Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні згадуємо Іллю Міщука з Рівненщини. Майстер спорту з веслування долучився до війська у 2024-му, служив на Бахмутському напрямку. Два тижні бійця вважали зниклим безвісти, а згодом рідні отримали підтвердження про його загибель. Іллі було 30 років.
Про життя і загибель Іллі Міщука розповіли на сайті Дубенської міської ради.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Ілля Міщук народився 4 серпня 1994 року в селі Повча Дубенського району. Частину дитинства провів там, а згодом родина переїхала до Дубна. Навчався у місцевій школі №7.
Двоюрідний брат загиблого Назар поділився спогадами про Іллю для “Суспільне Рівне”. Він розповів, що у дитинстві вони жили недалеко один від одного, їздили в гості на велосипедах.
“Ілля був дуже сміливий. Був справжнім старшим братом у своїй сім’ї. Справді був таким, на кого можна рівнятися”, — пригадав двоюрідний брат Назар.
З юних років Ілля займався спортом: спершу футболом, а пізніше разом із братом Тарасом прийшов у веслування. Спорт став для нього не просто захопленням. Хлопець наполегливо тренувався, брав участь у змаганнях і виконав норматив майстра спорту України.
Друг Іллі Роман також поділився спогадами про загиблого оборонця. Хлопці дорослішали разом пліч-о-пліч, разом були на тренуваннях і на змаганнях.
“Ми прожили багато приємних моментів. Хороша він був людина. Я його любив і всю його сім’ю. Він такий правильний був. Їх добре виховали. Ми майстра спорту виконали разом. Коли виконали, були в одних заїздах. Ніколи не були на дистанції ворогами. Навпаки, навіть будучи суперниками, підтримували один одного”, — розповів Роман.
Вищу освіту Ілля здобув у Хмельницькому національному університеті. Повернувшись, працював на меблевому підприємстві. Жив родиною, будував будинок, виховував доньок, планував майбутнє.
У травні 2024 року чоловік вирішив не лишатися осторонь війни та підписав контракт зі Збройними силами України. Служив старшим навідником мінометного взводу. Побратими згадують, що був спокійним, дисциплінованим і надійним у будь-якій ситуації.
11 квітня 2025 року Ілля Міщук загинув під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку. Упродовж двох тижнів бійця вважали зниклим безвісти. Для родини це були дні очікування з надією та болем. Зрештою, надійшло офіційне підтвердження його загибелі.
26 квітня 2025 року у Дубні з Іллею попрощалися на Майдані Незалежності.
“Добра дитина був. Що ж я можу сказати — тяжко. Тяжко казати, що був. Моя дочка, його мати, померла раніше. А тепер й Іллі нема”, — із сумом сказав під час прощання дідусь загиблого бійця Сергій. Востаннє він бачив онука на Різдво.
У Іллі Міщука залишилися дружина, дві маленькі доньки, батько, сестра, брат і дідусь.
Похований воїн на Алеї Слави міського кладовища.
Вічна пам’ять.