Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо захисника Олега Ігнатченка. Одразу після школи чоловік обрав для себе шлях військового. Його він тримався до самої загибелі.
Про Олега Ігнатченка розповіли на сайті Чугуївської міської ради та платформі памʼяті “Меморіал”.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Олег Ігнатченко народився 15 травня 1993 року в селищі Комишуваха Комарської громади. У 2008 році хлопець закінчив Шевченківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів і вирішив повʼязати життя з військовою справою. Наступні два роки він провів у Донецькому військовому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, а потім здобув вищу освіту з систем і комплексів зенітного озброєння в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
По завершенню навчання у 2015 році Олега направили служити в 92 окрему механізовану бригаду. Разом із нею військовий зокрема брав участь в бойових діях на сході й пройшов шлях від лейтенанта до підполковника. Та, маючи власний досвід на полі бою, він не переставав учитися. Так, у 2021 році чоловік пройшов командно-штабний курс тактичного рівня Сухопутних військ у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського.
Початок повномасштабної війни Олег зустрів на Харківському напрямку й уже за два дні потрапив під обстріл російської диверсійно-розвідувальної групи в Харкові. Тоді військовий отримав вогнепальне осколкове наскрізне поранення правої ноги, але службу не залишив.
“Життєвим призначенням чоловіка було безкорисливо допомагати людям. Будь-хто міг звернутись до нього по допомогу і завжди її отримати, якщо у Олега були фізичні чи матеріальні можливості для цього. Обожнював свою роботу, обожнював військову справу до останнього дня. Мав багато планів на життя і завжди біг вперед. Спішив жити, хотів усе встигнути. Був чудовим чоловіком і батьком”, — розповіла дружина захисника Альона.
У 2023 році в подружжя народився син Марко. Однак Олегу не вдалося побачити, як він росте, — 9 грудня того ж року чоловік загинув поблизу Костянтинівки під час бойового завдання.
За службу військового відзначили медалями “Учасник АТО”, “За участь в антитерористичній операції”, “За оборону Авдіївки” й “Захиснику Вітчизни”, а також відзнакою Командувача об’єднаних сил “Козацький Хрест” III ступеня.
Поховали захисника на Алеї Слави Харківського кладовища №18.
Вічна памʼять.