З 22 по 28 березня в Одесі триватиме тиждень грецької культури, який розпочався з однойменного фестивалю. Крім містян й офіційних гостей, у ньому взяли участь представниці надазовських греків — переселенки з Маріуполя й Сартани Наталія Махсма й Ніна Узун.
Наші журналісти відвідали фестиваль і поспілкувалися з жінками про те, як у їхніх родинах зберігають культуру греків Надазов’я, а також скуштували традиційні страви, які вони приготували до події.
Більшість дерев у міському саду Одеси ще не вкрилися весняною зеленню, проте нині ним розтікається буйство кольорів. Уздовж однієї з алей стоять ряди з мольбертами, на яких зображені білі грецькі колони й давні міфологічні сюжети. Вхід до кованої ротонди в центрі саду обплітають рожеві квіти, а затінок у ній створюють вивішені проти сонця український і грецький прапори, які додають ще більше барв у загальну картину.
Незабаром тут розпочнеться фестиваль грецької культури, тож учасники потрохи налаштовуються на захід: танцівники вбираються в національні костюми, а спортсмени розстеляють м’який мат, щоб потім продемонструвати вправність у грецькій боротьбі. На п’єдестал навіть сходить грецька богиня — точніше одягнена в бутафорські обладунки жінка, яка сьогодні грає роль покровительки мудреців Афіни.
На захід збираються офіційні гості, й містяни зосереджують увагу на їхніх промовах і виступах місцевих колективів. Тим часом за спинами людей на застелений скатертинами стіл викладає традиційні страви надазовських греків Наталія Махсма. Родичі жінки — нащадки греків, які вимушено переселилися з Криму на південний схід сучасної України. Батько Наталії народився в Ялті (селище в Маріупольському районі, — ред.), а мати в Новій Каракубі (село у Волноваському районі, — ред.).
“Культуру зберігали, напевно, шляхом виховання, тому що бабусі намагалися навчити того, що роблять вони. Оскільки ми з магазину мало що купували, в основному з ринку або вирощене щось, готували самі. Сім’я звикла до цих смаків і до цих традицій, тому й ми готуємо досі те, що готували раніше”, — розповідає жінка.
Крім страв, традиції в сім’ї Наталії зберігали через вишивку. Жінка згадує, що вдома мала цілу виставку вишитих картин, яка згоріла під час боїв за місто. У будинок родини влучила бомба: Наталію поранило в стегно, а її чоловік втратив око. Протез йому могли поставити в Одесі, тому після виїзду з Маріуполя й лікування у Дніпрі родина осіла тут.
Зараз Наталія волонтерить у місцевому осередку “ЯМаріуполь”, через який вона й дізналася про фестиваль. Спеціально для заходу жінка приготувала традиційні млинці з м’ясом, які надазовські греки називають султанками, грецьку рисову кашу на молоці з гарбузом і родзинками, а також шмуш — традиційний пиріг із м’ясом та гарбузом.
“[Фестиваль грецької культури] значить те, що Україна приймає різні народності у свою сім’ю. Нам тут добре, комфортно, ми б ніколи не залишилися там, на тому (окупованому Росією, — ред.) боці. Для мене це (участь у фестивалі, — ред.) пам’ять про дім, пам’ять про минуле життя”, — каже Наталія й повертається до столу, біля якого вже збираються охочі скуштувати грецькі страви. Серед них, зокрема генеральний консул Грецької Республіки в Одесі Христос Захаропулос.
Поруч із рум’яним шмушем Наталії височить традиційний грецький пиріг флуто, який жінка називає своїм улюбленим. На смак він нагадує паску, проте його особливість у тому, що дріжджове тісто в ньому переплітається так, що під час їжі відшаровується, ніби листкове. Спеціально до фестивалю за сімейним рецептом, якому щонайменше три покоління, страву приготувала інша надазовська грекиня — Ніна Узун.
“Я жила в селищі Сартана [Маріупольського району], і там культуру [греків Надазов’я] завжди зберігали. У нас Панаїр (грецьке релігійне свято, під час якого влаштовують спільний обід із молитвами, — ред.) щорічний обов’язковий ритуал був. І завжди на всіх оцих великих заходах, на весіллях були присутні саме грецькі страви”, — згадує жінка.
Пам’ять про своє коріння Ніна зберігає за допомогою мови. Жінка розповідає, що грецькою володіє не досконало, проте на побутовому рівні спілкується вільно. Любов до неї Ніна передала своїй дочці, яка закінчила Маріупольський державний університет за спеціальністю “Грецька філологія”. Проте сьогодні жінка все ж знайомить відвідувачів фестивалю із культурою греків Надазов’я через страви.
“Це данина традиціям, любов до мого народу. У мене і чоловік грек, він теж тут зі мною. Ми не могли не відвідати цей захід, тому що тут частинка нашого серця”, — із теплою усмішкою каже Ніна.
Ніна зізнається, що навіть боїться думати про те, що окупація Маріуполя й навколишніх грецьких селищ може поставити в небезпечне становище культуру її народу, і сподівається, що вона все ж збережеться.
Подібну думку в коментарі Вільному радіо висловлює й офіційний гість фестивалю, заступник голови благодійної організації “Фонд Бумбураса”, що вкладалася в розвиток і розбудову міста, Василіс Бумбурас.
“Маріуполь — серце греків в Україні. Там 150 тисяч греків [жили], там дуже багато людей, які говорять грецькою, — найголовніші, які поважають і люблять Грецію. Сьогодні тимчасово Маріуполь знаходиться не там, де повинен, але я впевнений, що ми його повернемо і тоді з великими радощами ще раз відновимо Грецьку площу, тому що Маріуполь — це Україна, і так буде навіки”, — наголошує благодійник.
Раніше ми писали, що громадська організація “Надазовські греки: уруми та румеї” звернулася до Верховної Ради з офіційною заявою про захист мов надазовських греків — урумської та румейської. Через російську агресію їм загрожує зникнення. Нині майже вся територія донецького Надазов’я, де проживали їхні носії, — окупована.