Підтримайте Вільне Радіо
Вуличні бої при -18°C, евакуація поранених, взяття в полон російських військових, випікання хліба та врятований пакет із салом — все це і не тільки пережила одна з українських бригад за понад місяць у Торецьку. Ми зібрали подробиці документального фільму “35 днів оборони Торецька”.
У документальному фільмі “35 днів оборони Торецька” українські військові розповідають про бої у багатоповерхівках міста з російською 132-ю мотострілецькою бригадою у лютому 2025-го.
Стрічку створив український журналіст та військовослужбовець Юрій Бутусов спільно з поліцейськими полку “Сафарі” об’єднаної штурмової бригади Національної поліції “Лють”, які під час оборони Торецька фільмували бої з окупантами.
У фільмі використовують відео з нагрудних камер, тому частину стрічки зафільмували самі військові. Інша частина — інтерв’ю з поліцейськими, які були на цьому 35-денному виїзді.
Покази фільму провели у кількох українських містах. Документальна стрічка також є у відкритому доступі на YouTube-каналі “Бутусов Плюс”.
За словами заступника командира полку “Сафарі” з позивним “Гриз”, проти українських військових стояла російська 132-га мотострілецька бригада. Її основу складали місцеві бойовики з Горлівки та новобранці, яких відправляли у штурми.
“Група йде, в групі один бувалий, який орієнтується на місцевості, а до нього прикріплюють просто “м’ясних”. Їхня задача — зайняти позицію і триматися, поки не вб’ють”, — розповідає у стрічці “Гриз”.
У місті точилися ближні бої. Бувало, що українські та російські підрозділи сиділи в сусідніх квартирах, розділені лише стіною. Військовим доводилося вигравати час хитрощами: українці прикидалися росіянами по рації, поки на допомогу не прилітали дрони з боєприпасами.
Бійці “Сафарі” кілька разів брали росіян у полон. Один із них ховався під бетонною плитою в підвалі, іншого витягли після бою з застосуванням гранат.
Втрати були й серед українських сил. Поранених намагалися евакуювати попри обстріли. Один із найнебезпечніших моментів стався, коли бронетранспортер М113 зупинився біля заваленого будинку. Апарель (похила платформа) не відкривалася через руїни, і підрозділ під обстрілом затягував поранених та полонених через вузькі двері.
Зима у Торецьку була лютою: температура падала до -18°C. Військові жили в підвалах, де важко було зігрітися. Бійці самі пекли хліб і раділи солодощам в рюкзаках.
“В нас була “буржуйка”, ми там борошно з водою перемішали, спекли. Типу хліба. Нашли банку варення також. У той момент було все смачно”, — згадує боєць з позивними “Борчик”, якому на момент зйомки було 18 років.
Розповідають у фільмі також, що одним із найбільших скарбів у той виїзд був пакет із салом — відрізали по маленькому шматочку щодня. Але одразу додають, що не голодали, просто економили.
“Забезпечення у нас було кожен день. Нам кожен день скидали із дронів воду, їжу. У нас було все. Небагато, але було”, — пояснює військовий на позивний “Вірш”.
Після понад місяця оборони українські сили евакуювалися з багатоповерхівки, яку російські військові щодня планомірно зносили артилерією. Виїзд супроводжувався обстрілами з РПГ, “Градів” та дронів-камікадзе.
Попри всі труднощі, група змогла вивезти поранених і навіть полонених.
“Хлопці просто леви. Морозна погода, постійні штурми, безперервні накати — але всі вистояли. Взяли в полон, набрали трофеїв і повернулися живими”, — підсумував ці 35 діб у Торецьку “Гриз”.
Нагадаємо, в кінотеатрах триває прокат стрічки оскароносного українського режисера Мстислава Чернова “2000 метрів до Андріївки” про звільнення села поблизу Бахмута у вересні 2023 року.