Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо 9-річну Софію Яворську з Полтави. Дівчинка загинула у власній квартирі разом зі своїми батьками. 1 лютого 2025 року в їхню оселю влучила російська ракета.
Про Софію Яворську розповіли на платформі пам’яті “Меморіал”.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
9-річна Софійка навчалася у 4-Б класі полтавського ліцею №13 “Успіх”. Була відмінницею з усіх предметів, та найбільше любила математику.
Дівчинка вчила англійську з трьох років і досконало нею володіла. Пізніше почала вчити китайську. Захоплювалась вʼязанням, малюванням, гімнастикою, аплікацією, шахами, ліпленням із глини, а ще — танцями й настільним тенісом.
“Софійка була дуже талановитою. Мудра не за роками, вміла мислити логічно, з обґрунтуванням всіх своїх дій. Лідерка за характером. За що б не бралась — усе завершувала. Легко вчилась новому. Відвідувала всі можливі гуртки, за 9 років їх було аж 12. Обожнювала вʼязати пряжею — іграшки, тваринки, квіти… Любила ліпити з глини, плести з бісеру. Неймовірно гарно малювала. Свої вироби дарувала. Часто передавала їх нашим захисникам на фронт. Також реалізувала їх і сама назбирала собі на новий ноутбук і телефон”, — розповіли бабуся Олена і дідусь Ігор.
Софійка любила читати і була частою гостею в місцевій бібліотеці.
“Софія була нашою постійною читачкою. Юна дівчинка, яка щиро любила книги і завжди приходила до бібліотеки з допитливим поглядом і відкритим серцем. Була талановитою, доброю, світлою. Надихала нас своєю жагою до знань і мріями про майбутнє. Вихована, спокійна, дружелюбна, у бібліотеці мала багато друзів. Завжди мені у всьому допомагала”, — розповіла завідувачка бібліотеки-філії №6 Сюзанна Онищенко.
Дівчинка любила проводити час з близькими: ходила з дідусем на закупи, а з бабусею — до піцерії.
“У свої дев’ять років наша онука зробила стільки хороших справ, скільки іноді доросла людина не встигає зробити. Любила свою родину, казала: “Моя родина – це моя фортеця!” За два тижні до трагедії Софійка дарувала всім подарунки зі словами: “Це вам на згадку про мене”. Ніби передчуваючи… Ми втратили сенс життя, як жити далі — не уявляємо”, — сказали бабуся з дідусем.
Загинула Софійка разом зі своїм батьком Дмитром та матір’ю Оленою 1 лютого 2025 року. О 7:42 у будинок, на другому поверсі якого вони мешкали, влучила російська ракета.
У Софії залишились бабусі, дідусі, тітка і дядько.
Поховали дівчинку у селі Гожули Полтавської області.
Світла пам’ять!