“З дефісом чи без”, “відмінювати чи ні”, “відмінювати обидва слова чи тільки останнє”, — такі питання зустрічаються у соцмережах під новинами, де фігурує назва міста Часів Яр різними способами. Журналісти Вільного радіо й самі його собі не раз ставили. Тож вислухали місцевих активістів, а також офіційну позицію щодо правопису назви міста від Інституту української мови НАН України та Національної комісії зі стандартів державної мови. Попереджаємо: місцевим відповідь може не сподобатись, але це можна виправити.
— “Часового Яру” звучить приблизно, як “Ньювого Йорку”, або “Клебаного Бику”.
— “Та чому ж Часового”? Як же остогидли ці покручі”
— Пишіть одразу Вільнового радіойова
Такі і ще десятки різних коментарів, щодо різних матеріалів, де було відмінювання назви міста Часів Яр, отримувала редакція Вільного радіо.
В тексті ми утримаємось від відмінювання всюди, де можна, залишаючи лише ті форми, які пропонують самі спікери з різними точками зору.
Один з тих, хто просуває ідею написання назви Часів-Яр через дефіс та з відмінюванням лише останньої частини — директор “Часовоярського історико-краєзнавчого музею” Валерій Богуненко. Його позиція має історичні корені.
“У культурному житті, я вважаю, не уникнути поєднання застосування правил та винятків із правил, через унікальність певних феноменів. Ось назва “Часів Яр” — це приклад такого феномену, на який я пропоную дивитися як на спадщину — нематеріальну, культурну. Бо це унікальна назва і вона має писатися через дефіс, як Нью-Йорк та Ріо-де-Жанейро”, — ділиться Валерій.
Про походження назви міста Часів Яр є декілька місцевих легенд. Основних три:
Водночас найбільш обґрунтована та вірогідна версія — походження назви міста від назви річки та балки, вважає історик. Адже вчених у першу чергу цікавлять документи, а не легенди.
“Етимологія назви пов’язана з тюркськими мовами. Близько тисячі років — з VII по XVII століття цю територію населяли хозари, печеніги, торки, половці та ногайці. Вони залишили в нашому краї чимало топонімів — це і “Бахмут”, і “Клебан-Бик”, “Тор”, “Каракуба”, “Ізюм”, “Айдар”, “Кальміус” та багато інших”, — перераховує Валерій Богуненко.
Так само й назва міста Часів Яр пішла від тюркського “Чаі-су” — “тихої води”, вважає співрозмовник.
“У кримськотатарській мові “вода” звучить як “сув”, тобто, цілком ймовірно, що яр від початку мав назву “Чаі-сув”, або “Ча-сув”. На Уралі (центральна частина Росії, — ред.) існує ріка з давньою тюркською назвою “Чу-сув”, — додає директор краєзнавчого музею.
Для наочності співрозмовник пропонує звернути увагу на інші назви населених пунктів, які мають тюркське походження.
“Назва населеного пункту Хасав’юрт з кумикської мови перекладається як “поселення Хасава”. Окреме написання двох частин назви мало б значення необхідності відмінювання не тільки другої частини, але й першої. Але ж “Хасавого Юрту” звучало б так само неприродньо, як і “Часового Яру”. Це говорить про необхідність зваженого диференційованого підходу до питань топонімії з боку влади, наукових, журналістських кіл, та виправлення прикрої помилки в написанні та відмінюванні імені нашого міста”, — наголошує Валерій Богуненко.
Перші згадки назви “Часів Яр” у документах датовані від 1830 року. Так, за однією з версій назва міста пішла від назви річки Часів Яр, яка протікає в балці (або яру) та починається на північно-західній околиці міста. Річка протікає через сучасні села Віролюбівка і Білокузьминівка та впадає у річку Біленьку біля села Семенівка. Докази цьому є на історичній мапі.
“Цікаво, що на мапі 1830 року ця велика балка позначена як “оврагъ Чюсовъ”, а на початку цієї балки, на схід від неї відходить невеликий “овраг Чёсовъ яръ”. До речі, село Віролюбівка, засноване наприкінці 1850-х років, спочатку називалося “Чосова”, — розповідає Валерій Богуненко.
На цю ж згадку покликається і співробітниця Інституту української мови НАН України Ірина Єфименко, як приклад написання географічної назви без дефіса.
А от у більш пізніх згадках починаються різночитання.
У 1870-ті роки, коли почався розвиток промисловості Донеччини, геологи знайшли у регіоні цінну вогнетривку глину. Це родовище отримало назву “Часів-Ярське”. Вогнетривкий завод Федора Плещеєва заснували у 1876 році. Ця ж дата вважається роком заснування міста.
Через два роки тут побудували залізничну гілку “Попасна-Краматорськ” та відкрили залізничну станцію “Часів-Яр”. У наступні десятиліття промисловість розвивалась та виникали нові робочі колонії.
“Під час форсованої індустріалізації ці колонії були адміністративно об’єднані в один населений пункт. У 1920-ті роки на мапі з’явилося селище міського типу “Часів-Яр”. У довідниках воно значилося і як “робітниче селище” та “залізничне селище”, — пояснює Валерій Богуненко.
З 1938 року саме населений пункт “Часів-Яр” отримав статус міста.
Можна помітити, що на різних документах того часу писали “Часів-Яр” (з дефісом). Письменник та правозахисник Олекса Тихий у книзі “Не можу більше мовчати” відмінював тільки останню частину назви міста.
Крім цього, у місті до повномасштабного вторгнення можна було зустріти такі назви як “Часів-Ярське лісництво” або “Часів-Ярський вогнестійкий комбінат”.
“Місцеві завжди відмінювали тільки останню частину, говорячи “в Часів-Ярі”, “з Часів-Яра”. Прикметники ж вживали як “часів-ярський”. Відповідно, і в офіційних документах до 1980-х років переважно застосовувалися ці форми з дефісом”, — наголошує історик Валерій Богуненко.
На противагу, в Інституті української мови НАН України наводять свій перелік документів-підтверджень написання назви “Часів Яр” (у більшості без дефісу):
У 1980-х до цих протиріч додалося впровадження форм “Часовоярський” та “часовоярець”. З ними у 1985 році намагався боротись спеціаліст у галузі ономастики, топонімії та гідронімії російської мови, творець Донецької ономастичної школи Євген Отін.
Та наукові співробітники у Москві і Києві не підтримали тоді академіка.
У документі радянські науковці навели приклад з назвою Давидів Брід який відноситься до того ж типу форм назв, що й Часів Яр, та наголосили, що назви мають писатися без дефіса та мати форму відмінювання назв як “Давидово Бродський” та “Часово Ярський”.
“І як вони рекомендували, так воно й стало. Тобто, не було авторитетної та опозиційної думки тоді. Так наша провінційність та поклоніння перед Москвою та Києвом у ті роки зіграла з нами злий жарт”, — вважає краєзнавець.
Український правопис від 1918 року має статус закону. Його затверджують так само як й інші правила життя держави. Тому дотримання правопису дійсно можна порівняти з правилами дорожнього руху. Виключень з них немає — червоний колір означає заборону для проїзду всім.
Послуговуватись правилами мають всі державні та офіційні установи. Зокрема і медіа.
Вперше документально зафіксували правила відмінювання обох частин таких географічних назв як Часів Яр в “Українському правописі 1946 року”.
Ще одним джерелом правопису назви населених пунктів є “Історія міст і сіл Української РСР”. Це 26 томів, які публікували з 1968 по 1973 роки. В онлайн версії цієї великої енциклопедії назва міста вказана без дефіса.
Журналісти Вільного радіо звернулись по допомогу з роз’ясненням щодо актуального офіційного написання та відмінювання назви міста Часів Яр до Інституту української мови Національної академії наук України.
Як пояснили Вільному радіо в Інституті української мови НАН України, відповідно до чинних правил топонім “Часів Яр” — це складна назва (тобто словосполучення), яке утворили поєднанням присвійного прикметника Часів (прізвища землевласника Час +суфікс -ів) та іменника Яр.
“Це типовий спосіб створення географічних назв, порівняйте, наприклад, низку українських назв населених пунктів, утворених подібним способом: Кучерів Яр, Попів Яр (Донецька обл.), Абрамів Яр, Гринів Яр, Волохів Яр, Семенів Яр (Харківська обл.), Слиньків Яр, Храпачів Яр (Полтавська обл.)”, — наводить приклади співробітниця Інституту української мови НАН України Ірина Єфименко.
У складних назвах населених пунктів, які побудовані на словосполученні, слід відмінювати обидва слова. Назву Часів Яр за чинним правописом правильно відмінювати так:
Ті самі правила описані в книзі “Український правопис. Київ: Наукова думка, 2019”.
Додатково журналісти Вільного радіо звернулися про коментар до Національної комісії зі стандартів державної мови. Там наголосили на важливості відсутності дефіса.
“Топонім Часів Яр пишемо окремо. Таке написання підтверджує й примітка до підпункту 2.1.1.2 пункту 2 §82 Українського правопису [2019 року], де зазначено, що закінчення -у, -ю наявне у складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у: Давидового Броду, Часового Яру, Широкого Лану та інше”, — йдеться у відповіді голови Національної комісії зі стандартів державної мови Юлії Чернобрової на інформаційний запит Вільного радіо.
Тому такі назви не можна писати через дефіс. Виключенням є назви, які складаються з імені та прізвища, наприклад Івано-Франківськ та топоніми, що складаються з двох іменників, наприклад Петропавловськ-Камчатський.
Попри повторення таких відповідей з Києва, Валерій Богуненко наполягає, що чинний правопис відмінювання назви міста неправильний.
“Народ ніколи не говорив “Часовоярський”. Це штучні та неприродні форми. Вони викликають обурення у місцевих мешканців, адже виглядають як глузування над назвою Батьківщини та нагадують практику нав’язування штучного “язычия” у ХІХ столітті. Для більшості місцевих — це ще один біль, на додаток до того, що кожного дня несуть ра*исти. Прикро, що в час, коли ми виборюємо незалежність нашої держави, ми бачимо розбіжність між мертвим офіціозом і “живим життям” — мови, місцевої унікальності, громадської думки. Не можна цього допускати”, — наголошує Валерій Богуненко.
Щодо того, як звертатися до жителів самого міста також є різночитання.
“У живому мовленні, наскільки можна зробити висновок з наявних відомостей, ніколи не відмінювалися обидві частини складеної назви нашого міста. Місцеві мешканці завжди відмінювали тільки останню частину та використовували катойконіми “часів-ярець” та “часів-ярка”, — наголошує Валерій Богуненко.
Проте офіційна позиція Інституту української мови НАН України не погоджується з істориком та пропонує писати звернення одним словом.
“За чинним правописом, від назви міста Часів Яр правильна форма назви жителів така:
Прикладом успішного розв’язання суперечок щодо назви міста та його відмінювання краєзнавець називає місто Мукачево.
“Місцева громада міста Мукачево довгий час виступала за перейменування свого міста. Бо воно було Мукачеве, а громада наполягала, що має бути Мукачево. Це ж Закарпаття і тут особлива дуже говірка і ніхто ніколи не казав Мукачеве і їм вдалося добитися перейменування”, — наголошує історик.
Місто перейменували постановою Верховної Ради України №2065-VIII від 23 травня 2017 року.
Перед початком повномасштабної війни активісти з міста Часів Яр (або Часів-Яр, як кажуть вони самі) також боролися за відмову від відмінювання першої частини назви міста. Однак процес зупинили через відкрите вторгнення окупантів.
“Я постійно наводжу слова Мирослава Поповича (український та радянський філософ, спеціаліст з логіки, методології та філософії науки, — ред.) про те, що “інформаційна різноманітність у суспільстві є запорукою його прогресу”. Коли у нас немає якихось особливостей, то це збіднює суспільство. А Часів-Яр є одним з маркерів нашої локальної ідентичності, яку не хочеться втрачати”, — говорить Валерій Богуненко.
Чоловік визнає, що домогтися змін та зробити місто Часів Яр особливим серед правил топонімів буде не просто.
“Ми якраз перед війною почали думати про те, щоб зробити це. Ми радились серед активістів Часів-Яра та готували документи, але не знали, куди звернутися, і хотіли, щоб це було рішенням на місцевому рівні. Це передбачає активність громади, а вона в нас зараз трохи віртуальна”, — говорить краєзнавець.
Не допомагали йому й звернення до філологів зі столиці.
“Я коли спілкувався з філологами з Києва, мені казали: “мені усе одно, якщо влада затвердить нові правила з дефісом та без відмінювання першого слова — так і буде. А поки цього немає — відмінюйте обидві частини”, — переказує діалог активіст.
Насправді ухвалити рішення зі зміни написання та відмінювання назви міста може Національна комісія зі стандартів державної мови, якщо їм надати вагомі аргументи. Місцева влада (як, наприклад, Часовоярська) керується правописом, який затверджує комісія, і не може ухвалювати таких рішень.
Тим, хто не згоден з чинним українським правописом та написанням географічної назви або її відмінюванням, треба довести документами етимологію назви.
Тобто історикам необхідно зібрати історичні документи, описати аргументацію зміни назви населеного пункту та відправити все це на розгляд офіційним листом на електронну пошту Національної комісії зі стандартів державної мови: [email protected].
Валерій Богуненко запевнив журналістів Вільного радіо, що обов’язково буде домагатися перейменування назви міста (щоб додати дефіс) та скасування відмінювання за чинним правописом.
“Це справа громадськості — ініціювати. Дай Боже закінчиться війна, то громада має поставити це питання перед владою. Якщо треба буде, я й до Верховної Ради буду звертатися”, — запевняє Валерій Богуненко.
Та наразі залишаються чинними вимоги Закону про український правопис від 2019 року, оскільки він є законом для всіх українців.
Нагадаємо, у межах деколонізації в Україні навіть під час повномасштабного вторгнення продовжують перейменовувати вулиці. Деякого житла за новими адресами вже фактично не існує — будинки та квартири пошкоджені чи зруйновані через бойові дії. Журналісти Вільного радіо розповідали, як власникам зруйнованої нерухомості повідомити державі про руйнування.