У блокадному Маріуполі військові батальйону “Азов” приносять харчі напівголодним мирним мешканцям, які ховаються під заводом “Азовсталь”. Багато хто з них не бачив сонця вже майже 2 місяці, і у них мало їжі та води. Усі просять про безпечний коридор на підконтрольну територію України, щоб вийти з цього бункеру. Особливо діти, яких там близько 15-ти.
Нове відео про це під назвою “Забуті світом, але не “Азовом” оприлюднила пресслужба полку “Азов” вранці 23 квітня. Зі слів людей у кадрі, відео записане 21 квітня.
На відео видно, як “азовці” спускаються на декілька поверхів у сховище під цим промисловим гігантом з пакетом продуктів та передають його жінкам, які там ховаються.
“Трохи дітям їжі привезли”, — каже військовий у повній екіпіровці.
На стінах у коридорах великими червоними літерами у кількох місцях написано “ДЕТИ”.
“Дякую військовим, які приходять, нам їжу приносять. Дякую їм за підтримку”, — каже дівчинка.
“Забуті світом, але не Азовом”
На вході у велике приміщення, де перебувають цивільні мешканці, — вішалка, де висять багато спецовок з надписом “Метінвест” (корпорація Ріната Ахметова, яка володіє “Азовсталлю”, — ред.) У такі ж фірмові куртки одягнені багато людей у сховищі.
Військові починають роздавати щось дітям, але жінки просять залишити пакунок, щоб пізніше справедливо розподілити принесене серед усіх дітей та дорослих.
“А можна ми викладемо, а роздамо потім, по-чесному, всім однаково. Можна? Потім, вони покушають…”, — каже жінка за кадром.
Потім бійці на камеру спілкуються з дітьми, підлітками — ті приязно відповідають захисникам.
Діти одягнені у теплі речі: товсті светри та курточки, багато хто — у капюшонах та “худі”. Діти чисто вдягнені, у дівчат розчісане та заплетене волосся.
Діти розповідають, що у сховищі майструють та грають в ігри на смартфонах.
“Ми б так і грали у телефон, але хочеться додому, хочеться сонце побачити”, — каже дівчинка.
На першому відео, оприлюдненому “Азовом” кілька днів тому, жінка розповідала: діти напівголодні, і у них починаються розлади зі здоров’ям (наприклад, руйнуються зуби) через нестачу вітаміну D. 90% цього вітаміну у людському організмі виробляє шкіра людини під впливом прямих сонячних променів. Немовлятам нестача сонячного світла загрожує розвитком рахіту, а у літніх людей може розвиватися остеопороз.
Ймовірно ці “діти підземелля” давно не гуляли на вулиці через постійні обстріли російської армії: це витікає з їхніх слів, та й діти виглядають блідими та слабосилими.
В розмову вступають 2 жінки, одна з них — середнього віку, іншій, з її слів, за 70.
“Я тут з 5-го березня. Два місяці буде. Я не працівник комбінату (“Азовсталь”, — ред.) Ми просто прибігли після обстрілу будинку сюди, розраховували на “зелений коридор”, і ось застрягли у бомбосховищі “Азовсталі”, — каже жінка.
Інша жінка з малою дівчинкою на руках каже, що тут працює її чоловік.
“В цьому цеху працює, усією родиною сюди прийшли, бабусі-дідусі залишились вдома, з 2-го березня. Будемо сподіватись (на “зелений коридор” для цивільних, — ред.), бо харчі вже закінчуються”, — каже жінка.
Ще дві жінки з дитиною у цьому сховищі, за їхніми словами, з 25 лютого.
“Ми родичі захисників. Але на той момент нам тут здалося найбезпечніше, коли ми сюди потрапили, оскільки був обстріл, і наші будинки були вже непридатні для житла. Тому ми вирішили переміщуватися сюди. І з 27-го (лютого, — ред.) ми постійно тут. Це понад півтора місяця”, — каже жінка.
Жінка додає: їм необхідна допомога, оскільки вони опинилися в епіцентрі подій.
“Ми потребуємо евакуації з комбінату “Азовсталь” і просимо, благаємо про гарантії безпеки для наших дітей. У нас понад 15 дітей різного віку, від немовлят до дітей 14-ти років. Кожна людина переживає за здоров’я та життя своїх дітей в першу чергу, своїх батьків, які тут перебувають та потребують медичного лікування. Які вже втрачають життєві сили, щоб вибратися звідси”, — каже жінка.
За словами цієї жінки, обстріли території “Азовсталі” чути навіть глибоко під землею, через бетонні перекриття.
“Діти, які перебувають тут… — немає жодного дня, щоб не стріляли, і вони не боялися просто навіть, вибачте, сходити в туалет”, — розповідає жінка.
“Жодних наших запасів, які ми принесли з собою, вже не вистачає. Ми на межі того, що скоро в нас не буде харчів. Ми навіть не зможемо прогодувати своїх дітей, яким в першу чергу ми даємо все, що в нас є”, — каже вона.
Ще одна жінка з дівчинкою-підлітком теж розповідає про напівголодне існування у бомбосховищі “Азовсталі”.
“Ми знаходимось на комбінаті “Азовсталь”, але нас ніхто не хоче чути. Заберіть нас звідси, ми хочемо прийняти мирне небо, дихати свіжим повітрям. Ви просто не уявляєте, що для нас зараз значить поїсти, випити солодкого чаю. Для нас це вже щастя”, — каже вона.
Інша дівчина опинилась у цьому сховищі 27 лютого з мамою та бабусею.
“Після того не бачили ані неба, ані сонця. Дуже хочеться вибратися звідси на територію України безпечно, щоб ніхто не постраждав. Один мій брат на той момент (наприкінці лютого, — ред.) був у Харкові, встиг вибратися до Львова, вже тоді Харків бомбили. Щоб не вийшло так, що ми вийдемо на свій страх і ризик, а дорогою (нерозбірливо, — ред.) в нас влучать”, — каже дівчина.
Наостанок про себе розповідає чоловік, працівник “Азовсталі”.
“Я з цеху ЦРС, ми сюди переїхали десь 3-го березня, оскільки в наш цех почали прилітати снаряди. Через це нам начальник конвертерного цеху запропонував переїхати сюди. Хотілося б домогтися режиму тиші, щоб можна було спокійно покинути це сховище. Я знаходжуся тут вже 56-ту добу. Їжі мало, води мало. Просто хочеться вийти, побачити своїх рідних, близьких. Зробіть нам мирний коридор, щоб можна було безпечно вивезти жінок, дітей, літніх. Тому що довго ми так не протягнемо”, — каже чоловік.
Раніше представник “ДНР” Едуард Басурін розповів, що є готовність використати хімічну зброю проти захисників Маріуполя, які ховаються на території “Азовсталі”. 21 травня президент Росії Володимир Путін наказав своїм військам припинити штурм українських позицій на заводі “Азовсталь” в осадженому Маріуполі. Він порахував це недоцільним. Натомість він доручив військовим РФ заблокувати “Азовсталь” “так, щоб муха не пролетіла” та ще раз запропонувати українським захисникам здатися.
Проте останні здаватися не збиралися, натомість українська сторона вимагає саме “зелений коридор” для цивільних, а не коридор для здачі в полон військових. В умовах блокадного міста та ще більше заблокованої території комбінату “Азовсталь” роздобувати харчі на всіх цивільних у бункері буде якщо й можливо, то надзвичайно складно.
Читайте також: