Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — Валерій Тернопільський. Він служив у 53-ій бригаді і захищав рідну Донеччину. Валерій загинув поблизу Зайцевого в 2016-му році.
Про історію Валерія Тернопільського розповіли на сайті Волноваської міської військової адміністрації.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Валерій Тернопільський народився 26 вересня 1991 року в селищі Донське Волноваського району Донецької області.
Хлопець любив музику, слухав різні гурти, серед яких “Ляпіс Трубецкой”, ТНМК, “Бумбокс” та “Red Hot Chili Peppers”. Серед іншого, Валерій цікавився фізикою, математикою, історією та політикою, любив КВК.
Він стежив за подіями на Майдані у Києві в 2013-2014 роках та ділився у своїх соцмережах фото з Євромайдану в Донецьку, а також історією про першого загиблого там. Згодом висміював ідею проведення так званого “референдуму” у рідній області.
В одному із своїх дописів у соцмережах Валерій розмірковував над темою патріотизму, порівнював його з проявом любові. Волонтерську діяльність і рішення піти на фронт він без осуду, а швидше з захопленням називав “божевільним вчинком”.
“Скільки учасників АТО і волонтерів з усього числа українців, стільки і патріотів України. І я сумніваюся, що більшість цих людей несподівано виявили себе патріотами після Майдану або російської агресії проти України. Вони, швидше за все, і до цього були патріотами, просто, тільки зараз їм випала можливість проявити свій патріотизм”, — писав Валерій Тернопільській.
Невдовзі після цих дописів Валерій і сам обрав шлях захисника України. Він потрапив до 53-ої окремої механізованої бригади Збройних Сил України. Служив на посаді стрільця-помічника гранатометника 1-го механізованого взводу механізованої роти 1-го механізованого батальйону.
Валерій загинув на бойовому посту внаслідок обстрілу з ручних гранатометів РПГ-7. Це сталося 10 червня 2016 року поблизу смт Зайцеве Горлівської міської ради. Захисникові було лише 24 роки.
Він був одним з понад півсотні загиблих під час АТО/ООС військових, родом з Донецької області.
Поховали воїна у рідному краї — на кладовищі села Стрітенка Волноваського району.
Його ім’я викарбуване на меморіалі “Стіна пам’яті загиблих за Україну” у Києві (секція 8, ряд 10, місце 26).
“Наш земляк – герой навіки залишиться прикладом зразкового виконання військового обов’язку, прикладом мужності та героїзму, стійкості і рішучості українського воїна”, — зазначають посадовці Волноваської адміністрації.
25 листопада 2016 року Валерія Тернопільського нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).