Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — 23-річний військовий з Миколаївської області Максим Маляренко. З 18 років він долучився до війська і боронив Україну під час АТО та ООС. З початку відкритої війни повернувся на службу та захищав Донеччину. Життя Максима обірвалося під Лиманом.
З сестрою Максима Сніжаною журналісти Вільного радіо зв’язались через соцмережі. Вільне радіо розповідає історії тих, чиє життя забрала російсько-українська війна, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Максим Маляренко народився 1 липня 1998 року у селі Весняна Квітка на Миколаївщині. Після 5 класу родина переїхала до села Інгулки Баштанського району. Закінчив Інгульський ліцей та Надбузький професійний аграрний ліцей. Після завершення навчання у 18 років уклав військовий контракт та брав участь в АТО. Під час служби хлопець дістав поранення.
Коли контракт закінчився, Максим поїхав до Литви, де працював на ремонті кораблів. Але на початку повномасштабного вторгнення повернувся в Україну й долучився до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.
“1 березня 2022 року Максим разом зі своїм підрозділом виїхав з Миколаївської частини на Донеччину. Побачився тільки зі мною і двома братами. Ще один брат і батьки були за кордоном, вони не встигли з Максимом побачитися, і до цього часу вони рік не бачилися. Наше село було під окупацією, пізніше вони повернулись, але з Максимом вже не змогли зустрітися, дуже рідко з ним спілкувалися, поганий зв’язок був”, — розповідає сестра захисника Сніжана.
Максим був добрим і веселим, згадує його сестра.
“Всі його називали сонечком через яскраво-рудий колір волосся та постійну усмішку. Навіть коли інші були без настрою, він завжди усміхався і заспокоював. Був сміливим, життєрадісним, не боявся труднощів.
Максим дуже любив подорожі. Ми його вдома майже і не бачили. Такий енерджайзер, завжди кудись з друзями їздив”, — розповідає Сніжана.
Максим загинув 10 травня 2022 року поблизу Лимана на Донеччині. Тоді разом з побратимами вони пішли на бойове завдання та потрапили в засідку росіян.
“Тоді загинув ще один хлопець. П’ятеро хлопців залишились в живих, вони бачили Максима живим, і вони почали відступати. Потім хлопцям ще прийшло повідомлення від Максима, він ще був живий, вони чекали, що він повернеться, але, напевно, вже не зміг до них дістатися”, — розповідає сестра.
Тривалий час родичі не знали про загибель Максима. Чоловіка вважали безвісти зниклим, в той час, як у вересні 2022 року його поховали як невідомого на Краснопільському цвинтарі у Дніпрі.
“Вже 5 лютого 2023 року нам подзвонили, що є співпадіння по ДНК. Я перездала ще раз ДНК, і воно підтвердилось. Ми чекали ексгумації і змогли перепоховати його вдома в селі Інгулці вже цьогоріч”, — розповідає Сніжана.
Максим Маляренко нагороджений медаллю ООС “За звитягу та вірність”, має нагороду “За активну самовіддану працю” у 2018-2019 роки.
Рідні Максима створили петицію з проханням надати йому звання Героя України.
Захиснику назавжди залишиться 23 роки. З війни його не дочекалися батьки, сестра, троє братів і племінники.
Світла пам’ять загиблому захисникові.