Фотосвідчення історії допомагають розкрити нові сторінки минулого через людей з минулого. Одне з таких — фото 18-річної Антоніни Кейс з Краматорська нацисти примусово вивезли до Німеччини та змусили працювати на заводі. Вона не впала духом — пристосувалась, товаришувала з землячками, а згодом змогла повернутись додому. Нещодавно знайшлося більше фотографій з того періоду, а ще відізвалася її онука. Історики виклали в онлайн-архів й десятки інших фото українських остарбайтерів та остарбайтерок, але вони поки що не ідентифіковані.
“З кількох покупок вдалося зібрати фотоархів Антоніни Кейс заново. Я так розумію, світлини були вклеєні у фотоальбом. Цього року ми змогли викупити ще 25 фотографій з того архіву. Ми взагалі не знали, що вони існують. Зараз це 43 фотографії, частину з них ми виклали онлайн, ідентифікували та описали деяких жінок”, — розповідає Вільному радіо історик, голова ГО “Після тиші” Андрій Усач.
Дівчата на світлинах були остарбайтерками у місті Ганн Мюнден у нацистській Німеччині. Багато з цих фото на звороті адресувалися Тосі або Антоніні Кейс. Та чи була на них сама Антоніна Кейс — дослідники напевно не знали. Адже у їхньому розпорядженні були лише фотографії 80-річної давнини та скупі підписи на звороті.
Ми вперше розповіли історію Антоніни Кейс у вересні. Цей матеріал побачила її онука та зв’язалася з ГО “Після тиші”. Жінка, яка живе за кордоном, підтвердила: на деяких світлинах саме Антоніна Кейс.
“Ми поставили їй кілька питань щодо біографії її бабусі, поки відповіді не отримали. Але сподіваємося, що вона ще надасть нам інформацію. Власне такими маленькими кроками вдається досліджувати і дізнаватися більше про людей, зображених на фото, повертати їм імена та їхні історії”, — каже історик.
Для довідки:В Антоніни на одязі нашивка “OST”, тобто скорочене від “остарбайтер”. Німецькою це означає “Ostarbeiter”, або “працівник зі сходу”. Такі нашивки нацисти змушували носити усіх примусових робітників та робітниць з окупованих радянських територій. Багато з них були з України.
Кожна з цих фотографій важлива, тому що це історія в долях наших людей.
“Ми намагаємося говорити про ту війну як про сукупність різних досвідів. Навіть менше мілітарних, а про страждання цивільного населення – тих же “остарбайтерів”, євреїв, мешканців спалених сіл, жертв радянських репресій воєнного часу тощо”, — каже історик.
Нові фото незабаром теж викладуть у мережу. А поки дослідник показує на загал лише деякі з них та розповідає: на них є й вже знайомі обличчя, а є й нові.
Серед цікавих фото з тих, які активісти змогли придбати останніми, ось ця:
На звороті написано:
“На довгу та добру пам’ять дорогі подрузі Тосічці від Тоні Москальової у тяжкі дні спільного переживання в лісі у Німеччині у дні бомбардування 2-4-45 р. Тосю, ця пам’ять, ці дні ми ніколи не повинні забути. Любиш — бережи, а не любиш — порви. Тосі від Тоні”.
З цього ми дізнаємося, що на фото поруч з Антоніною Кейс — Тоня Москальова, фото зроблене 2 квітня 1945 року.
“Тобто це вже останні дні війни: німецькі міста, а особливо промислові об’єкти (де працювали й багато остарбайтерів) нещадно бомбардує радянська та союзна авіація. Чимало остарбайтерів стали жертвами цих бомбардувань. Тож, аби вижити, вони змушені були переховуватися поза містами, в цьому випадку – у лісі”, — пояснює підпис на звороті Андрій Усач.
Про Антоніну Москальову поки відомо лише те, що вона з Білорусі.
Серед нових фото, викуплених цього року, — Антоніна Кейс та Наталія Карпенко (ліворуч). Наталія теж була родом з Краматорська.
Світлини Наталії вже були у першій половині придбаного архіву, але про неї змогли дізнатись більше.
“Це вдалося абсолютно випадково: в інтернеті натрапили на інформацію про книгу-дослідження про історію примусової праці в окрузі Гьоттінгена у 1939-1945 роках. Саме до цієї округи й належав Ганн Мюнден. І на обкладинці цієї книги (зверху праворуч) – фотопортрет Наталії Карпенко, аналогічний до того, що є й у нашій колекції”, — розповідає Андрій Усач.
І на сторінках цієї книги виявилося ще кілька фото Наталії Карпенко. На одній з них навіть є Антоніна Кейс:
Дослідники з проєкту “Після тиші” намагатимуться зв’язатися з автором книги та місцевими архівами у Німеччині, аби дізнатися більше й отримати якісні копії.
Серед подруг Антоніни Кейс у Ганн Мюндені була дівчина, на ім’я Ніна:
“На ньому Антоніна Кейс (ліворуч) та інша примусова робітниця, на ім’я Ніна. На жаль, поки не вдалося дізнатися ані її прізвища, ані якихось деталей про її біографію”, — каже Андрій Усач.
Марія Горбатенко з Краматорська теж була подругою Антоніни Кейс — бо є декілька їхніх спільних фото:
“Очевидно, дівчата товаришували, бо збереглося кілька їхніх спільних фото. У підписі на звороті до одного з фото Марія називає себе Мусею, а Антоніну – Тосею”, — розповідає керівник ГО “Після тиші”.
Про Марію Горбатенко теж поки що нічого невідомо окрім її імені, прізвища та її зовнішнього вигляду.
Фотоархів Антоніни Кейс – не єдиний у колекції світлин остарбайтерів з Донеччини. Ось ця дівчина, чиє фото теж нещодавно викупили на аукціоні, подругою Антоніни Кейс не була.
“Ми змогли дослідити, що на цьому фото – Наталія Посух під час перебування на примусовій праці у Німеччині, 1944 рік. Про неї зараз знаємо, що вона народилася 21 серпня 1927 року у місті Костянтинівка на Донеччині. Звідти її вивезли на примусові роботи”, — розповідає Андрій Усач.
За його даними, з 6 липня 1942 року по 19 лютого 1943 року ця дівчина працювала на м’ясопереробному заводі у місті Ферль, земля Північний Рейн-Вестфалія.
“Згодом її перевели на виробництво металевого дроту Флікера і Ко (Firma Flicker & Co) у сусідньому місті Гютерсло, де вона працювала до 31 березня 1945 року. Власне у фотосалоні у Гютерсло і зроблене це фото. Подальша доля жінки невідома”, — розповідає дослідник.
Якщо ви упізнали когось на фотографіях з матеріалу або на якійсь з цього архіву, просимо зв’язатись з активістами проєкту “Після тиші”.