Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — Володимир Буря. Чоловік ще з юнацьких років здобув медичну освіту й усе своє життя пропрацював у лікарнях Слов’янська, допомагаючи дітям. Колеги згадують його як відданого справі фахівця: для нього робота була водночас і хобі, і сенсом життя. Лікар загинув, коли повернувся з евакуації додому, щоб забрати речі. У його будинок влучила ракета.
Вільне Радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його/її життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Володимир Буря народився 9 травня 1964 року в селі Онок Виноградівського району Закарпатської області. У 1979 році він закінчив місцеву школу, а потім до 1983 року навчався в медичному училищі в місті Хуст. Про життєвий шлях чоловіка розповіли в пресслужбі Слов’янської міської військової адміністрації.
Там зазначають: після здобуття спеціальності фельдшера Володимир відслужив строкову службу, а згодом закінчив педіатричний факультет Запорізького медичного інституту.
У 1992–1994 роках чоловік проходив інтернатуру в міській дитячій лікарні Слов’янська, а згодом — працював лікарем-анестезіологом-реаніматологом у відділенні інтенсивної терапії та реанімації. Після 1999 року Володимир очолив це відділення як завідувач.
Коли почалася війна на Сході України, Володимир продовжував працювати за фахом. Після 2014 року його нагородили подякою Міністерства охорони здоров’я та особистим цінним подарунком від Міністра внутрішніх справ.
“Ми з Володимиром — колеги, лікарі-анестезіологи. Починали працювати у Слов’янську майже одночасно. Володимир був лікарем з великої літери: професіонал, чуйний, розумний, умів знайти ключик до кожного пацієнта. А це особливо важливо, коли працюєш із дітьми. Весь свій професійний шлях він присвятив анестезіології та інтенсивній терапії, допомагаючи й рятуючи сотні дітей. Ми працювали в різних лікарнях, але це не заважало нам спілкуватися й підтримувати один одного. Володимир був щирим і відкритим до колег”, — ділилася журналістам “Вчасно” колега лікаря Любов Хрипкова.
З 2018 року він очолював Слов’янське відділення інтенсивної терапії обласної дитячої лікарні.
“Робота була для нього і хобі, і сенсом життя. Можна сказати, він жив на робочому місці. Був безвідмовним: йому могли зателефонувати з будь-якого міста області — і він усім допомагав. Безкомпромісний, прямолінійний, відвертий і справедливий. Завжди казав правду, висловлював свою думку, не зважаючи на посади чи ранги”, — розповів журналістам проєкту “Меморіал. Вбиті Росією” колега Валерій Світличний.
У вільний час Володимир захоплювався походами, риболовлею та кулінарією. Разом із дружиною виховав двох дітей.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Володимир Буря евакуювався зі Слов’янська.
7 вересня 2022 року російська армія обстріляла місто. Одна з ракет влучила в житлову багатоповерхівку. Тоді загинули троє людей, серед них — лікар Володимир Буря.
“Загинув унаслідок ворожого обстрілу у власній квартирі будинку № 43 на вулиці Торській. Перебуваючи в евакуації, він приїхав додому, щоб забрати особисті речі”, — пишуть в пресслужбі Слов’янської МВА.
Володимиру було 58 років. 30 із них він присвятив допомозі дітям.
Поховали лікаря в рідному селі Онок Виноградівського району Закарпатської області. У нього залишилися дружина, двоє синів і брати.
“Володимира Васильовича згадують як досвідченого, грамотного, талановитого фахівця та висококваліфікованого лікаря, якого поважали колеги, любили маленькі пацієнти та їхні батьки”, — пишуть в пресслужбі Слов’янської МВА.
Після загибелі Президент України посмертно нагородив його орденом “За заслуги” III ступеня.
Світла пам’ять.