Поддержите Вильне Радио
Пока за Покровск продолжаются бои, его жители посвящают родному городу поэзию. Вспоминают, каким был довоенный город, просят его держаться, молятся за защитников. Публикуем строки, в которых переселенцы из Покровска делятся своими чувствами к дому.
Отдел культуры, туризма и охраны культурного наследия Покровского городского совета издал онлайн-книгу истории и литературы о родном городе. В сборник вошли поэзия и проза, краеведческие исследования, изобразительное искусство, фотографии, авторские песни и видеопрезентации — работы участников литературно-художественного конкурса “Покровск — столица моего сердца”.
Вильне Радио публикует подборку стихотворений издания.
На начало 2026-го главнокомандующий ВСУ Александр Сырский заявил, что украинские войска продолжают удерживать позиции в северной части Покровска. Оккупанты пытаются увеличивать давление и искать возможности для продвижения.
Колись палав Покровськ вогнями,
Весь в сяйві ламп та ліхтарів,
Зірки світились над копрами,
Чумацький шлях вгорі згорів.
Шахтарське місто не вгавало,
Вугілля стало «на-гора»,
Навчалося і працювало,
І шанувало Кобзаря.
Тепер від жалю серце плаче –
Горить, палає знов Покровськ!
Вогнем ненависті та злості
Прекрасне місто зайнялось.
Як погорільці, покровчани
В безхатьках опинились вмить…
Немає мудрих поміж нами
Криваву бійню зупинить.
Ніна Полухіна, Покровськ
У рідному місті вибухи й дим.
Важко прощатись буде із ним.
Палають школи, рвуться мости,
І розумієш: наступний ти.
Місто найкраще, любе всім нам
Зі смертю лишається сам на сам
Хто я для нього: зрадник чи боягуз,
Що у страху своєму загруз?
Стану скарбничим його див і красот,
Всіх перемог, мрій і чеснот,
У своїй пам’яті все збережу,
Дітям і внукам колись розкажу.
Може, й не знає Покровськ мій того,
Що він столиця серця мого!
Кіра Гайдук, Кривий Ріг (Родинська ЗОШ №8, Донецька область)
Душа на уламки. Думки, як в тумані…
Дивлюсь на світлини, що манять з екрану.
Дивлюсь в телефон, де на фото з тобою,
Ми разом жили та не знали про горе.
Мій рідний Покровськ, ти мій батько-хрещений,
Блукаю у снах по алеях зелених,
Квітучі каштани, в трояндах все місто…
Вернутись б до тебе, писати б начисто
Сторінки нової глави про життя.
На жаль, у минуле нема вороття!
Війна увірвалась в шахтарськеє місто.
Брудна та безжалісна — сила нечиста.
У люті та міці своїй не вагайся.
Незламний Покровськ, я благаю: “Тримайся!”
Олена Голузинець, Дніпро, (ЗОШ №12, 8-А клас, м. Покровськ, Донецька область)
Шукаю з ким би перемовитись хоч словом,
Рідня на відстані, я в повній самоті.
А друзі по світу роз’їхались раптово,
Лише по вайберу їх чую голоси.
По телефону чую — така радість!
Що всі живі, хоча в чужім краю…
Яка ж гірка прийшла до мене старість,
За мій Покровськ я плачу та молю.
Молюся щиро та благаю Матір Божу:
“Спаси солдатів, та в бою допоможи.
Вгамуй рашистську армію ворожу,
Та нашу землю від навали збережи”.
Навколішки люди в руїнах,
(бо церкви розбомбили, там одні хрести),
Дай сили православній Україні,
Благають: “Боже, нас почуй та захисти!”
Надія Останіна, Київ
Все більше військових,
Все менше цивільних,
І проміжок часу спливає повільно
Між виєм сирени і вибухом влучним,
І вже посміхатися якось не зручно…
Не зручно радіти, сміятися дзвінко,
Бо люди втрачають життя і домівки…
І десь у повітрі зависла напруга,
Під серцем ховається смуток і туга,
І проміжок часу спливає повільно,
Все більше військових,
Все менше цивільних…
Надія Житниченко, Покровськ
Напомним, родные писателя Богдана Слющинского и оператора Виктора Дедова из Мариуполя издали книгу с их произведениями «Оборванных строк умолкающая струна». Жизнь обоих авторов оборвалась в 2022 году во время бомбежек Мариуполя.
Также Вильне Радио рассказывало о сборнике произведений мариупольской писательницы Натальи Харакоз “Новелли Азовского побережья”, которую родные издали издали после смерти авторки в заблокированном россиянами Мариуполе.