Підтримати
Гра "Код Донеччини". Фото: Крістіна Василюк

Ігрове поле у вигляді карти Донеччини, понад 200 карток із запитаннями та кристали солі як бали за правильну відповідь — таку гру під назвою “Код Донеччини” створили четверо ентузіастів із молодіжної ради при Донецькій ОВА. Цей інструмент в ігровій формі допомагає молоді зберегти зв’язок з рідним краєм та дізнатися більше про його культуру та історію.

Про роботу над “Кодом Донеччини”, правила гри та плани на майбутнє проєкту Вільному Радіо розповіла його співавторка Крістіна Василюк.

Не втратити відчуття приналежності до свого краю: розробниця про ідею гри “Код Донеччини” 

Проєкт “Код Донеччини” народився як відповідь на виклики війни, з якими нині доводиться стикатися молоді. Його завдання — допомогти хлопцям і дівчатам, які через війну залишили рідний край, зберегти свою культурну ідентичність.

“Через війну тисячі молодих людей були змушені залишити рідні міста й селища. Вони опинилися перед ризиком втратити не тільки фізичний дім, а й відчуття приналежності до свого краю. Ми вирішили створити інструмент, який би через гру допоміг зберегти зв’язок із Донеччиною, пробудити цікавість до її історії та гордість за неї, популяризувати свій регіон серед інших, легко інтегруватися у нове середовище через комунікацію”, — так розповідає про ідею створення гри членкиня молодіжної ради при Донецькій ОВА Крістіна Василюк.

Разом із нею за розробку та втілення проєкту взялися ще троє ентузіастів із молодіжної ради: Ярослав, Світлана та Олександр. Усі вони із різних куточків Донеччини: Мангуша, Костянтинівки, Дружківки та Краматорська.

Зображення до посту: Частинка дому, яку зручно брати з собою: про що гра “Код Донеччини”, яку створила молодіжна рада ДонОВА
Розробники гри "Код Донеччини". Фото: Крістіна Василюк

На втілення своєї ідеї команда виграла 80 тисяч гривень від ЮНІСЕФ. Розробка, дизайн та друк 20 тестових примірників гри тривали три місяці.

“Це гра про культуру, спадщину, історію, видатних постатей, промисловість та ресурси Донеччини — ми охопили всі аспекти із життя громад нашого краю. Багато хто з тих молодих людей, з якими я спілкувалася, навіть не чули про те, що в Донецькій області є 8 районів. Тому що декілька районів вже окуповані, і про їхню історію, традиції, про те, що там відбувалося раніше, їм невідомо. Тому ми створили гру, яка допомагає здобути чи відновити свої знання про рідний край”, — ділиться Крістіна.

Гра, де всі залишаються у виграші: Крістіна Василюк про правила “Коду Донеччини”

Грати у “Код Донеччини” можуть від двох до шести людей. Завдання настільної гри розраховані на учасників від 14 років.

“Кожен учасник обирає тематичну картку: море, степ, шахта, металургійний завод, терикон або “Донбас Арена”. Ігрове поле — карта Донеччини, поділена на вісім районів. У грі — понад 200 карток із завданнями на теми історії, культури, видатних особистостей, підприємств і бонусів. Гравці збирають кристали розвитку за правильні відповіді й заповнюють свої особисті картки.Кристали розвитку — це відсилка до солі. Якщо відповідаєш правильно на одне питання, отримуєш 5 кристалів, а на 2 — 10. Відповідно до цього ти можеш купити собі індивідуальну фішку і поставити на свою індивідуальну картку. Хто перший заповнить картку, той і виграє”, — роз’яснює співавторка “Коду Донеччини”.

Зображення до посту: Частинка дому, яку зручно брати з собою: про що гра “Код Донеччини”, яку створила молодіжна рада ДонОВА
Гра "Код Донеччини". Фото: Крістіна Василюк

На кожен район є по 25 карток із запитаннями й завданнями.

“Наприклад, у Маріупольському та Волноваському районі у нас є завдання танцювати сиртакі , в Донецькому — заспівати пісню, яку Володимир Івасюк присвятив нашому регіону в фільмі “Червона рута”. Є також питання про авдіївську кашу та інші рецепти.

Також є про звичай “гоніння гадюк” — це обряд очищення дому від злих духів, лиха, хвороб, що й називають “гадюками”, “гадами”. Обряд виконують лише хлопці та чоловіки, їх називають “полазниками”. Чоловіки ходять від хати до хати, кличуть господарів і пропонують вигнати палицями гадюк на подвір’я, після ритуалу хазяї пригощають хлопців, а дорослим чоловікам можуть дати чарку”, — говорить співрозмовниця.

Програти в цю гру неможливо, наголошує Крістіна, адже кожен, хто хоч раз зіграє, отримає багато інформації про регіон.

Гра може і буде трансформуватися: як розробники планують розширювати аудиторію “Коду Донеччини”

Пробні примірники настільної гри вже встигли протестувати на Дніпропетровщині та Київщині. Далі в планах — пограти із молоддю Одещини.

Крістіна Василюк зазначає: Проєкт передбачав 20 примірників, за допомогою яких ми планували охопити 250 прямих учасників і 500 непрямих. Але ми бачимо великий попит з боку освітян, молодіжних працівників, структурних підрозділів ДонОВА, хабів з різних куточків України. І тому ми думаємо про доопрацювання. Тож гра може трансформуватися”.

 

Сиртакі, який вважають традиційним грецьким танцем, насправді таким не є. Його придумав у 1964 році американський актор Ентоні Куїн для одного з фільмів, у якому він грав.
Зображення до посту: Частинка дому, яку зручно брати з собою: про що гра “Код Донеччини”, яку створила молодіжна рада ДонОВА
Фото: Крістіна Василюк

Протягом місяця команда допрацьовуватиме гру, а після цього запустить на своїй інстаграм-сторінці форму, за якою можна буде придбати “Код Донеччини”.

Раніше ми розповідали про унікальну колекцію маріупольських писанок, яку відновили після знищення та презентували в Києві. Такі писанки раніше були в експозиції Маріупольського краєзнавчого музею, однак через бойові дії колекцію втратили.


Завантажити ще...