Розповсюдженою проблемою навчання українських дітей є лиш формальне отримання освіти без засвоєння викладеного матеріалу. Це відбувається, вважають аналітики, через низьку якість дистанційної освіти та те, що людям доводиться переселятися.
Ці дані випливають з результатів дослідження “Індекс майбутнього: індекс добробуту дітей 2023”, стверджує одна з його авторок, психологиня Олена Науменко.
Автори проведеного дослідження намагаються визначити, з якими проблемами найчастіше стикаються українські діти на другий рік повномасштабного вторгнення. Увагу дослідників привернула фактична відсутність шкільної освіти для частини українських дітей, серед яких є, кажуть дослідники, багато переселенців як в Україні, так і за кордоном.
“Ми маємо значну кількість дітей, які зараз не навчаються або, ми кажемо, умовно навчаються. Це така прихована проблема. Діти, які навчались в Донецькій, в Луганській областях, перемістилися, наприклад, в західні регіони або навіть за кордон, але їм складно адаптуватися. Їхні батьки десь самі не адаптувалися, і вони обмежують можливості інтегруватися дітям.
Діти продовжують, наприклад, навчатися в Донецькій школі №5 чи в Маріупольській школі №7, якої на сьогодні фактично немає. У цій ситуації ми скоріше всього думаємо про педколектив, який треба фінансувати, а для цього треба, щоб там бути зазначені діти. Тобто ми начебто формально вчимо дітей, а насправді — ні”, — зауважила психологиня Олена Науменко.
Подібна проблема спостерігається і серед українських дітей за кордоном.
“Є категорія дітей, які виїхали за кордон, але не навчаються. Я знаю, що в Польщі це не обов’язково, можна дистанційно навчатися в українській школі. І я знаю такі випадки, коли діти ні тут не навчаються, ні там не навчаються”, — додала голова правління ГС “Українська мережа за права дитини” Дар’я Кас’янова.
У стан повномасштабної війни Україна прийшла після двох років обмежень, спричинених пандемією COVID-19, що негативно вплинуло на здатність українських дітей засвоювати матеріал. Автори дослідження впевнені, що при дистанційному навчанні дітям важко сконцентрувати свою увагу, від чого впала якість їхньої освіти.
Втім, найскладніше дистанційна освіта дається дітям на прифронтових територіях, вважають дослідники.
“Звичайно, коли ми говоримо про прифронтові зони, там більші освітні втрати. Через обстріли та постійну небезпеку бажання вчитись зменшується, мотивація недостатня. Школа та навчання хоч і були спробою повернутися у свою рутину, але це було не першочергове для дитини в тій ситуації. Ніхто на це не звертав увагу, на якість освіти, і тому втрати колосальні.
Що стосується дітей з окупованих територій, то там школярі отримували базові знання, але ці знання спотворені за принципом всієї російської пропаганди. Ці дві категорії дітей мають найбільшу освітню втрату.
На третьому місці [переліку дітей, яким найскладніше дається навчання] — діти з інвалідністю зі всієї території України, які навчалися онлайн через відсутність доступних укриттів, маломобільність тощо”, — пише радниця-уповноважена президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук.
Окрім цього, діти Донеччини стикаються зі складнощами у навчанні й через матеріальні обставини. Попри те, що всі навчальні заклади регіону перейшли на дистанційний формат навчання, Донецька область залишається однією з найменш забезпечених ноутбуками та планшетами прифронтових областей України. Гіршою є ситуація лиш на практично повністю тимчасово окупованій Луганщині.
Ця техніка потрібна як вчителям, так і учням, які не мають власних гаджетів для участі в дистанційних заняттях. Станом на 29 лютого 2024-го до Донеччини доставили 8 598 планшетів та ноутбуків, однак область досі потребує 18 737 одиниць техніки.
Нагадаємо, у застосунку “Повітряна тривога” додатково сповіщатимуть про підвищену небезпеку в окремих містах та громадах.