Первое место в конкурсе эссе от Свободного радио заняла Екатерина Литовка. Для своей работы девушка выбрала тему «Когда украинцы начнут сортировать мусор?» Почитайте, насколько масштабной она видит проблему и как предлагает ее решать.
Отметим, мы не редактировали эссе перед публикацией, так что выкладываем его с соблюдением авторского стиля и на языке оригинала.
«Краще б задали питання: чи почнуть вони це коли-небудь робити взагалі» – подумала я спочатку.
Бо яке там сортування, коли не всі можуть банально донести сміття до баку.
Колись у чоловіка, який йшов попереду мене, «випадково» випала з рук пуста пачка з-під цигарок. До смітнику (це метрів 10) цю пачку донесла вже я із думками: «Ну чому?»
Колись ми з друзями влаштували толоку, прибирали маленьку територію, зарослу хащами, недалеко від зупинки, де щодня проходить багато людей. Ми зібрали 20 величезних пакетів сміття за пару годин. І все, що крутилося в наших головах: «Ну чому?»
Але ми звемо себе «екофрендлі». Нам сумно, але не байдуже. І ми змінюємо те, що можемо змінити.
Знаєте головне правило? Починати треба з себе.
Розуміння проблем зі сміттям, забрудненості екології, важливість свідомого споживання, економії ресурсів, дбайливого ставлення до природи – це довгий процес взрощення екологічної свідомості людей.
Можна почати з простих дієвих правил: замінити одноразові речі – багаторазовими; не купувати зайвого; віддавати непотрібні речі на благодійність.
Але правда в тому, що йти проти системи важко.
Та тут у пригоді стають тренди.
Всі довкола почали носити замість пакетів – модні шопери, користуватися електронними квитками та чеками, купляти речі у секондах та вінтажних магазинах. Деякі кафе запровадили знижку на каву «у своє горнятко».
Попит народжує пропозицію. Комерція завжди помічає зміни тенденцій у своїх споживачів. Через те, що екотема стає модною, ми почали бачити у магазинах більше виробів з дерева, ніж з пластику, багаторазові пакети та мішочки, пакування з переробленного пластику, нагадування з надписами про те, що не обов’язково пакувати той одинокий лимон у окремий пакет.
А ще у мас-маркетах стало ховатися море дешевого грінвошингу! Та нехай. Головне – людей, зацікавлених у екологічному споживанні – більшає. Це факт. Сформувати моду на екологію – то вже пів діла.
Можна багато сперечатися, що «заміна пластику деревом ще більше шкодить природі, що багаторазові скляночки – теж пластикові, що зміни потрібні на законодавчому рівні». А сортування – то взагалі невичерпне джерело спірних питань.
Та поки найважливіше – почати екологічно мислити на масовому рівні. Змусити замислитися. Це вкрай важливо для початку.
А що ж з тим сортуванням?
Так, умов для цього небагато, але вони є. Центрів прийому вторсировини більше, ніж ви можете собі уяви.
Але будемо відверті – щоб сортувати, треба заморочитися. Зайнятися пошуком інформації, перерити інтернет, почати відрізняти один вид пластику від іншого, запам’ятати, що можна здавати, а що ні. Знайти вдома місце, де зберігати той же пластик. Вимивати його, сушити, накопичувати, потім вивозити до центру прийому.
Було б легше, якщо б біля кожного будинку поставили контейнери для роздільного сміття? Так.
Чи вирішило би це усі проблеми з сортуванням? Ні.
Сортування на рівні країні – то складна система, яка не сформується за рік чи два.
Але я вірю, що все можливо. Коли приходжу у рідну школи, з якої випустилася 3 роки тому – а у коридорі стоять «кольорові відра». Дітей вчать сортувати! Я там ледь не розплакалася. А потім я потрапляю на фестиваль, де знов не один бак для сміття, а декілька – для різних відходів. Ще якось зайшла у «McDonald’s», де теж впроваджують систему сортування. І це у Запоріжжі – дуже проблемному з екологічної сторони місті.
То, мабуть – ми кудись рухаємось. То, певно – щось таке змінюється.
Є і така правда. Навіть коли ми сортуємо – приїжджає одна машина і згрібає все в оду купу. Та знайте, що ви все-одно вже сильно полегшили та пришвидшили роботу сортувальних станцій. Просто людей, що кинуть одноразовий стаканчик з-під кави до «паперу», так і не дізнавшись про його «пластикову душу» – таки більше. І сортування після п’яти різних контейнерів пройде ще не раз. Але ви все одно – супергерой, якщо допомагаєте стати світу трохи чистішим та на несете ідею сортування в маси.
Сказати по правді – я не сортую вже рік. Моє сортування поки на паузі. Бо я перегоріла. Коли тільки починала поглиблюватися у цю тему – то хотілося змінити все і одразу . І це виявилося складніше, ніж я думала. Повністю змінити свої звички, потреби, погляди, стиль життя – важко, особливо без підтримки близьких та оточення.
Якщо ви навчлися мислити екологічно – вітаю вас, то прекрасно. Далі найважчий шлях – діяти екологічно, це складніше.
Тож коли українці почнуть сортувати сміття?
Та вже почали. Просто нас таких ще мало. І це робити зовсім не просто. Такому не вчили батьки, не вчили у школі чи універі, про це мало кажуть у СМІ. Та ми вже сьогоні творимо своє майбутнє, несемо зміни цій країні для більш світлого «завтра». Бо, як стверджує БУР (українська програма, що з 2014 року теж задає тренд змінам українсього суспільства на краще):
«Якщо не я, то хто?»
***
Отметим, что кроме публикации на сайте Свободного радио, за свою работу Екатерина Литовка получит от редакции приз — 5 тысяч гривен.
Эссе конкурсантов, занявших второе и третье место, ищите на нашем сайте в течение следующих двух дней.
Читайте также: