Знавець історії Донецького краю знайшов оповідання науковця, опубліковане 1894 року, в якому той чітко зазначає: бахмутяни називали своє місто “Бахму́т” з наголошеним другим складом.
Про це Вільному радіо розповідає краєзнавець з Нью-Йорка Донецької області Олександр на творче псевдо Etnografo Donetz.
“У мережі я знайшов оповідання, в якому описується старовинний Бахмут. В ньому автор зазначає: “Такий є Бахмут, як його називали його громадяни, роблячи наголос на у та вимовляючи це слово так само як ми вимовляємо хомут”. Маю надію, що це оповідання, написане 128 років тому, поставить крапку в суперечках про те, на яку літеру ставити наголос у слові Бахмут”, — каже краєзнавець.
Оповідання “Поїздка до південної Росії (Географ. нариси та картини)” опублікував у 3-му номері журналу “Дитячий відпочинок” у березні 1894-го Сергій Меч — відомий російський географ, педагог, письменник та публіцист.
В оповіданні автор детально описує свої враження від подорожі до Бахмута, на його соляний завод та соляну шахту “Петро Великий” на північній околиці міста наприкінці ХІХ століття. Його можна прочитати за цим посиланням.
Надійність джерела Вільному радіо підтверджує й бахмутський історик Ігор Корнацький: Сергій Меч став автором підручника, за яким вчили географію покоління дітей до 1917 року та після.
“Меч був відомим у свій час географом, автором багатьох підручників та видань з географії Російської імперії. І не вірити йому там, де він записує спостереження або свідчення місцевих жителів, нема підстави”, — каже Ігор Корнацький.
Він додає, що це важлива для історії міста знахідка. Про оповідання Сергія Меча у Бахмуті знали й раніше, проте було декілька версій цього оповідання.
“Важливо, що саме описано словами, як вимовляють цю назву місцеві жителі. Оповідь Меча нам була відома й раніше, але вона видавалася багатьма виданнями, й не всі з них нам потрапили до рук. Так що це нова знахідка”, — каже історик.
Нині, коли про Бахмут розповідають щоденно практично всі ЗМІ України та зарубіжжя, неправильний наголос у назві “Бахмут” не рідкість. І це неабияк дратує деяких місцевих мешканців.
“Назва БАхмут — це нам вивертає вуха, слух і все нутро! Тому що наші діди називали місто Бахму́т. Завжди казали “ріка Бахму́тка” та “Бахму́тський шлях”! Спробуйте казати ХарькОв, ОдєсА чи ХЕрсон! Мешканці цих міст будуть ображатись. І ми не сприймаємо неправильної вимови БАхмут, і вона нас дико дратує”, — каже місцевий фотограф та журналіст Олександр Дяченко.
Чоловік намагається достукатись із цим посилом до багатьох блогерів і журналістів. Та закликає всіх українців називати його рідне місто правильно.
“Так ми не відчуваємо себе в українській родині. Якщо Україна не знає, як звати її дитя, то вона не сприймає нас як своє дитя. Тому що нас не знають, як називати, не знають, хто ми, як наче ми не свої. Це понад усе ображає, бо Бахму́т це Україна”, — каже бахмутянин.
Бахмутський історик Ігор Корнацький каже: передусім так називали місто старожили.
“Місцева усна традиція свідчить про наголос на другий склад — Бахму́т, Завжди так промовляли і українською, й російською мовами місцеві жителі. Й у всіх споріднених словах, похідних від “Бахмута” теж наголос на “у”, — каже історик.
Він перелічує ще з десяток інших джерел.
“Словник Донських говорів” — там декілька слів, пов’язаних із Бахму́том, і всюди наголос на “у”. В “Енеїді” Котляревського є “Пиріг завдовжки із аршин І солі — кримки і бахмутки”. Це слово із наголосом з “Енеїди” увійшло до словника Бориса Грінченка”, — каже представник Бахмутського краєзнавчого музею.
Водночас у письмових джерелах XX століття багато де вказана подвійна назва.
“Нормативний словник географічних назв СРСР — річка Бахму́т. В українських виданнях XX століття наголос або на “а”, або подвійний — на “а” та “у”. Їх багато, скажімо “Каталог річок” — подвійний наголос на “а” та “у”, і там само “річка Бахму́тка з наголосом на “у”, — наостанок каже Ігор Корнацький.
Інші знавці місцевої історії Михайло Кулішов та Микола Ломако встановили, що вугілля на Донбасі знайшли 300 років тому двоє бахмутян у балці Скелюватій на території нинішнього Торецька. Раніше вважалося, що поклади вугілля на Донбасі розвідав російський рудознавець Григорій Капустін. Та виявилось, що він сюди взагалі не приїздив.
Читайте також: