Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Віталія Демчука з Рівненщини, який у 2023 році приєднався до Збройних сил України. Воював на різних відтинках фронту, зокрема, на Луганщині та Донеччині. Захисник загинув поблизу Уманського Покровського району від мінно-вибухової травми.
Про Віталія Демчука Вільному радіо розповіла його дружина Тетяна.
Вільне радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про дорогу вам людину.
Віталій Демчук народився 20 серпня 1992 року в селищі Гоща, що на Рівненщині. Середню освіту отримав у місцевій школі, а згодом закінчив Квасилівський професійний ліцей, де здобув спеціальність муляра-пічника-штукатура.
Найбільшим захопленням у Віталія була риболовля. Саме там він міг проводити увесь день.
“Він говорив: “Там я відпочиваю”. Також дуже полюбляв все, що пов’язане з транспортом, особливо автомобілями. Про них він міг розповідати годинами, незважаючи на те, що я в цьому нічого не розумію”, — пригадує кохана Віталія Тетяна.
Дружина згадує чоловіка як добру, щиру людину, яка завжди готова всім допомогти.
Віталія призвали на військову службу 7 листопада 2023 року. Перший місяць він проходив навчання на місцевому полігоні, а згодом опинився на Харківщині. Служив у складі 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Разом з побратимами воював на Луганському та Донецькому напрямках.
Чоловік не розповідав родині про події на фронті. Опинившись на передовій, він зізнався сімʼї, що боїться. Проте згодом звик до нових умов і навіть почав сприймати їх буденно.
“В основному він розповідав про те, чим вони займалися, як тренувалися. Коли ж почали виходити на позиції, спочатку це був страх, а згодом він навіть почав отримувати задоволення від війни, від стрільби, він казав: “Війна затягує”. Потім страх повертався. Були моменти, коли хлопці навіть не могли зрозуміти, як залишилися живими та змогли вийти з позицій”, — розповідає дружина Тетяна.
За кілька днів до загибелі Віталія, його бригаду перевели на Донеччину. 31 березня 2024 року чоловік виконував бойове завдання в районі Уманського Покровського району Донецької області та отримав мінно-вибухову травму.
У чоловіка залишилася дружина, 5-річна донька Богдана, батьки, брати і сестри. Йому назавжди буде 31.
Його найбільшою мрією було народження сина, але ця мрія так і залишилася нездійсненою.
Віталій прослужив майже 5 місяців, і лише там знайшов справжніх друзів, розповідає дружина. Для побратимів він був як брат.
“Він завжди всіх слухав та допомагав. Його всі любили і поважали. На сьогоднішній день, його нема вже 8 місяців, а я і надалі спілкуюся з хлопцями. Я знаю, що вони мене завжди підтримають і допоможуть”, — ділиться Тетяна.
Рідні створили петицію з проханням надати Віталію Демчуку звання Героя України. Підтримати родину ви можете за посиланням.
Вічна пам’ять захисникові.