30 років — 30 облич

Лікарі поставили мені серйозний діагноз, але мама з татом роблять усе, щоб я одужав. Нещодавно я виграв найдорожчий укол у світі! Раніше я міг поворушити лише пальчиками й очима, а тепер вже рухаю руками, беру іграшки та навіть намагаюся тримати голову.

Мені подобаються мультики, роботи і все, що мерехтить. А ще я люблю слухати пісні, особливо англійською.

Я вже знаю всю абетку та вмію рахувати до 20. Мама каже, що я розумна дівчинка. Також я люблю збирати пазли, навіть складні, на сто штук!

У мене є купа іграшок, але ляльки мені найбільш до душі. Я беру їх у садочок, у мене там багато друзів. Але про серйозні речі ми теж не забуваємо. Наприклад, вчимо вірші. Я вже знаю кілька, але зараз читати не хочу, бо ніяковію.

Зараз я маленький, але хочу вирости й бути високим, як мама. Вона каже, що для цього треба побільше їсти. Навіть те, що не подобається.

Я живу в Майорську разом з мамою і татом. Коли починаються обстріли, я швидко біжу додому, забувши про ігри. Але вже зовсім скоро ми переїжджаємо в Костянтинівку. Благодійники допомогли нам із житлом, і моє дитинство знову буде безтурботним.

Цьогоріч я піду в перший клас. Читати поки не вмію, але мені купили красивий одяг, тож до школи я готова.

У мене є захоплення — чирлідинг. Нещодавно я їздила на всеукраїнський чемпіонат і стала там найкращою.

Чесно кажучи, школу я не люблю. Але фізкультура мені дуже подобається. Особливо добре мені дається плавання. Свою майстерність я відточую у басейні в Соледарі. І вже маю успіхи: на одному з міських змагань я фінішував першим.

На канікулах я багато гуляю і катаюсь на велосипеді. А коли почнеться школа, робитиму те ж саме, але після всіх уроків. Ще я ходжу на тренування з вільної боротьби, а скоро, можливо, почну відвідувати заняття з фортепіано.

Музика — моя любов на все життя. Я змалку граю на акордеоні та хочу стати професійним музикантом. І вже здобув кілька вагомих перемог. Серед них — перше місце на міжнародному конкурсі "Трофей Світу", а також звання чемпіона на музичному чемпіонаті в Америці. А ще я грав на сцені Національної Філармонії України.

У вільний від акордеона час люблю грати в футбол та рибалити.

Хоч я живу на лінії зіткнення, моє життя дуже активне. У мене безліч хоббі: скрипка, танці, малювання, співи. Цього року перейду у п'ятий клас музичної школи та буду грати ще серйозніші твори.

Я прагну в усьому бути найкращою. Навесні я брала участь у міжнародному конкурсі з хореографії та посіла там друге місце.

У мене є два брати: один старший, а інший молодший. Я вчуся у 12-й школі, але її ремонтують, тому доводиться їздити до іншої. Люблю вчитися, особливо мені подобається українська мова.

Цього року я їздила у табір, і там проводили конкурс серед дівчат. Я стала "Міс Витонченість".

Вже рік я вчуся вдома через проблеми з транспортом до школи. Але моя мама педагог, тому займатися вдома мені цілком комфортно. Щоправда, інколи сумую за друзями.

Я захоплююсь моделінгом і зйомками. Мене можна побачити у дитячому серіалі "Ребята нашего двора", який знімав український режисер Григорій Борзенко. Також нещодавно я потрапив до "Енциклопедії дитячих талантів України".

У мене є відеоблог, я знімаю ролики про комп'ютерні ігри. На моєму каналі вже є 30 відео. Поки що в мене небагато підписників, але мене це не засмучує. На День народження мені подарували собаку породи бон-маус шарпей. Я назвав його Лордом і навчив кількох команд. У Лорда теж є свій канал, але займається ним мама.

Я займаюсь художнім мистецтвом. До 30-річчя Незалежності України ми з товаришем зробили триметрову витинанку.

Мені цікаво розвиватися і в інших сферах, тому я вступив до Молодіжної ради при Часовоярській міськраді. Я пішов туди, аби знайти однодумців і команду, яка допоможе щось змінити у місті на краще.

Три роки тому я гостила у бабусі. Я була на подвір'ї, коли поруч зі мною впала міна. Потім з'ясували, що її випустили з окупованої Горлівки.

Мені назавжди залишиться 15.

Я захоплююсь легкою атлетикою. Займаюсь бігом та спортивним орієнтуванням.

Цього року я вступила в училище. Хотіла піти на вчителя фізкультури, але через проблеми зі здоров'ям доведеться відкласти це на наступний рік. Поки що вчитимусь на кухаря.

Я вчусь у Бахмутському коледжі транспортної інфраструктури, цього року переходжу на третій курс. Пів року тому я став головою студентської ради, бо хотів проявити себе.

На дозвіллі люблю волонтерити. Наприклад, я працював на добровільних засадах на фестивалі "З країни в Україну", який приїздив у Бахмут влітку.

За мою активну позицію мене нагородили відзнакою "Активний студент року".

Я почав займатися пауерліфтингом 3 роки тому, і за цей час досяг хороших результатів. Кілька разів я ставав чемпіоном на обласних та всеукраїнських змаганнях. А влітку взяв "срібло" чемпіонату Європи серед юнаків, піднявши вагу, втричі більшу за власну.

Я навчаюся в Бахмутському коледжі мистецтв ім. Івана Карабиця. На саксофоні почав грати 11 років тому. Планую стати професійним музикантом.

Цьогоріч я відправляв свій виступ на фестиваль, який проходив в Італії. Захід проводили в онлайн-форматі через карантин. Я посів там перше місце.

З першого класу я пішла в музичну школу, а потім викладачка помітила, що в мене є вокальні дані. З того часу співи стали частиною мого життя.

Я вчуся в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. Минулого року мене обрали голосом університету.

У серпні я вперше стала мамою. Хлопчика назвали Давидом. Він вже добре спить і майже не плаче.

У 2014 році я з іншими учасниками Євромайдану вийшов на головну площу Донецька. Під час акції на нас напали люди, які йшли під прапорами "ДНР". У бійці мене смертельно поранили ножем. Мені було 22.

Згодом мені посмертно надали звання Героя України та внесли у список "Небесної сотні". А на фасаді Бахмутської ЗОШ №18, де я вчився, є меморіальна дошка з моїм обличчям.

Я очільник Молодіжної ради та член виконкому Бахмутської міської ради. Намагаюся робити наше місто кращим, тому займаюся громадським активізмом.

У вільний час люблю подорожувати, гуляти містом і спілкуватися з цікавими людьми.

Я ЛКБТК-активіст і художник. Зараз я не живу в Бахмуті, але це моє рідне місто, тому я продовжую приїздити сюди з проєктами і творчими заходами. Цього разу я приїхав з тренінгами для молоді з питань ЛГБТК. У людей, яких тут поки не приймають, має бути safe place (безпечне місце, — ред.). Тому моя мета — мобілізувати місцеву спільноту, аби вона й надалі зі мною і без мене мала змогу розвиватися та робити свої івенти.

Я працюю кондукторкою вже 7 років. Моя робота цікава і ненудна. Я постійно в компанії, спілкуюся з людьми, й це мені дуже подобається.

Окрім роботи, в мене є родина, якій я теж встигаю приділити час. А торік я почала вчитися на заочному відділенні Бахмутського індустріального коледжу. Буду технологом.

Я люблю музику і подорожі. Цього року побував у Грузії, а до цього був у Туреччині. Також захоплююся татуюванням. У мене їх вже три, і я не планую зупинятися.

Я вчитель англійської мови, працюю в Соледарі. Цьогоріч випустив 11-й клас і взяв новий, аби реалізувати себе на повну.

Люблю свого кота і дальні прогулянки на велосипеді.

Вже п'ятий рік я служу у Збройних силах України, маю звання старшого солдата. У вільний час займаюся спортом і піклуюся про свою родину. У нас із дружиною ось-ось має народитися дівчинка.

Я працюю на заводі Artwinery з 2017 року. Спочатку займався митними оформленнями, а потім перейшов до відділу постачання. Працюю з поставками матеріалів на завод. Робота цікава, творча. Доводиться багато домовлятися, тому до кожного треба знайти свій підхід.

Цієї суботи я вийшла заміж. Ми з чоловіком познайомилися у квітні, і вже за кілька місяців він зробив мені пропозицію. Гадаю, це доля. У ньому зійшлися всі якості, які мені не подобаються, ха-ха-ха!