Відомий психолог Еконін-Давидов сміливо висловлювався про те, що у дітей поступово повинна стиратися межа між шкільним навчанням і роботою в комфортних умовах будинку. Він був за те, щоб домашніх завдань давали якомога більше, але згідно вікових фізіологічних особливостей дитини.
Дискусійним є питання щодо того, чи потрібно батькам допомагати робити дитині домашні завдання.
Підготовлено за підтримки маркетплейсу Букі: https://buki.com.ua/ru/tutors/mladshie-klassy/
Справа в тому, що у них кілька дуже важливих функцій:
Багато вчених за домашні завдання, оскільки вони допомагають закріпити матеріал та підвищити успішність. Із цим можна погодитись, але тільки за умови, якщо батьки знатимуть, що:
У Великобританії заняття вдома замінюють прогулянками на природі. Таку систему планують ввести також у Франції. У такого підходу є плюси:
Так, але якщо вони нецікаві та їх надто багато. Перевантаження нервової системи у цьому випадку гарантоване. До того ж, через брак часу дитина не зможе достатньо дихати свіжим повітрям, займатися фізичними вправами. Потрібен певний баланс. Зовсім без домашніх завдань молодші школярі взагалі можуть не засвоїти матеріал. Українська школа не збирається поки що від них зовсім відмовлятися.
Підготовлено за підтримки маркетплейсу Букі: https://buki.com.ua/ru/tutors/mladshie-klassy/
Домашні завдання сприяють формуванню особистої відповідальності дитини за результати навчання. Діти вчаться бути успішними, розподіляти свій час. Це дуже потрібна навичка у подальшому житті.
Але частина відповідальності припадає і на батьків. Та, що стосується контролю, спілкування із дитиною, формування правильного ставлення до оцінок (і позитивних, і негативних).
Тому необхідно бути в курсі того, які шкільні успіхи має дитина, що вона вивчає, але робити за неї завдання, які задають додому, неприпустимо. Це повністю нівелює користь, яку вони приносять.
Так не можна робити не тільки у старших класах, коли дитина віддаляється, стає самостійною, а і в молодших. За вами, дорогі батьки, тільки функція ненав’язливого контролю. Також вчіть дитину розумно розподіляти час.
Найбільше користі домашні завдання принесуть у тому випадку, якщо предмет дається важко. Але дуже важливо робити акцент на успіхах, говорити дитині про те, що вона молодець та впорається.
Складіть розпорядок дня для дитини. Але у ньому мають бути не лише домашні завдання, а й достатньо активних ігор на свіжому повітрі.
Привчайте школяра до думки, що погана оцінка має право на існування! Це не кінець світу. Успішність дитини не має ніяким чином впливати на ставлення до неї. Якщо дитину приймають та люблять із будь-якими оцінками, вона виростає впевненою у своїх силах.
Якщо ж оцінка незадовільна, підкажіть школяреві, що він може зробити, щоб цю ситуацію виправити. У крайньому випадку можна найняти репетитора. Тоді вам не доведеться робити уроки з дитиною, багато разів пояснювати матеріал. Репетитор має спеціальну освіту та знання із педагогіки, психології. Він легко знайде до дитини правильний підхід.
Якщо ваша дитина не справляється з уроками самостійно, спробуйте розібратися, в чому причина. Це можуть бути психологічні проблеми, а можуть бути і проблеми зі здоров’ям. Можливо, треба переглянути раціон, зробити акцент на овочах та фруктах. І звичайно, варто робити періодичні профілактичні медичні огляди. Причина низької успішності не завжди очевидна, якщо ви не медичний працівник.
Завдання батьків – мотивувати дитину, щоб їй хотілося добре вчитися. Це і є найважливіший виховний момент. Ніхто не хоче виховати несамостійну особистість, проте практика надмірної участі у навчальному процесі досі зберігається в українських родинах. Час від цього відмовитись.