Підтримайте Вільне Радіо
Співав гімн України після кожної ходи, вінчав та відспівував військових, а ще “тримав у собі світло, навіть коли було дуже важко” — таким запам’ятали настоятеля храму Святого Юрія Переможця в Краматорську Віталія Лімішенка. Священнослужитель помер 26 січня 2026-го — після майже року боротьби з важкою хворобою.
Віталій Лімішенко був настоятелем храму Святого Юрія Переможця в Краматорську, який належить до Донецької єпархії Православної Церкви України. Близько року чоловік боровся з важкою хворобою — гостра мієлоїдна лейкемія з дозріванням, розповіла Вільному Радіо депутатка Краматорської міської ради Ангеліна Шостак. Вона допомагала збирати гроші на лікування священнослужителя.
“Їхню родину спіткала сумна звістка про хворобу Віталія. У березні 2025 року він проходив курс хімієтерапії в Харкові, а наступне лікування було в Києві — в Національному Інституті раку. Це були дороговартісні процедури — кожна близько 3 тисяч доларів. Тож, порадившись з Віталієм та його дружиною Наталією, вирішили оголосити про збір на допомогу”, — розповідає Ангеліна Шостак.
У листопаді 2025 року Віталію змогли провести трансплантацію кісткового мозку від сина. Він мав іншу групу крові, а його донорський матеріал підходив лише на 50%. Священнослужитель продовжував лікування, зокрема, приймав препарати, які зменшували вірогідність відторгнення стовбурових клітин.
“Спочатку все добре йшло, у нього все повністю змінилося — чужа система зайшла в людину. Організм реагував дуже добре, було настільки легше, що вони з Наталією виходили на вулицю кілька разів — до цього він був у повністю закритому боксі. Імунітет був на нулі, поки ця система не запрацювала.
Однак згодом вірус значною мірою підірвав його імунітет — намагалися з цим боротися, але кістковий мозок перестав правильно функціонувати. У нього погіршився стан, його знову помістили в бокс. Наталя була весь час поруч, але сьогодні вранці (26 січня 2026 року, — ред.) його забрали в реанімацію — за півтори години після я дізналася про його смерть”, — каже Ангеліна Шостак.
За її словами, Отця Віталія знали не лише у Краматорську, а й за межами міста — він проводив чин поховання загиблих військових і цивільних. Також вінчав службовців, а ще причащав вірян у своїй церкві.
“Віталій був настільки світлою людиною в житі, навіть коли було дуже важко — не втрачав жаги до життя, людяності. Він підтримував боротьбу України проти окупантів, ми називали його голосом нашого Майдану, бо яка б не була хода у Краматорську, завжди проходили маршрут від Літака до пам’ятника Шевченкові — завжди закінчувалося все гімном України, який співав Отче.
Коли почалася активна фаза відкритого вторгнення, Віталій залишався у Краматорську попри хворобу. Коли йому стало трохи легше — перерва між курсами — вінчав, відспівував бійців і в морози, і в дощі. Хто у війську, дуже тепло про нього відгукуються, бо він просто виконував покладений на нього обов’язок”, — пригадує депутатка міської ради.
Поховати настоятеля Віталія Лімішенка планують у Києві, куди нещодавно з Краматорська перебралася родина на період лікування чоловіка.
“Священник з великим серцем і глибокою вірою, справжній патріот України. Отець Віталій усе своє життя присвятив служінню Богові й людям, а в часи війни став для наших воїнів духовним батьком.<…>
Його служіння в Краматорську, у храмі Святого Юрія Переможця, залишило глибокий слід у серцях вірян. Гарний голос, щирі й проникливі проповіді, уміння достукатися до душі — все це назавжди залишиться в пам’яті тих, хто мав щастя його знати й чути. Для Донецької єпархії він був зразковим тружеником, людиною, на яку можна було рівнятися”, — написав Голова Синодального управління соціального служіння ПЦУ Сергій Горобцов.
Про дату та місце прощання повідомлять згодом.