Вихователька дитсадка з Бахмута Ольга Посохова, яка виїхала в Івано-Франківськ, разом з іншими жінками в’яже шкарпетки спеціальної форми. Їх передають пораненим українським військовим до госпіталів. Розповідаємо, як виглядають такі шкарпетки, чому їх не купити у звичайному магазині та як підтримати ініціативу.
“Така дрібничка, але ніхто не задумувався, що поранені лежать там з цим залізяччям (апаратами Ілізарова, — ред.) у руках та ногах, і нічого ж не вдягнеш без руху. І кінцівки мерзнуть все одно, навіть якщо й є опалення. Хлопцям сподобалось”, — розповідає Вільному радіо Ольга Посохова з Бахмута.
Жінка в’яже шкарпетки, які застібаються на ґудзики, що дозволяє одягнути їх без зайвих зусиль. Такі шкарпетки на переламані кінцівки, які вже загоюються, дозволили вдягати бійцям лікарі госпіталю в Івано-Франківську.
“Хлопці радіють, не хочуть їх знімати (не так там їм вже й холодно), бо відчувають чиєсь піклування, що про них пам’ятають. Для психологічного стану це також важливо”, — розповідає Ольга Посохова.
Сама вона до госпіталю не ходить: у місті працює ціла група таких в’язальниць, які координуються у Viber-групі “Спецшкарпетки”.
“Це не моя заслуга — я натрапила на місцеву групу у Viber, де жінка, екс-викладачка почала цю роботу. Все дуже добре організовано: ми одна одну й не бачимо. Є два стандартні розміри, їх і вив’язуємо”, — розповідає Ольга.
Для довідки:Коли людина дістає поранення кінцівки з переламом кістки зі зміщенням, кістку необхідно повернути в анатомічно правильну позицію, звести її уламки та нерухомо це зафіксувати на декілька місяців. Це роблять за допомогою так званих апаратів Ілізарова: спеціальних металевих штирів та пластин. Коли кінцівка правильно зростається, апарат Ілізарова прибирають.
Щоб не гаяти час, все, що встигають нав’язати, вони передають певній людині міським транспортом. Та людина вже несе ці “спецшкарпетки” до госпіталю.
З лікарями все це узгодили. Перш ніж передати готовий виріб до лікарні, жінки перуть та прасують “спецшкарпетки”.
“Ми плетемо лише з вовняних ниток без ворсу, але вони не повинні бути червоних відтінків. Щоб якщо рана закровить, було видно пляму”, — пояснює жінка.
“Плету помалу, коли є час”
Ольга каже, що в’яже лише у вільний час, адже продовжує працювати у дитсадку, хоч і дистанційно. До Івано-Франківська бахмутянка евакуювалася наступного дня після відкритого вторгнення Росії.
Її син та невістка служать у Збройних силах України. Кілька місяців тому жінка вирішила, що грошових пожертв на армію з її боку недостатньо. Так вона й почала в’язати ці шкарпетки.
“Коли є час [в’яжу], бо треба й онуками займатись. Ми живемо в гуртожитку, і якщо сідаємо до телевізора, то в’яжу. За місяць я сплела 5 пар. Але кожна [з нас вʼяже] по 1-3-5, і набирається. Є жіночки, які встигають нав’язати набагато більше, ніж я”, — розповідає жінка.
Вона додає: особливі навички для в’язання таких шкарпеток не потрібні.
“В’яжеться по прямій, а там, де стопа, — наприкінці зшивається. Складність лише в тому, щоб зробити точно за певними параметрами. Адже нитки бувають різні за товщиною, тож кількість рядків та петель завжди різна”, — пояснює волонтерка.
Нитки вона зазвичай не купує, а розпускає вживані в’язані речі, які знаходить у гуманітарці.
“Мені пропонували скинути гроші на нитки, але я відмовилась — не хочу мати відповідальність за це перед кимось. Але в дар безкоштовно нитки я прийняла б”, — каже жінка.
Якщо ви хочете допомогти в’язальницям з матеріалами, можете переслати нитки Ользі Посоховій на відділення № 30 “Нової Пошти” в Івано-Франківську (тел. Ольги 095 807 88 06).
Нитки мають бути вовняні, не ворсисті типу “мохер”, та не відтінків червоного кольору.
Воєнні журналісти показали, як працює стабілізаційний пункт у госпіталі Бахмута. Це місто на Донеччині є однією з найтяжчих ділянок фронту війни з російськими окупантами. Бувають дні, коли тут мусять надавати першу меддопомогу десяткам бійців.
Читайте також: