Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Віталія Щадея із Закарпаття. 28 лютого 2022 року він добровільно записався до тероборони — щоб його сини не мусили воювати.
Про життєвий шлях чоловіка Вільному Радіо розповіла його дружина Віта.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Віталій Щадей народився 19 грудня 1971 року в селі Боронява Хустського району на Закарпатті. Там він виріс і згодом познайомився з майбутньою дружиною Вітою. Їхнє знайомство, за словами жінки, було “справді класною історією”.
“У нас були три подружки й були три друга. І всі три друга взяли трьох подружок — так ми й поженилися. Ми зустрічалися десь два з половиною роки, не місяць-два, а довго. Він у мене справді був перший і єдиний”, — згадує Віта.
Коли пара побралася, Віті було 18 років, а Віталію 23. Разом вони побудували хату, посадили дерева, виховали двох синів — Віталіка і Владіка.
Віталій був дбайливим батьком, згадує дружина. Він мав молодшого на 18 років брата, тож ще до одруження вмів доглядати за дітьми.
“Коли діти були маленькі, він усе робив сам — я навіть не переодягала їх. Я могла спокійно кудись піти. Він мене навчав, не я його. Я думала, що таких батьків дуже мало”, — каже Віта.
Чоловік любив природу: рибалку, гриби, прогулянки з родиною на річку. У молодості грав у футбол за рідне село. Раніше проходив військову службу, мав звання сержанта.
Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, старший син подружжя був у Києві на навчанні. Батько одразу ж поїхав його забирати — і щойно вони дісталися додому, Віталій пішов записуватися до тероборони.
“Він казав: “Хто, якщо не я? Нехай батьки воюють, а не діти”. У нього були переконання, що діти не повинні воювати замість батьків. Він зібрався і 28 лютого вже був записаний у тероборону”, — розповідає Віта.
Віталій Щадей служив у складі 101 бригади 72 батальйону. У квітні його підрозділ відправили на схід — боронити Донецьку та Луганську області.
12 травня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі Тошківки на Луганщині Віталій загинув від вибухової травми. Разом із ним того дня загинув його побратим із сусіднього села та троє інших захисників.
Тіло захисника вдалося забрати лише через три тижні з допомогою волонтерів. Додому його привезли 4 червня, якраз у день народження Віти.
Удома серед речей чоловіка родина знайшла блокнот. У ньому Віталій записав слова, які хотів сказати синові на весіллі — старший на той час якраз зустрічався з дівчиною, яка згодом стала його дружиною.
“У своєму блокноті він собі нотував, що має сказати на весіллі сина. Дванадцять пунктів написав. Я нічого не змінювала, як він написав — так і зробила дітям подарунок на картині. Це його батьківський заповіт”, — каже Віта.
У захисника залишилися дружина Віта, двоє синів, онуки, яких він не встиг побачити, та сестра.
Рідні Віталія ініціювали петицію до президента України з проханням надати йому звання Героя України. Підтримати ініціативу можна, підписавши петицію за посиланням.
Світла пам’ять захиснику.