Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Цього дня згадаймо Івана Житника з Дніпропетровщини. Він був підприємцем, однак, коли почалася повномасштабна війна, став волонтером — евакуював українців з-під обстрілів. На одному із блокпостів чоловік отримав повістку в армію. Понад півтора року Іван боронив Авдіївку, а в лютому 2024-го зазнав важкого поранення на позиції “Зеніт”. Його рідні сподівалися на евакуацію, допоки не впізнали Івана вбитим на відео росіян. Зараз сім’я 31-річного бійця просить надати військовослужбовцю посмертне звання Героя України.
Про Івана Житника Вільному радіо розповіла його сестра Катерина.
Іван Житник народився у Васильківці Дніпропетровської області. У дитинстві захоплювався футболом, навчався у музичній школі та співав у хорі. Після 9 класів місцевої гімназії хлопець поїхав до Дніпра, де опанував професію муляра.
“Він був веселий, довірливий, дуже розумний, спритний. Завжди мене повчав, хоча він і менший серед нас був. Захоплювався спортом, у нього було тіло завжди в формі і накачане. Хотів сімʼю та дітей, але не встиг, на жаль”, — розповіла сестра Івана Катерина.
Після навчання у Дніпрі Іван переїхав до Запоріжжя. Там спочатку працював разом із родичами, а згодом відкрив власну справу, пов’язану із сантехнікою. Напередодні початку відкритої війни чоловік придбав авто, завдяки якому почав волонтерити.
“Він почав знайомих перевозити із Маріуполя до Запоріжжя, а потім вже і інші люди почали просити. Він їх возив до Львова, Тернополя. На одному з блокпостів йому вручили повістку. Він вирішив поїхати служити, але не усвідомлював на той момент, що це наскільки тяжко, що два роки не буде ані ротації, ані відпусток”, — продовжує сестра захисника.
Навесні 2022-го Іван Житник долучився до 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка, став старшим стрільцем-оператором механізованого відділення. Серед побратимів військовий отримав позивний Джанго. Понад півтора роки Іван боронив Авдіївку. Чоловік так і не дочекався відпустки: відповідний документ йому підписали лише у лютому 2024-го.
Того ж місяця позицію “Зеніт”, яку тримав Іван Житник, оточили росіяни. Військові отримали команду виходити.
“Не було транспорту, і вони були в кільці, без їжі і боєприпасів. Їм потрібно було відбиватись і самим якось виходити. А оскільки вони поранені були, їх там і залишили в “Зеніті” під землею, де вони служили”, — коментує сестра військовослужбовця.
Іван не міг пересуватися через тяжкі поранення. По відеозв’язку він розповів, що має перебиті ноги та уламки у спині. Шестеро захисників, серед яких був Джанго, сподівалися на евакуацію.
https://www.instagram.com/p/C3dK_44sEJI/
https://www.instagram.com/p/C3dLxx9Mveh/
Востаннє рідні спілкувалися з Іваном 15 лютого.
“Він нам дзвонив о 6 ранку, сказав що поранений. І об 11 дня їх взяли у полон росіяни. Але не повезли нікуди. А на відео ми знайшли в їхніх [російських] групах, що вони убиті, всі шестеро людей поранених”, — повідомила Катерина.
Захисникові назавджи залишиться 31. Зараз рідні Івана Житника просять надати йому посмертне звання Героя України. Підтримати цю петицію можна за посиланням.
