Окупанти зруйнували домівку 11-річного Артема з Бахмута, але родині пощастило вижити. Хлопчик дістав поранення й черепно-мозкову травму, але вже одужує у лікарні Дніпра.
Про реабілітацію 11-річного Артема розповіли ТСН.
За словами матері хлопця, після ранкового удару росіян по їхньому будинку цілим не залишилося геть нічого. Втім родина тішиться тому, що усі живі.
“Якийсь великий гул і дуже великий вибух. І хата посипалася. Я гадаю: Господи, мої живі чи ні. І коли я вже чую: “Тато, що з мамою?” — дивлюсь, що тато весь в крові, але ж обидва живі! Руки-ноги на місці, цілі, живі! Все, кажу — щасливі”, — згадує момент обстрілу мати хлопчика Ольга.
Батько закрив собою сина, проте вибуховою хвилею віконна рама впала прямо на дитину.
“Я спав. Почув величезний звук, бомбануло дуже сильно. Мене тато взяв за ногу і відніс мене до ванної кімнати. Я стояв, плакав, кричав: “Де мама?”, — каже Артем.
Спочатку родина не знала й куди податися, адже домівка була вщент зруйнована, говорить Ольга. Поранений батько залишився доглядати бабусю, а Артема одразу повезли з Донеччини до Дніпра.
“Дитині пощастило, вона була доправлена до нашого закладу. Черепно-мозкова травма, струс головного мозку, різана рана носа. Рану зашили косметичним швом. Ми зробили все, щоб не залишилося жодного рубця”, — каже дитячий нейрохірург Петро.
Наразі Артем почуває себе добре, розмовляє та вже посміхається. Родина не може дочекатися, коли лікарі дозволять їм покинути лікарню. До Бахмута вже не повернуться — нема куди. Тож тепер вони разом з бабусею шукатимуть нове житло для себе та починатимуть усе наново.
А ось 17-річний волонтер з Сєвєродонецька, який допомагав мешканцям свого міста, після обстрілу росіян ледь не втратив ногу. Михайла вивезли у Львів, де понад місяць лікарі боролися за його кінцівку. Тож попри тяжке поранення, ногу хлопця вдалося зберегти.
Читайте також: