Підтримати

Підтримайте Вільне Радіо

Підтримати

Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаємо 40-річного Антона Войтенка, військового з Харківщини. Він загинув під час виконання бойового завдання в Ізюмському районі Харківської області.

Історію Антона Вільному Радіо розповіла його дружина Алла.

Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про дорогу вам людину. Це безкоштовно.

Антон Войтенко народився на Далекому Сході в родині військового. Через службу батька родина часто переїжджала — Антон встиг пожити навіть в Угорщині, а школу закінчував уже в Україні.

“Він поміняв чотири школи. Останні класи закінчував у нас, у Новій Водолазі Харківської області. Потім пішов в аграрний коледж, вивчився на тракториста-машиніста”, — розповідає дружина Алла.

Любов, що стала тилом

Після навчання Антон проходив строкову службу в Миколаєві у десантних військах. Повернувшись додому, почав зустрічатись з Аллою.

“Ми жили в сусідніх селах. Якось зустрілися на дискотеці — і так почали спілкуватися.  Я тоді навчалася в Харкові, й він знайшов роботу там, щоб ми могли бачитися частіше. Три з половиною роки зустрічалися, поки я не закінчила навчання. А потім одружилися — у 2008 році”, — пригадує жінка.

Пропозицію руки й серця Антон зробив романтично — у парку під ялинкою.

“Ми йшли гуляти, ну, як завжди, на вихідних — до центру, на дискотеку. І в нас є парк, дуже такий великий, красивий. І воно так виходить, ялинка, під ялинкою — ліхтар. Він каже: “пішли туди”. Чого ми туди поліземо? Від дороги так треба було залізти на пагорб. Полізли. Він встав на коліно, і запропонував руку і серце. Це було за рік до одруження”, — усміхається Алла.

Згодом у пари народилися двійнята: донька і син. А чоловік працював на різних роботах, прагнув дати найкраще життя своїм дітям. 

Антон Войтенко з дітьми. Фото: з особистого архіву родини

“Він пробував різні напрямки, навіть далекобійником по Європі був. Але коли почалась мобілізація у 2015-му, чоловіку вручили повістку. Він пішов на війну без жодних вагань”, — згадує дружина.

Знайшов свій поклик у захисті України

З 2015 по 2018 рік Антон служив у зоні АТО в складі Національної гвардії. Після закінчення контракту повернувся до цивільного життя, однак військова справа залишалася його покликанням.

24 лютого 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Антон разом із батьком-військовим і братом того ж дня вирішив повернутися до війська.

“Вони зранку сіли за стіл і домовилися йти туди, де вже служили в АТО. Це було повністю добровільно. Ніхто не змушував. Він не міг інакше. День раніше, день пізніше — все одно прийшла б повістка. А яка вже різниця? Треба ж комусь захищати”, — каже Алла.

На початку великої війни зв’язок із чоловіком був майже відсутній.

“Ми домовилися: хоча б плюсик чи смайлик — щоб я знала, що він живий. Але перші місяці навіть цього часто не було”, — розповідає дружина.

Антон Войтенко з родиною. Фото: з особистого архіву родини

Був одним із тих, хто збив Су-34 над Харковом і захищав небо на кількох напрямках

У 2022 році Антон Войтенко розпочав службу на Харківському напрямку. Його підрозділ тримав позицію з позивною назвою “Роза вітрів”, де у березні того року військові збили російський штурмовик Су-34, який бомбардував місто. Антон був одним із тих, хто випустив снаряд, який збив бомбардувальник. Після цього літаки росіян перестали літати над Харковом. 

Антон мав чималий бойовий досвід і брав участь у знищенні кількох повітряних цілей противника. На його рахунку — два збиті гелікоптери, серед яких Мі-28Н “Нічний мисливець”, два штурмовики Су-25, Мі-24, а також десятки ворожих безпілотників, зокрема “Ланцети”, “Молнії” FPV-дрони та інші.

Після Харківщини він воював на півночі області, далі — під Бахмутом, потім на Запорізькому напрямку. Згодом знову повернувся на Харківщину — до оборони Липців.

Наприкінці 2023 року його перевели до розвідки, у спецпідрозділ “Солідарність”.

“Він казав, що там служать справжні професіонали. Багато не розповідав — тільки те, що хлопці сильні й надійні”, — каже Алла.

У перші ж дні повномасштабної війни Антон зазнав поранень, але після реабілітацію повернувся у військо.

“Ще на початку війни, 28 лютого 2022-го, він прикрив собою побратима під час обстрілу. Отримав осколкове поранення. Каже: “Мені пощастило, навіть не відчув одразу”. А в той день і батько його був поранений”, — згадує Алла.

Антон Войтенко у війську. Фото: з особистого архіву родини

Захищав небо над Харковом — тепер тримає його звідти

Загинув Антон під час виконання бойового завдання в Ізюмському районі Харківщини, неподалік села Андріївка.

“Вони їхали на позиції, і по них прилетів дрон. Він влучив просто там, де був командир. Антон узяв удар на себе. Побратими, які сиділи поруч, вижили. Він урятував інших”, — говорить Алла.

Антон Войтенко був турботливим чоловіком і батьком двійнят.

“Він дуже добрий. Мав чудове почуття гумору, завжди міг перевести усе на позитив. Як треба — допоможе без питань. Люблячий тато, який кожну хвилинку проводив із дітьми. Він мріяв дочекатися перемоги, купити будинок на колесах і подорожувати з родиною. Але найбільше — просто побути з дітьми”, — ділиться Алла.

У захисника залишилися дружина Алла, двоє дітей, батьки та брат.
За військові здобутки Антона Войтенка нагородили відзнаками та орденами:

  • відомча відзнака “За доблесну службу”;
  • відзнака “Учасник бойових дій, ветеран війни”;
  • медаль “Відвага та честь”;
  • відзнака Президента “За військову службу Україні” від 17 березня 2022 року;
  • відзнака Президента “За оборону України” від 5 серпня 2022 року;
  • орден “За мужність” ІІІ ступеня у 2022 році;
  • орден “За мужність” ІІ ступеня у 2023 році;
  • медаль “Хрест свободи” від 14 лютого 2025 року від ПЦУ;
  • відзнака ГУР МО “За бойові заслуги” (посмертно) від 20 серпня 2025 року.

Зараз рідні ініціювали петицію до президента з проханням надати Антону Войтенку звання Героя України. Підписати її можна за посиланням.

Світла пам’ять воїну!


Завантажити ще...