Тег: СРСР

5-річну доньку головнокомандувача УПА Романа Шухевича після арешту матері радянська влада запроторила до дитбудинків Донеччини. Там дівчинці змінили прізвище та майже десятиліття виховували як сироту, лояльну радянську людину. Свою матір, яка повернулася з сибірських таборів, вона зустріла знову вже дорослою. Дівчині знадобилося кілька років, аби прийняти своє справжнє походження та нове життя.

Понад століття тому у Бахмуті місцева рада депутатів вирішила знищити великі запаси горілки та спирту, і вилила тисячі відер алкоголю у річку. Це під час кількарічного “сухого закону”, анархії, яка наростала, та світової війни, що все ще тривала. Що сталося потім — дізнавайтесь з історичної статті, яку коментує місцевий історик. 

10 вересня у Міжнародний день пам’яті жертв фашизму світ вшановує загиблих у Другій світовій війні — і військових, і цивільних. Аби показати масштаби людських жертв у всій Україні, публікуємо поіменний перелік цивільних у Бахмуті (тоді місто Артемівськ), які загинули у місті масової страти, чиї імена вдалося встановити. У цьому списку — понад пів тисячі прізвищ, переважно євреїв, яких знайшли загиблими у зачиненій камері алебастрового рудника. Більше прізвищ ми знайшли в ізраїльській базі даних.

Волинянин Данило Шумук провів у неволі майже пів століття. Поляки запроторили його ще юного за ґрати за комуністичні погляди. Під час Другої світової він став затятим антикомуністом, за що його покарали згодом вже таборами СРСР. І між цими “відсидками” його як прибічника УПА намагалися знищити ще й нацисти. Помер Данило Шумук у незалежній Україні у Покровську. Місця його пам’яті відвідали цими днями та показали на загал.

Активісти Званівки та Олександро-Калинового, студентство ДонНУ імені Стуса, фанати “Шахтаря”, протестувальники Євромайдану, митці платформи “Ізоляція”. Ці групи та громади об’єднує те, що вони українські за духом та сучасні нам. Решта ж України про них майже не чула, роками вважаючи Донеччину на Луганщину тотально проросійськими. Про це маловідоме “українське обличчя регіону” — нова книжка Катерини Зарембо. У ній авторка руйнує радянсько-російські міфи та розповідає про сучасний український схід.

Микола Чернявський народився біля Бахмута, жив та працював у місті, а у 1898 році опублікував там книгу поезій українською мовою. Її вважають першою художньою книжкою, виданою на Донеччині українською. Нині побачити раритет можна у Запорізькому краєзнавчому музеї на виставці до 155-ліття письменника та громадського діяча. Вона триватиме ще кілька тижнів. Ми розпитали про експонат та долю культурного діяча детальніше.  

22 червня 1941 року в Україні почалася німецько-радянська війна. Як це було та що це значило для місцевих — розповів у своїх спогадах уродженець Бахмута Володимир Пільчик. 1941 року він був допитливим 6-річним хлопчиком, тому багато що запам’ятав. А на схилі життя записав спогади та видав їх книгою. Публікуємо найцікавіші фрагменти.

Зараз в Україні Міжнародний день праці часто критикують через вплив СРСР — тодішня влада постаралася, аби це свято асоціювалося з комуністичними ідеями, а не з боротьбою за рівні права робітників. Пізніше цей день перетворився на можливість зайвий день відпочити на природі чи попоратись на городі. Розбираємося з істориком, чому свято Першого травня — не лише радянське надбання.

85 років тому у Мар’їнці, яку росіяни зрівняли з землею, народився майбутній український поет Василь Марсюк. Його батька та інших родичів репресували, та й сам він багато років був “на гачку” у КДБ. Розмовляємо з ювіляром про Мар’їнку, якої більше немає, та про долю українського поета у московсько-більшовистській “тюрмі народів” СРСР.

Поет та прозаїк, перекладач, мислитель, правозахисник Василь Стус прожив на Донеччині майже половину зі свого короткого 47-річного життя. Він жив, навчався та працював у Сталіно (нинішньому Донецьку) та Горлівці, відпочивав у Святогірську. Якби його не закатував за непокору московсько-радянський окупаційний режим СРСР, 6 січня йому виповнилося б 85 років. 

28 жовтня 1944 з України вигнали усіх нацистських окупантів. Проте країна, зі свіжозахопленими західноукраїнськими землями, опинилася під гнітом окупантів радянських. Що значить ця дата для українців, чому важливе її переосмислення, особливо під час війни з Росією, та як виглядав звільнений від нацистів Бахмут — розповідають та показують історики. 

Пам’ятники двом комуністичним діячам демонтували з центру Бахмута ще у 2015-му. Відтоді їх зберігали у різних місцях аж до відкритого нападу Росії. Вони й досі стоять майже у центрі міста, і з ними нічого не збираються робити. Кажуть, зараз не до того, та й начебто не мають повноважень. Активісти ж вважають: така багатолітня позиція міської влади — це робота на ворога.

2 липня 1932 року на українському сході з районів Харківщини та Дніпропетровщини утворили нову адміністративну одиницю —  Донецьку область. Тоді в неї ще входили села й містечка нинішньої Луганщини.  Пізніше Донецьку область перейменували на Сталінську. Цієї одіозної назви вона позбулася лише у 1961-му.

Журналіст, письменник, український дисидент Григорій Гайовий починав кар’єру на Донбасі у 1950-х. Саме тутешні партійні функціонери підвели його під арешт та саме тут його судили як небезпечного державного злочинця. А після відсидки чоловіка 20 років позбавляли права на працю.   

КДБісти мали іншу, робочу назву цієї хвилі знищення найкращих людей нації у 1972-му — “операція “Блок”. До 50-ї річниці масових репресій Інститут національної памяті оприлюднив шість короткометражок про дисидентів, троє з яких — з Донбасу.   

26 грудня — річниця розпаду СРСР. Журналісти Вільного радіо розпитали у пересічних мешканців Бахмута, що гарного чи поганого було за ті часи. Що з цього вийшло — дивіться далі. 

Наприкінці Другої світової НКВДисти угнали з Румунії 16-річного хлопця — тільки тому, що він був етнічним німцем. Йому вдалося не тільки вижити, недоїдаючи та важко працюючи на шахтах Донбасу, а й втекти з СРСР.

80 років тому, наприкінці жовтня 1941-го, Друга світова війна прийшла на Донбас. Український схід на 2 роки окупували нацисти. Бахмутяни, які тоді були дітьми, розповіли що пам’ятають про ті часи. 

Ясмін Зьонер — німецька історикиня та викладачка Гайдельберзького університету. А в середині 2000-х вона рік прожила у Бахмуті як ековолонтерка. Вже 8 років, або майже чверть свого життя, вона пише дисертацію про розслідування нацистських злочинів у СРСР та Німеччині. 

Американські розвідники іноді оприлюднюють документи, з яких зняли гриф секретності. Серед таких ми знайшли свідчення невідомого полоненого іноземця, якого утримували після Другої світової неподалік від Артемівська та змушували працювати на глиняному кар’єрі сучасного Часів Яра. Що ця людина розповіла ЦРУ про життя в Артемівському районі наприкінці 1940-х читайте в матеріалі.