Тег: історія

“Донецьк завжди був проросійським, а місцеві не розмовляють українською” — один із наративів, що тривалий час просуває Росія. Та у місті були жителі, які ще до початку російської військової агресії на сході доводили зворотнє. У 2012-му місцевий активіст відкрив у Донецьку клуб однодумців, які прагнули говорити українською. За 10 місяців роботи тут провели з пів сотні заходів. А всі донеччани-учасники несвідомо залишили вагомий слід в історії міста. Як створювали цей розмовний клуб, чи мав він популярність та які інші міста країни підхопили цю ініціативу — розповідаємо далі. 

КДБісти мали іншу, робочу назву цієї хвилі знищення найкращих людей нації у 1972-му — “операція “Блок”. Інститут національної памяті оприлюднив шість короткометражок про дисидентів, троє з яких — з українського Сходу.   

11 січня 1942-го нацисти стратили в алебастрових штольнях тодішнього Артемівська сотні містян, більшість з яких були євреями. За оцінками радянської сторони, там загинули понад 3 тисячі людей. Після деокупації містяни кілька днів ходили серед решток сотень трупів, намагаючись знайти загиблих родичів, сусідів, знайомих. Багато кого опізнавати не було кому: у виробках гинули цілими сім’ями.

11 січня 2024 року останньому очільнику УПА Василю Куку могло б виповнитись 111 років. Наприкінці травня 2021 року дослідниця українського національно-визвольного руху Аліна Понипаляк випустила книгу про його життя. Аби написати її, довелося збирати відомості звідусіль крихта за крихтою. Про успіх книги та значимість її головного героя для українців авторка розповіла нашим журналістам.

Різдвяний вертеп до Краматорська привіз гурт молодих людей з Харкова, Львова, Одеси, Києва та Сєвєродонецька. Відвідали колядувальники хаби, кафе, магазини, лікарню та центр для переселенців.

У традиційних строях, чоботах та з вифлеємською зіркою. Такими зображені колядники Донеччини на світлині, яку датують 1905 роком. Її зробив підліток із Бахмутського повіту, коли, за зароблені на коляду гроші, йому вдалося придбати фотоапарат. Яка історія створення цього знімка та які наративи радянської пропаганди він спростовує ми розпитали історикиню.

Поет та прозаїк, перекладач, мислитель, правозахисник Василь Стус прожив на Донеччині майже половину зі свого короткого 47-річного життя. Він жив, навчався та працював у Сталіно (нинішньому Донецьку) та Горлівці, відпочивав у Святогірську. Якби його не закатував за непокору московсько-радянський окупаційний режим СРСР, 6 січня йому виповнилося б 86 років. 

1 січня 2024 року виповнюється 115 років з дня народження відомого в Україні й світі політичного діяча Степана Бандери. Про його особистість є багато міфів. Ми вирішили зібрати найпоширеніші з них в одному матеріалі. Розвінчання фейків про Бандеру та цікаві приклади інтернет-творчості про видатного націоналіста читайте далі.

У 1962 році у газеті Краматорська опублікували оповідання Олега Плуталова “Я люблю тебе так…” Може здаватися, що ця історія про кохання, однак за антисталінські мотиви, які містив твір, письменника, ймовірно, не раз допитували. Що відомо про автора та у чому особливість його оповідання — розповідаємо далі.

15 грудня — День пам’яті жертв “грецької операції” НКВС, чергової радянської національної “чистки”. Тоді, 1937 року, на території СРСР арештували та розстріляли понад 20 тисяч греків, чверть з них — на Донеччині.

Український композитор 4 роки прожив з родиною на Донеччині, у пристанційному селищі, яке нині зветься Покровськом. Розповідаємо детальніше про його роки у цьому краї.

Оцифрувати архіви знищених міст хочуть у Центрі міської історії. Жителям Маріуполя, Бахмута, Сєверодонецька та  інших тимчасово окупованих  та понічевених населених пунктів пропонують надсилати фотографії із сімейних архівів, аби оцифрувати їх і так зберігати історію.  Які фото шукають, де їх показуватимуть та як долучитись — розповідаємо у матеріалі.

Восени 1913-го через нинішній Бахмутський район побудували приватну залізничну гілку “Яма — Микитівка”. Вона століття прослужила цілій країні та мешканцям міст і сіл навколо. Ці рейки бачили промисловий бум, десятиліття Першої світової та визвольних змагань, ще одну світову війну та запізнілу модернізацію після неї. А рівно за сто років після будівництва залізниця почала поступово відмирати — через російську збройну агресію.

“Жінка накинулася на неї, вирвала хліб і втекла. Вона не розуміла, як далі бути, що їсти до наступного пайка”, — згадує розповіді Варвари Сердюк її онук. Разом із родиною його бабуся вижила в Голодомор 1932-1933 років. Вона була ще дитиною, але ті жахливі часи добре запам’ятала. 25 листопада, у День пам’яті жертв Голодомору, ми ділимося її історією.

Покинуті кар'єри як місячні пейзажі, напівзруйновані промислові  будівлі, терикони та провалля у Горлівці, Бахмуті, Соледарі, Торецьку, Часів Ярі, Слов'янську та інших містах. Ці фото такої, мало кому відомої Донеччини, зібрав у фотокнигу дослідник історії гірничої справи регіону Михайло Кулішов. А самі кадри він передає на зберігання у держархів, бо це вже історія — промисловість тут занепала, і на цих місцях точаться бої.

5-річну доньку головнокомандувача УПА Романа Шухевича після арешту матері радянська влада запроторила до дитбудинків Донеччини. Там дівчинці змінили прізвище та майже десятиліття виховували як сироту, лояльну радянську людину. Свою матір, яка повернулася з сибірських таборів, вона зустріла знову вже дорослою. Дівчині знадобилося кілька років, аби прийняти своє справжнє походження та нове життя.

Понад століття тому у Бахмуті місцева рада депутатів вирішила знищити великі запаси горілки та спирту, і вилила тисячі відер алкоголю у річку. Це під час кількарічного “сухого закону”, анархії, яка наростала, та світової війни, що все ще тривала. Що сталося потім — дізнавайтесь з історичної статті, яку коментує місцевий історик. 

"Дніпрова Чайка" - українська письменниця. 1 листопада в Україні відзначають її день народження. 1916-18 роки авторка прожила на території сучасної Донеччини. Тож ми розповімо про ці часи детальніше. 

Священник з Поділля Юхим Сіцінський з кінця ХІХ століття досліджував історію рідного краю — церков, фортець, археологічних памяток тощо. Зібрані ним артефакти стали основою історичного музею Кам’янця-Подільського, а видані ним праці з історії Поділля —  фундаментальними. Та маловідомою є бахмутська сторінка з життя вченого: на українському сході вчений жив та працював чотири роки.

У 1990-му у ще радянському Донецьку відкрилася перша у зросійщеному місті українська школа. Там навчали користуватись знаннями, а не зубрити, та виховували активних громадян-українців. Хлопці та дівчата займалися окремо, але усі навчались прийомів самооборони, музики й співів. І це лише деякі новації засновника та директора школи Леоніда Громового. Про атмосферу, устрій у школі та особистість її натхненника згадаймо у День української писемності та мови.