Тег: волонтерство

Від початку відкритої війни волонтер Павло Черненко проводить збори та допомагає військовим закупати необхідне обладнання, аби ефективніше відбиватися від росіян. Чому будь-які пожертви важливі та з якими проблемами найчастіше доводиться стикатися волонтерам — Павло розповів журналістам Вільного радіо.

“Коли почалося повномасштабне вторгнення — у якийсь момент відчув, що війну недостатньо просто фіксувати. Треба робити щось більш активне”, — каже кінематографіст Антон Яремчук, який багато років мешкав за кордоном, але повернувся в Україну, аби стати волонтером. Разом із другом він заснував громадську організацію “База UA”, яка допомагає цивільним у прифронтових регіонах, рятує людей з небезпеки та влаштовує дитячі табори відпочинку. Про волонтерство на Донеччині очима Антона Яремчука читайте далі.

Парафії Ковельського району на Волині читають молитви за українських воїнів, за воїнів і тих, хто потерпає від війни, за перемогу України над агресором, за сина Ангелу-охоронцю, святителю Миколаю, від війни Миколі Чудотворцю. Та разом з тим допомагають і конкретними речами.  Центром цієї роботи став Свято-Пантелеймонівський храм у селищі Люблинець. Його настоятель сам їздить до захисників, аби доставити їм допомогу та помолитися. Ми розпитали історію парафії та які слова до Бога вони підбирають зараз.

25 січня в народі відзначають Тетянин день. Його витоки пішли з давніх часів, коли за відданість християнству церква зарахувала мученицю Тетяну до лику святих. Сучасні ії тезки, писанкарка Тетяна Коновал, волонтерка Тетяна Гурин та менеджерка Тетяна Фролова, як і їхня пращурка, залишаються вірними своїй справі і роблять людям добро. Про свою діяльність в умовах відкритої війни Тетяни розповіли журналістам Вільного радіо.

Працю волонтерки Наталі Киркач зі Святогірська цьогоріч відзначили президентською нагородою “Золоте серце”. Жінка вже понад 8 років очолює благодійний фонд “Слов’янське серце”, який допомагає постраждалим від боїв на сході України. Наталя розповіла про свою працю, поранення, яке пережила, складну реабілітацію після нього та віру в українську перемогу, яку допомагають наближати українські жінки.

Витримати навалу армії окупантів українським військовим допомагають небайдужі земляки. Серед них і волонтери благодійного фонду “Всесвітня допомога Україні”. Хлопці та дівчата доставляють на передову і в прифронтові госпіталі речі, які їм замовляють військові. Долучаються до благодійної справи й іноземні меценати.

Вихователька дитсадка з Бахмута Ольга Посохова, яка виїхала в Івано-Франківськ, разом з іншими жінками в'яже шкарпетки спеціальної форми. Їх передають пораненим українським військовим до госпіталів. Розповідаємо, як виглядають такі шкарпетки, чому їх не купити у звичайному магазині та як підтримати ініціативу.

Волонтери двох організацій об’єдналися і тепер забезпечуватимуть виїзні прийоми вузьких спеціалістів в кількох прифронтових містах, де наразі не працюють лікарні. В листопаді їм вдалося допомогти кільком сотням місцевих, і тепер команди планують повторні візити. Як працює виїзний прийом лікарів у прифронтових містах та як потрапити на наступний приїзд медичних фахівців журналісти Вільного радіо розпитали в організаторів цих прийомів. 

5 грудня до Міжнародного дня волонтерів у деокупованому Святогірську заклали “Алею волонтерів”. Це перший офіційний обласний захід, який провели у місті після його звільнення від загарбників.

Громадська організація “Бахмут Український” вже 8 років допомагає українським військовим та цивільним у скруті. Через небезпеку в Бахмуті більшість її представників мусили евакуюватись, але волонтерка Наталя Роменська вирішила залишитись у місті. Так жінка стала зв’язковою між цивільними, військовими та волонтерами.

З квітня військові  103-ї окремої бригади сил територіальної оборони ЗСУ зі Львова обороняли від російських загарбників мешканців сходу. Крім того, з перших днів служби на Донеччині вони допомагали людям, які залишилися в прифронтових містах і селах. Ми розпитали про їхні стосунки з місцевими та як саме наразі вдається допомагати людям на лінії фронту.

Благодійна організація “Спасемо Україну” вже кілька місяців шиє рюкзаки для дітей, які рятуються від обстрілів. У цих рюкзаках — необхідні на час евакуації та після неї речі. Щоправда, сьогодні на всіх їх не вистачає. Тож благодійники шукають кошти у меценатів, аби щомісяця рятівні рюкзаки змогли отримати до 5 тисяч дітей — всі, кому вони необхідні.

У третій вівторок вересня у всьому світі відзначають День миру. І в складні часи, коли Росія веде відкриту війну проти українців, серед інших наближають Україну до миру й волонтери. Вони привозять продукти потребуючим, купують машини для військових та знаходять прихистки для евакуйованих. Ми зібрали інформацію про те, як можна офіційно стати волонтером і також допомагати країні.

Дмитро Лісовський волонтерить у команді благодійної організації “Спасемо Україну” майже з перших днів відкритої війни. Останні 3 місяці допомагає мешканцям Луганщини та Донеччини евакуюватися в безпечні регіони України. В розмові з нашими журналістами Дмитро поділився своїм досвідом порятунку людей з-під обстрілів. 

Тренер з Краматорська Сергій Фомін до відкритої війни займався з дітьми скелелазінням. 3 місяці тому, коли через загострення боїв на Донеччині люди опинилися у скруті, він вирішив допомагати благодійникам. У вільний від роботи час волонтер розвозить людям гуманітарну допомогу. Майже 3 тисячі цивільних із понад 20 населених пунктів регіону вже отримали від нього підтримку. 

Волонтери “Проліски”, які від початку відкритої війни вивезли з-під обстрілів майже 8 тисяч людей, згортають діяльність на Донбасі.

У Дніпрі переселенка з Торецька Тетяна Синенко розмальовує та продає торбинки. Так жінка робить свій внесок у спільну перемогу України над російською армією.

Громадська організація “ЧаРи”, яка працює у Званівці, з початком російського вторгнення мусила переформатувати роботу. Тепер замість культурних заходів тут опікуються гуманітарною підтримкою мешканців громади. Співзасновниця ГО Юлія сама керує командою, поки її чоловік воює на сході. І в новому форматі “ЧаРи” мають успіх, адже їхня головна зброя — прагнення допомагати.

Іван Парамонов зі своєю командою вже багато років допомагає Донеччині. За цей час встиг привезти велику кількість їжі цивільним, сотні бронежилетів військовим та завітати майже у всі громади Донбасу. Про свій досвід хлопець розповів нашим журналістам.

29-річний мешканець Ковеля з Волині подався у волонтери. Щоб допомогти людям під обстрілами, волонтери не шкодують ні свого здоров’я, ні коштів, ні часу. Вони ризикують життям, коли розвозять гуманітарну допомогу та евакуюють людей з небезпеки. Скільком вони допомогли — не рахують. Адже життєва позиція волонтерів із “Благовістя” проста —  робити людям добро.