Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаємо Ігоря Ткачука — 27-річного захисника, який у перший день повномасштабного вторгнення добровільно пішов до військкомату. Він загинув 20 березня 2023 року під час обстрілу в Авдіївці.
Спогадами про Ігоря з журналістами Вільного Радіо поділилися його мати Антоніна та сестра Ірина.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Ігор народився 3 березня 1996 року в селі Маневе на Тернопільщині. До п’яти років жив там, а тоді разом з мамою та молодшою сестрою переїхав до міста Березань на Київщині. Спершу вчився у місцевій ЗОШ №1, а з 6-го класу сам захотів перевестися до Березанського НВК.
Після 9-го класу хлопець вступив до Міжрегіонального вищого професійного училища зв’язку, яке закінчив у 2015-му. Працював монтажником пластикових конструкцій у сімейному підряді в Києві, а у 2020–2021 роках — у Чехії.
На Різдво 2022-го Ігор повернувся в Україну, щоб побути з рідними і відсвяткувати весілля сестри 22 лютого.
“Мій син був не по роках мудрим, чесним, добрим, уважним і люблячим. Юнаком з загостреним почуттям справедливості. Його підтримка, його поради завжди були щирими і дуже влучними. Він вмів бути веселим і смішним, та водночас завжди був дуже відповідальним. Любив життя, поважав друзів, обожнював всю свою родину. Він з дитинства колекціонував марки і монети, любив подорожувати, але дім був для нього особливим місцем сили, тому де б він не був, він завжди мріяв повернутись додому”, — розповідає мати Ігоря Антоніна.
Одразу після весілля сестри чоловік планував повертатися за кордон — документи були готові, квитки куплені. Але 24 лютого 2022 року вирішив, що його обов’язок — боронити Україну.
Сестра Ігоря Ірина пригадує його слова в перші дні великої війни: “Ігор казав, що мусить стати на захист держави, бо тільки за свідомої позиції кожного Україна буде незалежною. Він казав: «Якщо кожен чоловік скаже: «А хто, як не я?» і негайно піде захищати Батьківщину, то наші діти матимуть шанс жити в незалежній країні. Це обов’язок кожного свідомого чоловіка. Не відмовляйте мене — це моє рішення»”.
Разом із чоловіком сестри Ігор щодня приходив до військкомату, домагаючись мобілізації. 9 березня його зарахували до лав ЗСУ, а вже наступного дня направили на навчання на Яворівський полігон. Там 13 березня він пережив ракетний удар, унаслідок якого загинули десятки військових, але сам Ігор залишився живий.
“Ігор мріяв про сімʼю, про дітей, про будинок, про велику чорну собаку. А ще мріяв відремонтувати стару прабабусину хату, яка дісталась йому у спадок, і зробити там музей. І посадити новий яблуневий сад сорту “білого наливу” для його яблучного кекса. Бо шарлотка, яку готував Ігор, — найкращий десерт, який досі у спогадах, пахне корицею і яблуками”, — пригадує мати.
Але всім його мріям не судилося здійснитися. 20 березня 2023 року Ігор Ткачук загинув від важких поранень, отриманих під час мінометно-артилерійського обстрілу в районі Авдіївки.
Рідні Ігоря прагнуть, аби йому надали звання Героя України. Для цього вони створили петицію. Ви можете підтримати родину загиблого захисника, підписавши ініціативу за посиланням.
Світла пам’ять.