19 березня українській поетесі Ліна Костенко виповнилося 94 роки. Вона — одна з найвпливовіших постатей української літератури, представниця покоління шістдесятників і авторка культових творів. Ми зібрали маловідомі факти про її життя, принципову позицію та творчість — з урахуванням актуального контексту 2026 року.
1. Батько Ліни Костенко був “ворогом народу” в СРСР. Його засудили на 10 років таборів. Він був інтелігентом, працював в школі, знав 12 мов.
2. Ліна Костенко відмовилася від звання Героя України, сказавши фразу “Політичної біжутерії не ношу“.Тодішній президент Віктор Ющенко навіть приходив до Ліни Василівни додому. Про це у своєму блозі згадує Ірина Геращенко, яка тоді супроводжувала президента:
“Ми піднялися сходами й подзвонили. Під квартирою стояв хлопець з прес-служби з червоними вухами, і трясущимися руками. «Вона не відкриє», – прошепотів він. Президент подзвонив ще раз: «Дорога Ліна Василівно, це Ющенко!». Двері відчинилися, на порозі стояла Ліна Костенко, вона дозволила президенту і мені зайти. Я й досі пам’ятаю кожну хвилину перебування в квартирі, де фото дорогих і важливих в її житті людей, нашу розмову, яка почалася з сурової виволочки за те, що хлопець, який трезвонив у двері до Ліни Василівни, говорив російською”.
3. У 2005 році Ліна Костенко поїхала до Чорнобильської зони. Там вона допомагала вченим рятувати артефакти народної культури.
4. Єдиний роман Ліни Костенко 21 століття – це “Записки українського самашедшого” (2010 р.)
До цього поетеса 20 років не видавала книжок.
У романі описується період президентства Леоніда Кучми та Помаранчева революція. Головний герой роману, 35-річний програміст за освітою, який, проте займається обслуговуванням комп’ютерів, а не програмуванням. Він веде так звані «Записки», занотовуючи всі катастрофи, замахи, вбивства (наприклад, цинічне вбивство польською поліцією українця Сергія Кудрі) і скандали, про які дізнається з новин. Таким чином він намагається дати вихід своїм емоціям у скорумпованій атмосфері і не скотитися до повного цинізму. Паралельно в записках знаходять своє відображення часом проблематичні стосунки головного героя зі своєю дружиною. Загальний іронічний, песимістичний, скептичний, часом знущальний тон записок під кінець кардинально змінюється, коли герой переживає емоційно напружені події Помаранчевої революції.
5. Попри самітницький спосіб життя Ліни Костенко, її досі згадують українські поети. Наприклад, Дмитро Павличко розповідає про таке:
“Вона тоді курила. Приїхала одного разу з Москви до мене в гості до Львова, то я їй ті сірники купив. Не дуже схвалював, але вона була екстравагантна. І досі бережу їх, хоч Ліна Василівна відцуралася багатьох своїх друзів”, – розповів поет.
Про Ліну Костенко згадує і поет Микола Сом:
“Ліну Вася Симоненко дуже любив. У них таємна любов була, хоч Ліна старша від нього на п’ять років. На неї не можна було дивитися без захвату: жіночна, з лукавинкою в очах – справжня красуня. Він називав її Косталіна. Казав: “Мене нагородила поглядом Косталіна”, – пригадав Микола.
19 березня 2026 року, у день народження Ліна Костенко, в Україні відбулося масштабне онлайн-святкування у форматі всеукраїнського флешмобу. Користувачі соцмереж публікували відео з читанням її віршів під хештегом #ЛінаЩасливіЖитиПоруч.
До цієї ініціативи долучилися тисячі людей — школярі, вчителі, митці та публічні особи. Учасники записували відео, читали улюблені твори та поширювали їх у Facebook, Instagram та інших платформах.
Флешмоб фактично став онлайн-подією національного масштабу, яка об’єднала користувачів навколо української поезії та творчості Ліни Костенко.