Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Сергія Галушка з Полтавщини, який став на захист України в 2022 році. Військовий служив на різних відтинках фронту, зокрема в Пісках на Донеччині. Загинув захисник у Куп’янському районі під час виїзду на позицію.
Про Сергія Галушка Вільному радіо розповіли його сестра Світлана й донька Ельвіра.
Вільне радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Сергій Галушко народився 5 лютого 1985 року в селі Веприк Полтавської області. Старша сестра чоловіка Світлана згадує, що в дитинстві Сергій був бешкетним і непосидючим.
“Якось із хлопцями на вулиці вони хотіли зробити електромобіль. Для цього знайшли акумулятор, де його взяли — не знаю, коляску від старого мотоцикла десь знайшли. Ліпили й мріяли, як вони будуть на цьому електромобілі їздити в магазин за цукерками, батькам допомагати. Це йому років десять було”, — розповідає жінка.
Сергій закінчив сучасний Веприцький опорний ліцей. Після цього вступив у місцеве ПТУ, де навчався на тракториста-машиніста. Там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Вітою, у яку одразу закохався, каже сестра чоловіка.
“Це всі помічали. Він її як зустрів — усе, більше ні на кого взагалі не дивився”, — згадує Світлана.
Після ПТУ Сергій пройшов строкову військову службу в Києві у військах протиповітряної оборони. Потім майже увесь час працював у сусідньому селі на пилорамі.
Чоловік любив риболовлю й ходив на полювання. Також він захоплювався спортом: грав у волейбол і футбол, їздив на матчі й залучав до цього сина. Донька Сергія Ельвіра каже, що чоловік багато спілкувався зі своїми дітьми, цінував сім’ю й завжди був готовий допомогти близьким.
“Це проявлялося завжди. Він мені телефонував і кожен раз казав, що мене любить, що він пишається мною, коли я вступила [у виш], склала екзамени або зробила якийсь проект. Він казав, що я молодець, і постійно повторював, що я впораюся з усім”, — розповідає про батька Ельвіра.
14 липня 2022 року Сергія Галушка мобілізували. Спочатку його відправили до Києва на навчання, а звідти вже до другого мінометного взводу, де він служив старшим водієм-гранатометником. Восени 2022 року чоловік виконував бойові завдання в селищі Піски Донецької області. Там він отримав осколкове поранення, про яке розповів не одразу.
“Він дуже оберігав свою сім’ю, багато чого не казав. Навіть коли був поранений, мама цього й не знала. Наказав усім, щоб до неї нічого не дійшло, щоб вона не переживала. Коли вже із нашого села почали до нього люди дзвонити і питати, як його здоров’я, тільки тоді він сам подзвонив і сказав: «Краще ти від мене дізнайся, бо люди уже в селі знають, то й ти сьогодні-завтра взнаєш»”, — розповідає сестра чоловіка Світлана.
Сергій три тижні лікувався в госпіталі на Закарпатті й місяць проходив реабілітацію вдома. Після цього повернувся на службу: був у Миколаївській і Сумській областях, проходив навчання на Львівщині.
Увесь час чоловік, якого рідні запам’ятали веселим і усміхненим, намагався підтримувати родину. Проте ситуація змінилася наприкінці 2023 року, коли його підрозділ сильно постраждав і частина побратимів загинула.
“Тільки тоді почав розповідати, що там стається. Він казав, що не може спати, тому що його хлопці там. Бачив, що багато хто не вертається”, — розповідає донька військового Ельвіра.
5 січня 2024 року Сергій Галушко вирушив на ротацію в Харківську область. Зранку 9 січня захисник разом із побратимами мав їхати на вогневу позицію, але відправили їх туди вже в обід, розповідають родичі. У цей день поблизу села Синьківки Куп’янського району Сергій Галушко загинув внаслідок влучання по автівці.
За словами родини, військове командування не відповіло на жодне із запитань сім’ї щодо подальших дій, а представники місцевого ТЦК, де чоловік відзначався перед виїздом на ротацію, заявили, що такої людини в них на обліку немає.
Забрали тіло Сергія Галушка з позиції побратими. Вони й досі підтримують зв’язок із його родиною.
Світла пам’ять захисникові.