Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — Тарас Чуман, військовий та футбольний фанат зі Львова. З юнацьких років він уболівав за “Карпати”, а згодом навіть став штатним фотографом футбольного клубу. В цивільному житті багато років працював в IT-сфері. Тарас загинув поблизу Мар’їнки внаслідок артобстрілу. Вдома на нього чекали дружина і троє дітей.
Про життя і загибель Тараса Чучмана розповіли на сайті “Трибуна героїв”.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Тарас Чучман народився 4 липня 1982 року у Львові. Освіту здобув у Західноукраїнському колегіумі за спеціальністю “Правознавство” та завершив навчання в музичній школі, де опанував гру на цимбалах.
З юнацьких років Тарас грав у футбол і цікавився грою як уболівальник. Вперше на стадіон “Україна” хлопець потрапив 1997-го і відтоді щиро полюбив футбольний клуб “Карпати”. Так само віддано вболівав і за збірну України, на матчі якої десятки разів їздив у різні міста країни й за кордон.
З 2005 року Тарас став активним фанатом “Карпат”, відвідуючи матчі команди як вдома, так і на виїзді. Він також був частиною фан-групи “Автофани Карпат”.
У фанатському русі Тарас розкрив та розвинув свій талант фотографа. Кожен активний вболівальник “Карпат” бодай раз бачив його відео, присвячені історії львівського клубу, а також ролики з акцій ультрас. Також він був штатним кореспондентом клубу.
Серед інтересів Тараса був не лише футбол. Він організовував збори коштів для потреб дітей з онкологічними захворюваннями та безпритульних тварин.
2016-го Чучман випустив відео на підтримку ЗСУ “Повсталий степ”. Відкривається ролик віршем поета з Кривого Рогу Максима Степового. Поезія присвячена головному отаманові Холодного яру Костеві Блакитному. Після себе Тарас залишив YouTube-канал, де зберігаються майже півтори сотні відео: історичні, гумористичні та футбольна документалістика.
У цивільному житті Тарас займався не лише фотографією та створенням відео, але й був висококваліфікованим спеціалістом в галузі IT. Працював у компанії SoftServe на посаді старшого розробника електронного навчання. Разом з командою він створював навчальні матеріали в електронному форматі.
“Перше враження про Тараса, що це дорослий дядько, певно, крутий спеціаліст, якого не треба злити. Але він так легко і швидко це враження змінив, а в результаті взагалі опинився в списку друзів, яким першим повідомляєш про важливі речі у своєму житті. Анекдот на будь-який випадок, професійна порада, голосний заразливий сміх, максимально комфортна співпраця на роботі та максимально вільна і відкрита атмосфера на посиденьках. Важко не думати про вже не здійсненні ним проєкти. Але ще важче знати, яку людину ми втратили”, — згадує про Тараса його подруга і колега Ярослава.
Разом з дружиною Оксаною чоловік виховував трьох дітей. Старший син подружжя Павло народився у 2003 році, а у 2008 та 2009 роках з’явилися на світ доньки Ярина і Анна. Рідні та друзі завжди знали Тараса як зразкового чоловіка та батька, який був готовий на все заради своєї родини. Він обожнював походи: разом із сім’єю підіймався на гори Парашка, Пікуй, Драгобрат, Захар Беркут та інші вершини.
З перших днів повномасштабної війни Тарас вступив до лав 2-ї окремої Галицької бригади НГУ, взявши позивний Фанат. За спогадами друзів з вболівальницького руху, Тарас свідомо планував поїхати саме на Донеччину і хотів бути корисним.
“Тарас був людиною патріотичною, відповідальною, любив Україну, жив своїм регіоном. Цей чоловік з перших днів пішов добровольцем захищати рідну Україну. При тому, що мав трьох дітей, які ще неповнолітні. І не побоявся, вступив в лави ЗСУ. Він дуже добре керував дронами. І от коли він поїхав на передову, одна з його місій була також керувати дронами, дивитись за противником”, — розповів для “Суспільне. Львів” друг загиблого Олег Пижів.
Тарас Чучман загинув 4 квітня 2023 року. Він потрапив під російський артобстріл поблизу Мар’їнки Донецької області та зазнав смертельних поранень.
Тарас спочиває на військовому меморіалі Марсове поле поруч із Личаківським цвинтарем у Львові. Посмертно його нагородили орденом “За мужність” III ступеня.
В лютому 2024 року на будівлі школи, в яку ходив Тарас Чучман, відкрили меморіальну дошку. В цій же школі навчається його молодша донька.
Вічна слава полеглому захиснику.