемпіона з Заходу та пізніше став першим у світі гросмейстером. Інший шаховий майстер-одесит майже десятиліття збирав всі ці свідчення зльотів та падінь у книгу, яка невдовзі побачить світ. І розповів про все Вільному радіо.

На Донеччині волонтери ГО “Бахмут Український” зібрали на відео спогади про події лютого 2015-го. Про те як приймали у себе в тодішньому Артемівську по кількадесят військових, відновлювали їхню довіру до людей та готові були все зробити для допомоги армії. 

18 лютого 2015 року українські війська вийшли з Дебальцевого. Трохи раніше з міста припинили евакуювати мирних жителів, бо окупанти перекрили трасу на тодішній Артемівськ — “дорогу життя”. Сотні дорослих і малих встигли під обстрілами вивезти волонтери. Ми розпитали одного з них, Євгена Ткачова, про те, як змінювалось місто, як виживали люди та як остання поїздка ледве не вартувала йому життя. 

Близько століття тому Бахмут був центром Донецької губернії, але з часом місто втратило свій статус. Дехто припускає, що це могло статися через перейменування Бахмута на Артемівськ. Мовляв, із такою назвою не можна було конкурувати з містом Сталіно – тодішнім Донецьком. До річниці повернення місту історичної назви розбираємося у правдивості цієї версії з істориком та відновлюємо уявлення про Бахмут-Артемівськ того часу.

Львів’янин Ігор Ільків був миротворцем в багатьох гарячих точках земної кулі. Його досвід знадобився й на рідній землі: він став одним з лікарів Майдану, а вже влітку 2014-го року опинився на Донбасі. Коли військова медицина в лавах ЗСУ ще тільки оговтувалася, він вивозив в лікарню тодішнього Артемівська з полів бою українських військових з Дебальцевого, Світлодарської дуги, боровся за створення медичної роти ім. Пірогова та першого військового госпіталя на Донбасі.   

Уродженець Бахмута Марк Гольдберг, який дивом вцілів у Другій світовій війні, втратив в окупованому нацистами Артемівську всю родину. Але прізвища його рідних в офіційні списки загиблих не потрапили. Наприкінці 1970-х, перед еміграцією до США, Гольдберг через суд вніс імена батька, матері, бабусі та сестри в офіційний перелік загиблих в Артемівську. А ще встановив пам’ятник жертвам Голокосту та видав книгу спогадів.   

Почесна громадянка Бахмута, вчителька з 45-річним стажем Валентина Андріївна Ставрулова померла на 82-му році життя. Вона залишиться в пам’яті містян як викладачка, керівниця літературного гуртка, авторка прози та поезії.

Актори, в резюме яких була робота за царських часів, а тоді за комунізму. Трупа, яка виступала і під час німецької окупації, і після звільнення міста. Будівля, яка стоїть вже близько століття, і є головною сценою громади. Все це про колишній Артемівський український театр. Його історію збирає в книзі бахмутянин Володимир Сутковий, і він погодився розповісти кілька цікавих моментів вже зараз. 

16 вересня мешканці міста зібралися біля братської могили на Маріупольському цвинтарі на мітинг-реквієм. Молодь, представники влади та церкви вшанували тисячі загиблих під час нацистської окупації міста. 

Альбіна Гребенюк з Бахмута поділилася з нами аматорським відео, яке зробив у вересні 1983 року її дідусь. Автор відео Юрій Маланов працював на заводі та захоплювався кінозйомкою. На відео унікальних архівних кадрів — як місцеві мешканці святкували вересневе свято міста майже 40 років тому.    

Міський голова Бахмута Олексій Рева хоче залишитися на посаді ще на 5 років. Це будуть його 7-мі виборчі перегони. Ми запитали майбутнього кандидата навіщо він знову йде на вибори та яку партію обрав для себе цього разу.