Підтримайте Вільне!
ПідтримайтеЩодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — військовий з Кіровоградщини Роман Вічев. Чоловік боронив Україну під час АТО, а після початку відкритої війни повернувся до війська. Його життя обірвалось під час бойового завдання на російській Курщині.
Дружина Романа Карина зв’язалась з нашою редакцією через форму на сайті. Вільне Радіо розповідає історії тих, чиє життя забрала російсько-українська війна, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Роман народився у Світловодську на Кіровоградщині. У 2016 році уклав військовий контракт та боронив Україну під час АТО.
У 2019 році чоловік дізнався, що його кохана вагітна, тому завершив військову службу.
“Роман мав добре серце, завжди всім допомагав, підтримував, ніколи не залишав у біді. В нього стійкий характер. Займався спортом”, — згадує коханого Карина.
Роман любив свою родину, вільний час приділяв дружині та сину Тимуру.
“Ми з чоловіком 11 років разом були. Він дуже любив життя і мріяв навчити сина бути справжнім чоловіком, дуже мріяв ростити його. Ви не уявляєте, яка сильна у нього була любов до сина. Рома завжди нас оберігав”, — розповідає Карина.
До початку 2022 року Роман працював у Польщі, але відкрите російське вторгнення змусило його повернутися та знову стати на захист Батьківщини. Він служив на посаді мінометника у званні молодшого сержанта. Серед побратимів мав позивний Грім. Проходив навчання за кордоном.
“Він мав багато досвіду і був дуже розумний у військовій справі. В них були “найгарячіші” напрямки, вони неодноразово були в оточенні ру*ні (російських військових, — ред.) та інколи він вже думав, що вони не вийдуть, але виходили!
Був випадок, коли вони їхали на позицію і в найгарячіший точці, і в них відвалилось колесо. Тоді Рома вивів хлопців, не дав їм впасти духом, надихнув, щоб вони повірили, що вийдуть, і вони вийшли — це розповідав мені його побратим. Про нього казали, що з такою людиною не бояться йти в бій. Рома отримав медаль за хоробрість у бою”, — розповідає дружина.
Навіть у важких боях, додає вона, коханий не забував про родину:
“На позиції брав іграшки сина: дві машинки і маленьку мавпочку. Казав, що то його оберіг. Казав, що ми оберігаємо його…”
Свій останній бій Роман прийняв на Курщині. Життя військового обірвалося поблизу селища Нікольського.
О 4 ранку 23 лютого 2025 року Роман написав дружині, що його підрозділ не можуть оперативно забрати з позицій, і потрібно чекати кілька днів.
“Писав, що дуже хоче нас вже побачити. Просив передати сину, як сильно його любить і сумує за ним. Коли закінчилась їжа та вода, вони вирішили йти пішки. 24 лютого він написав, що все добре, щоб я не переживала, що вони будуть пробувати просуватися”, — розповідає дружина.
Згодом Карина дізнається, що Роман загинув цього дня о 15-й. Забрати тіло побратими змогли лише 27 лютого.
“Хлопцям вдалося тіло покласти в машину, а самі йшли пішки та виходили 3 дні”, — переповідає Карина.
Романа Вічева поховали у селі Павлівка поряд із могилою його діда.
“Похорон був 4 марта 2025 року. Рівно п’ять років тому в цей день ми одружились”, — розповідає Карина.
Рідні створили петицію з проханням надати Роману Вічеву звання Героя України.
Роману назавжди залишиться 29 років. З війни його не дочекалися дружина, п’ятирічний син, мати та троє молодших братів.
Світла пам’ять полеглому захисникові.