Щодня о 9 ранку в Україні вшановують хвилиною мовчання всіх, хто загинув внаслідок російсько-української війни. 13 жовтня згадаймо лікарку Оксану Леонтьєву, яка 11 років рятувала дітей у відділенні трансплантації кісткового мозку, але не доїхала на роботу через ракету росіян.
Про загибель лікарки розповіли в Національній дитячій спеціалізованій лікарні “Охматдит” МОЗ України.
Оксана Леонтьєва відпрацювала 11 років лікаркою-гематологом у відділенні трансплантації кісткового мозку НДСЛ “Охматдит”. Вона рятувала дітей з раком крові.
Лікарка рік тому закінчила Міжнародну школу трансплантації кісткового мозку і разом із колегами працювала над проєктами по запуску нових технологій лікування. Як і більшість її колег, вона працювала по 12 годин на добу.
Вранці 10 жовтня лікарка востаннє завезла свого 5-річного сина Гришу у дитячий садок і поїхала на роботу в Охматдит. В лікарні її вже чекали пацієнти, до яких Оксана поспішала, щоб врятувати їх. Однак, коли вона ще їхала в середмісті Києва, її машина опинилась у центрі вибуху російської ракети. Машина згоріла вщент.
Завідувач відділення, де працювала Оксана розповів журналістам Обозревателя, що близько 10 годині ранку йому зателефонував батько лікарки.
“Він запитав, чи на роботі Оксана. Я відповів, що ні. Вона написала повідомлення, що спізнюється – проблеми в садочку та повітряна тривога. Вже об 11:30 я сам набрав тата Оксани – і він уже повідомив цю трагічну новину”, – каже завідувач відділення Олександр Лисиця.
Через цей обстріл загинула не тільки Оксана Леонтьєва, окупанти в той день вбили 8 людей, у тому числі дітей, в самому центрі столиці.
“Ця молода жінка була справжнім професіоналом і опорою для своїх пацієнтів та колег. Вона була самовідданою та відповідальною людиною і лікарем”, — пишуть колеги про Оксану.
Син лікарки Гриша залишився круглою сиротою. Батько хлопчика помер тільки рік тому.
“Цей рік для неї був дуже важким: як в особистому житті, так і на роботі. Вона втратила чоловіка, всі її плани обірвалися. Вона тільки зараз почала виходити з цього стану, будувати життя вже без чоловіка, і ось тепер загинула вона сама”, – пояснює завідувач відділення Олександр Лисиця.
Тепер хлопчика виховуватимуть дідусь та бабуся.