Два сумоторі зав’язали мавасі й вийшли на дохьо. Для заслуженого тренера України Олега Реви, який виховує сумоїстів у Бахмуті, ця фраза не викликає подиву. Журналісти Вільного радіо розпитали про сенс кожного з незрозумілих слів, чому сумоїсти необов’язково мають бути важкими, а також як записати дитину на це єдиноборство.
.
Далі – розповідь Олега від першої особи.
Я присвятив тренерству близько 12 років, але раніше був дзюдоїстом. Вийшло так, що тренер з сумо переїхав працювати на Київщину. З’явилася вакансія, а з усіх тренерів я мав найбільший досвід у цьому єдиноборстві. Я виховував учнів, які ставали чемпіонами України з сумо, та все ж не міг подумати, що цей вид спорту стане моєю основною професією. Тим не менш, вже 6 років я виховую сумоїстів.
Поки що відділення сумо на Донеччині є лише в нашому місті. Звичайно, спортсмени з інших міст регіону нас підтримують, але там осередків немає. Хотілося б, щоб їх було більше.
Історія і традиції сумо
Ми звикли називати борців сумо сумоїстами, але правильна назва для них – сумоторі. А коло, на якому вони змагаються, називається дохьо. У професійному сумо його роблять з глини. А під час сутички його рясно посипають сіллю.
Дохьо має бути вищим за рівень підлоги приблизно на 40 см – 1 м. У цьому раніше й полягала першочергова задача бою – зіштовхнути суперника вниз.
Традиційно змагання сумо влаштовували під час свята врожаю в Японії. Кожне село виставляло найсильнішого борця, й вони доводили одне одному свою міць. Поєдинки нерідко завершувалися травмами, бо сумоторі падали з висоти. Одне одного суперники не дуже шкодували.
У сучасній Японії борців сумо високого рівня дуже шанують. Там до них ставляться як до національних героїв. Наприклад, сумоїсту не дозволяють самому водити авто – для цього наймають водія. Спортсмен не може носити звичайний одяг – він має вбиратися лише в національний халат. І, звичайно, влада забезпечує його до кінця життя, бо він почесний громадянин країни. Наших борців незалежно від їхнього рангу, навіть якщо вони олімпійські чемпіони, з часом забувають.
Легкі правила привертають глядачів
У сумо діють дуже прості правила: ти програєш, коли тебе виштовхнули за межі кола, або якщо ти торкнувся підлоги будь-якою частиною тіла окрім стопи. Тому за цим спортом цікаво і просто спостерігати, бо засвоїти основи можна за кілька сутичок. Кожна з них триває близько 15 секунд, і глядач не встигає втомитися. Різкий старт – хтось вийшов за коло – бій завершився. Все зрозуміло і швидко. Наприклад, у тому ж дзюдо сутичка триває в середньому 5 хвилин.
Цікавим сумо робить і його культура: поклони, ритуали. Ці театральні елементи додають поєдинку фарб – зрештою, людей більше приваблює шоу, а не тільки спортивний захід.
Дехто після перегляду змагань сам хоче спробувати себе в цьому спорті. Вони починають тренуватися заради інтересу і вже не йдуть з сумо.
“Дрескод” і вага сумоїста
Дітям для старту занять потрібен лише спортивний костюм. Старші учні займаються у спеціальних пов’язках з щільної брезентової тканини, які називаються мавасі. Зазвичай така пов’язка сягає 5 метрів завдовжки. У професійному сумо її зав’язують на голе тіло.
Є різні мавасі для поєдинків і тренувань. У спортивному сумо раніше теж були такі вимоги, але останнім часом європейським борцям дозволяють піддягати під мавасі трико. Дівчат це не стосується, вони завжди змагалися у комбінезонах.
У мене не раз бувало, коли я запрошував дорослих спортсменів взяти участь у змаганнях з сумо. Вони легко погоджувались, але коли дізнавалися, що пояс треба зав’язувати на голе тіло, одразу ж починали казати: “Ні, я не стану боротися, що ви таке мені пропонуєте”. У тих, хто давно змагається, це викликає посмішку.
Нерідко буває, що батьки, які хочуть віддати дитину на спорт, побоюються сумо. Коли дізнаються хто я, кажуть: “Ой, ні, ви мою дитину відгодуєте”. Але це вимога для професійного сумо. Річ у тім, що там немає вагових категорій, відповідно, чим ти важчий, тим більша твоя перевага над суперником.
Спортивне ж сумо поділяється на категорії: у світовому їх 4, а в європейському – 8. Тому “відгодовувати” дитину необов’язково, вона змагатиметься з противником такої ж ваги.
Для дітей сумо – це гра
У відділенні сумо Бахмутської спортшколи №1 займаються 3 групи. Молодша налічує 14 вихованців, середня – 10, а старша – 8. Спочатку це єдиноборство більше приваблювало хлопців, але згодом почали записуватися й дівчата. В одній групі дівчат і хлопців взагалі порівну.
Записатись на сумо можна з 8 років, але у спортивному клубі “Олімп” набирають і дошкільнят. Там з ними вивчають основи сумо, і потім вони приходять до нашої школи з базовою підготовкою.
Маленькі діти краще засвоюють навички в ігровій формі, тому сумо – гарний варіант привчити дитину до спорту. Дітлахи сприймають його як гру “виштовхни з кола” – саме цей принцип є основою нашого виду боротьби. Тобто, в плані технічної оцінки це єдиноборство доволі просте. Водночас тут існує близько 70 базових кидків, як і в інших видах боротьби.
Охочі записатися мають пройти огляд у Центрі спортивної медицини, який нещодавно відкрився в нашому місті. Раніше було достатньо довідки від лікаря, але тепер вимоги стали більш жорсткими.
Одне тренування триває від 1,5 до 2 годин в залежності від віку учнів. Займатися краще не менше 3 разів на тиждень. Платити за тренування не потрібно.
Читайте також: