Вчений Дмитро Яворницький усе життя збирав слова, які чув в етноекспедиціях Україною. Сотні з них він записав у Бахмуті, Горлівці, Сонцівці, Зайцевому, Маріуполі, Бердянську та інших містах сучасних Донеччини та Луганщини. Багато з цих слів нині складно зрозуміти, інші видаються смішними чи образливими, а деякі ми досі вживаємо. Але усі вони — з живої мови наших предків. Сучасна філологиня розповідає про них більше.
Дришпут, гладуши, велень. Зароччя, білашко, божуха. Культаш, дряпуха, вошкоїд. Зсипати доньку в Бахмуті та закордубанити. Піти на закоски, але вихвоськати дорогою горілки.
Ці та інші слова й вирази можна було почути від наших прапрабабусь та прапрадідів на українському сході понад століття тому. Всім вони були зрозумілі та ні в кого не викликали посмішку.
Про ці слова нам нині відомо, бо колись під час мандрів їх почув і записав видатний історик та етнограф Дмитро Яворницький.
Вчений збирав українські слова усе своє життя та мріяв зберегти свою фундаментальну працю у словнику. Але встиг видати лише том “Словника української мови” зі словами до літери “К”. Велика частина доробку Дмитра Яворницького загубилася в евакуації на схід під час Другої світової війни.
Краєзнавець з Донеччини Etnografo Donetz вибрав із цього тому слова, записані Яворницьким на території східної частини нинішньої України. А філологиня з Інституту української мови Наталія Вербич розповіла про ці слова більше.
“Словник Яворницького не діалектний, а загальномовний. До нього увійшли слова з різних регіонів України. Але в ньому відображена й лексика степових говірок. Вона українська, створена за українськими моделями, це та сама структура. Це 100% українські говірки, і підтвердженням цьому є словники східних говірок та збірники діалектних текстів”, — розповідає Вільному радіо кандидатка філологічних наук, старша наукова співробітниця відділу діалектології Інституту української мови НАНУ Наталія Вербич.
Автоматизований пошук словником видає 166 слів з Катеринославської губернії. До її складу належала більша частина нинішньої Донеччини. Самі слова та приклади вживання подані у словнику Яворницького українською мовою, а пояснення до них — російською.
Філологиня проаналізувала ці слова та розділила їх на декілька груп.
Перш за все Наталія Вербич виокремлює слова, найцікавіші для дослідників. Частину з них нескладно розгадати навіть не мовознавцю:
Безженний — неженатый, холостой. У нёго трое синів: всі живуть безженні. (Село Штерівка Катеринославської губернії, Слов’яносербського повіту).
Біломурий — білокаменннй. Їхатимите ви просто по шляху, побачите ліворуч біломуру церкву, од неї возьмите цоб по дорозі”. (Село Успенське, Катеринославської губернії, Слов’яносербського повіту).
Білашко — белявий (о детях), белой шерсти или масти (о животных). (Катеринославська та Харківська губернії).
Грузовоз — грузовоз. Хто ж ёго батько був? — Простісенький мужик, грузовоз, возив у Бердянці груз од пристані у город і з города до пристані. (Село Петровське Катеринославської губернії Маріупольський повіт).
“Це слова, властиві східностеповим говіркам Донеччини, які відображають місцевий говір. Це новожитній говір найпізніше заселеного краю, але найбільший за територією поширення. Який разом з середньодніпрянськими та слобожанськими утворює одне з найбільших південно-східних наріч”, — каже про ці слова дослідниця.
Та наводить групу слів, сенс яких зрозуміти вже складніше:
Дряпун — хищник, грабитель, обдирало, взяточник, лихоимец. (Село Сонцівка Харківського повіту, село Звонецьке Катеринославського повіту).
Дряпуха — хищница, грабительница, взяточница. (Там само)
“Але вони вживані у багатьох говірках: у прямому значення як той, хто дряпає, а в переносному — як здирник”, — каже співрозмовниця.
Та не всі слова такі прості, каже Наталія Вербич.
Зарочча — доходь, вигода. Ну, як же вам на цій новій посаді живетця? — Великого зарочча не має, а все таки живу, не горюю. (Катеринославська губернія, Маріупольський повіт).
На перший погляд, складно встановити, як це слово утворилося та що воно означає, каже філологиня.
“Утворене воно прийменником “за” та іменником “рік”, “року”. Очевидно, первісно воно означало “те, що отримали за рік або заробили чи отримали від чогось”. А пізніше значення узагальнилося та трансформувалося як “вигода, прибуток”, — пояснює значення слова Наталія Вербич.
Закоски — хождение крестьян ради заработка, с косою за плечами и с наступлением весны, в Катеринославщину, Таврию, на Дон или Черноморию.
Тітко, а деж це ваш Іван? — Іван уже давно пішов на закоски. — Он як. А далеко ж? — Аж на Чорноморію. (Село Сонцівка Харківського повіту).
Дошельпатися — добиться толку. Ніяк не дошельпався, для чого то били в барабани. (Село Гаврилівка Харківського повіту, Ізюмського повіту).“Науковці одностайної думки не мають щодо [походження] подібних слів. Очевидно, що воно пов’язане зі словом “шолопати” — ритися, перебирати та “розшолопувати” — зрозуміти, втямити”, — пояснює філологиня.
Більшість діалектних слів — надзвичайно образні, виразні й експресивні, каже Наталія Вербич. І навіть ті слова, які в літературній мові начебто нейтральні та зрозумілі, у говірках переосмислювалися та метафоризувалися. Наприклад:
Довгорукий — долгорукий, воровитый, попрошайка. Вона б і нічого собі дівка, та трохи теє… довгорука. — Це ж як? — Така, що близько нічого не клади, а то підчибриче. (Село Сонцівка Харківського повіту).
Дай-бо ж і мені! — Довгорукі сидять під церквою, — иди й ти туди, там і тобі дадуть. (Село Богодар Катеринославської губернії Олександрівського повіту).
Жабоштрик — бездельник, лодарь, от ничего неделания пыряющий палкой в жаб у берега реки или болота. Кажуть наш панич уже тепер студент. — Який там студент? Жабоштрик. (Село Сонцівка Харківського повіту. Також у селі Богодар Катеринославської губернії Олександрівського повіту).
“Прекрасне слово! Немає що робити людині, бо то ледар-нероба, то жаб штрикає. Або дурибаб — начебто прозоре, але дуже образне слово: той, хто дурить баб — бабій, волокита. Гарні слова!” — каже Наталія Вербич.
Божуха — часто призывающий, призывающая имя Бога, часто божущийся. (Катеринославська губернія).
“Є в літературному вжитку слово “божник” — покуття. Вони похідні від одного гнізда слова. Але це (слово “божуха”, — ред.) таке утворення, якого в інших говірках немає чи поки не зафіксоване”, — пояснює філологиня.
Будимко — пробудитель (петух). (Село Горлівка, Катеринославської губернії Бахмутського повіту).
“Напевно, одразу не зрозумієш про кого йдеться. Зрозуміло, що це хтось когось будить. Ну а це півень — прекрасно! “Це той, хто перериває твій сон з самого раночку, хто тебе будить співом”, — розповідає мовознавиця.
Бияк — удар, оплеуха. Пішла біда до дяка, дали біді бияка. В Славяносербском уезде Екатеринославской губернии “бияком” называется большой “клюватый” молоток, которым рабочие “клюють” (обтесывают) так называемый бахмутский камень.
“В сучасній літературній мові є слово “бияк” у значенні “батіг, нагайка”. Але слово розширює семантику, бо в говірках воно має ще й це своє значення “запотиличник”, — коментує це слово філологиня.
Вихвоськати — 1) Випросить, вимолить. Тиї та сеї, тиї та сеї та таки й вихвоськав у жінки горілки. (Село Богодар Катеринославської губернії Олександрівського повіту) 2) Выдудлить, выпить. Так цілу пляшку до останку и вихвоськав (горілки). (Село Бодаковка Полтавської губернії).
Це слово пов’язане з дієсловом “хвоськати” — бити, стьобати, каже співрозмовниця. Але як саме воно утворилося — до кінця незрозуміло. Напевно, сенс усіх діалектних українських слів науковці пояснити й не зможуть, вважає Наталія Вербич.
“Бо деякі слова мають таке глибоке коріння, що довго доведеться шукати”, — зазначає філологиня.
Частину слів, які вживали на території нинішніх Донеччини та Луганщини, можна помилково сприйняти як росіянізми, каже дослідниця.
Заводило — заводчик, начинатель. Ну, починай пісні, ти заводило! (Село Іллірія Катеринославської губернії Слов’яносербського повіту).
“Але в українській мові є заводій, заводень, заводіяка, завідчик і подібні, вживані за тим самим значенням — “ініціатор чогось”. І походять вони усі від дієслова “водити”. А це дієслово ще праслов’янського походження — ані української, ані російської ще не було”, — каже філологиня.
Кулашник — нанятий купцом человек, выходящий далеко за город, на шлях, поджидающий там селян, везущих для продажи пшеницу, и закликающий их к тому или другому купцу, покупающему зерно. Ей, дядьку, вези пшеницю до Петрова! Слухай, дядьку, вези, кажу тобі, до купця Балики, — там і ссипка гарна, і гроши зразу готові! Кричить один кулашник, кричить другий. (Село Ново-Спасівка, Катеринославської губернії, Маріупольській повіт, місто Бердянськ, Таврійська губернія).
Це слово теж не росіянізм, стверджує Наталія Вербич. Воно зафіксоване в етимологічному словнику української мови саме в цьому значенні.
Культаш — безногий человек. (Село Горлівка Катеринославської губернії Бахмутського повіту).
Це слово філологи пов’язують з українським “кульгати” та не вважають це росіянізмом.
Говірки — живі та динамічні, вбирають у себе слова з сусідніх за географією мов та “діляться” з ними.
Каюк — кроме обычнаго значения “лодки” употребляется еще в смисле слов — “смерть” или “конецъ”. Ти вони оті розбишаки, як нагрюкають его, то там ему буде і каюк… Оце ще зробимо, а тоді вже і каюк, і годі. (Общераспространенное слово в означеном смысле во всей Екатеринославской губернии).
“Це слово походить з турецької. Його пов’язують з тюркським коренем “кай” — човен, який легко йде по хвилях. А його значення в сенсі “кінець” вважають запозиченням з російської, в якій є фразеологізм “прийшов каюк”, — розповідає дослідниця.
Вона пояснює: декілька століть тому на Дону цими каюками перевозили вбитих козаків. І коли човен підпливав до берега й вивантажував загиблих — приходив каюк у прямому розумінні (човен приплив) та у переносному (прийшов човен з тими, у кого життя закінчилось).
Дрочити — искуственно возбуждать половой орган (скрізь у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях).
“Теж запозичене в російські мові. До речі, в українському діалектному мовленні “дрочити” поширене з іншим значенням — “дражнити та дратувати”, — пояснює мовознавиця.
Кандібобером — слово во всеобщем употреблении у народа Екатеринославской, Херсонской и Таврической губерний: ходити кондибобером, т.е. ходить браво, молодцевато, бесиком (возле женщин), заигрывать, держать хвост вверх: зробити кандибобером, то есть устроить что нибудь хитро, замысловато. Е, воно тут зроблено кандібобером. (Село Звонецьке Катеринославського повіту).
Це варіант російського фразеологізму, каже експертка. Але припускають, що це слово пов’язане з назвою польської квітчастої тканини “кандибура”.
Кухта — це запозичення з чеської мови через польську, каже Наталія Вербич.
“Це про кухарчуків, це запозичене слово, але воно також є у різних говірках України”, — каже співрозмовниця.
Кухтин — отнесящийся до “кухти”, принадлежащий “кухті”, поваренку. (Село Горловка Катеринославської губернії Бахмутського повіту)
Гапка — плоскодонная лодка. (Місто Бердянськ Таврійська губернія, село Ново-Спасівка Катеринославської губернії Маріупольського повіту).
Слово “гапка” — запозичення з тюркського “ап”: до нього додали “г”, бо в українській мові початок слова з голосної не властивий.
У словнику Дмитра Яворницького є й цікаві фразеологізми з українського сходу:
Зсипати — выдать дочку замуж; термин общераспространенный в селах Екатеринославской губернии. Оце, слава Господеві, зсипали свою дочку. — Як то зсипали? Та віддали заміж. (Село Зайцеве Бахмутського повіту).
Вистаріти розум — выжить, вытратить умъ, ослабеть от старости умом. Ви, діду, уже давно вистаріли розум, то сидіть собі краще на пічі і в це діло не вмикайтесь. (Село Солоне Катеринославської губернії).
Я не йду на сход, бо кажуть — “Семен старий уже й розум вистарів”. (Слобода Мартова Харківська губернія).
Цікаво, що дослідниця Наталія Вербич не знайшла цих висловів у фразеологічному словнику української мови Віктора та Дмитра Ужченків. Цей словник має декілька перевидань з доповненнями та вважається найповнішим.
“Більшість з цих слів зафіксовані у сучасних словниках літературної мови, тобто вони увійшли в наш “стандарт”, — каже філологиня.
Зокрема, це слова:
Брусовий — от слова “брус”. Брусовий камень мнягкий, через те ним і точать коси; твердий камінь попсує косу. (Село Кути Слов’яносербського повіту).
Вирва — 1) Вымоина, колдобина, образовавшаяся в земле во время весенняго розлива или же во время сильнаго ливня в летнее время. Слово известное в Екатеринославской губернии, наиболее у приднепровских жителей. 2) Брешь въ стене. (Летопись Самовидца, Киев, 1878, 377).
Вируватися — изиваться в разные сторони. “Вона там, тая річка (Кальчик), уся то туди, то сюди вируєтця. — Це що ж воно, що таке “вируєтця”? — Крутитця”. (село Чермалик Маріупольський уїзд).
Гарбузічий цвіт — род орнамента на писанке (Маріупольський уїзд).
Грохот — прибор из двух деревяннных рам, вставленных одна в другую и переплетенных диагональю тонкими веревочками для очистки рыбьей икры (Маріуполь).
Дилда — бранное слово, прилагаемое к женщине высокой нескладной и глупой. “Чортова дилда! Ото ще: яка дилда устряла до маненьких”. (повсеместно в Харьковской губернии, употребляется в Полтавской и Екатеринославской губерниях).
Зроітися — изроиться, обезсилеть оть частой ройби. “Вони (бжоли) у нього усі позроїлись і згинули”. (Слобода Білявка Харківська губернія, Старобільський повіт).
Змокріти — смокреть, сделаться мокрым. Уся хата змокріла од пару. (Село Ново-Спасівка, Катеринославська губернія, Маріупольський повіт).
“Всі ці слова ми можемо знайти у словнику сучасної української мови та подивитися їхнє значення. Особливого, що становить інтерес для дослідників саме говірок Донеччини, серед цих слів і не буде. Окрім того, що вони там теж побутували”, — каже філологиня.
Інша група слів — це слова, яких у словниках сучасної української літературної мови немає.
“Але вони властиві різним говіркам на різних територіях України, тобто це діалектне, говіркове мовлення. І воно є не лише на тій території, а ми натрапляємо на них і в інших діалектних зонах”, — пояснює фахівчиня.
Та наводить приклади таких слів:
Горянець — житель горы, возвышенной местности. (Катеринославська губернія, Слов’яносербський повіт).
Наталія Вербич зазначає: житель гір у Карпатах та на Полтавщині чи Донеччині — це геть різні горянці. Бо в Карпатах гори набагато вищі, ніж в інших регіонах. Але все одно слово “горянець” із загальним значенням “житель гір” є.
Закіп — шахта (Катеринославська губернія, Бахмутський повіт).
“Воно теж є в різних словниках, але його фіксують для позначення різних шахт — і вугільних, і соляних, і інших”, — розповідає про це слово Наталія Вербич.
Білоха — біла слива (село Андріївка Катеринославської губернії, Бахмутський повіт).
“Це теж білий або білуватий, про плід або предмет, про щось чи когось”, — зазначає мовознавиця.
***
Подаємо ще слова зі словника Дмитра Яворницького, записані на сході сучасної України:
Батлаук — сорная трава, преимущественно болотная. (Село Новоспасівка, Катеринославської губернії, Маріупольський повіт).
Буряшниця — дивчина, работающая на буряковой плантации. (Скрізь в Катеринославській губернії).
Велень — великан (скрізь в Катеринославській губернії).
Висранка — груша или яблоня, выросшая из семячка, проглоченнаго человеком вместе с грушей или яблоком и вышедшаго потом вместе с калом при испражнении. Повсеместно в губерниях Харьковской, Екатеринославской, Полтавской и других. Хто її цю грушу тутечки коло дороги садив? — Та це висранка. (Село Капулівка Катеринославської губернії).
Вошкоїд — вошеед. Бранное слово, означающее человека голодного. потребляющего всякую гадость. Чортів вошкоїд! (Скрізь в Катеринославьскій губернії).
Ґавінь — пропасть, дыра. В таку гавінь як упадеш (глибокий колодязь), то навдаку видряпаєшся на світ Божий. (Село Іллірія, Катеринославська губернія, Слов’яносербський повіт).
Гарячий камінь — каменный уголь. (Катеринославська губернія, Слов’яносербський повіт).
Гладуши — яйца. Чи не треба вам, пане, гладушів? (Село Гаврилівка Харківської губернії, Изюмський повіт).
Голояйко – бранное слово, недоросток, молокосос, мальчишка. (По всій Катеринославській губернії).
Горгопка — род небольшой тыквы (назва, скрізь відома в Катеринославській та Херсонській губерніях).
Гульовий – гуляющий, неработающий (о скоте). Гулёвый скот, скот пасущийся в степи, свободный от работы. (Скрізь в Катеринославській, Херсонській та Таврійській губерніях).
Гуляй-поле – незаселенное, пустынное, вольное поле. (Катеринославська губернія усюди).
Джукнути – ахнуть, удрать, уехать. Я оце сяду верхи на коня та джукну аж на балку. (Село Кулебівка Катеринославська губернія).
Димара — собственное имя Димитрий (село Андріївка, Катеринославська губернія, Бахмутський повіт).
Дришпут — маленький кулик. (Село Ново-Спасівка, Катеринославська губернія Маріупольський повіт).
Жорост – 1) Шест, на котором укрепляют на церквах крест. Ото на дзвіниці уже есть вісьмерик, а зверх вісьмерика постановлять жорост, а уже на той жорост надінуть хреста, та тоді уже і все. (Місто Котовка Катеринославської губернії, Новомосковьский повіт). 2) То же, что жорства, крупный песок. (Скрізь в Катеринославській та Херсонській губерніях).
Забільшити – спустить, сбыть. А я своёго коняку таки забільшив . — Це де ж ти її? — У ярмарку в Липцях. (Село Сонцівка Харківського повіту).
Забрухатіти – забеременеть. Вона уже третій місяць, як забрухатіла. (Село Сонцівка Харківський повіт; тоже село Богодар, Катеринославська губернія, Олександрівський повіт).
Забусуватися — замотаться, заплутаться. Кінь забусувався у віжки. (Xутір Ново-Київський, Катеринославська губернія, Слов’яносербський повіт).
Заваритися — прийти в движение, роспочинаться. Xі, от де заварились діла! Там копають, там будують, там возять, там стругають! (Село Сонцівка, Харківський повіт; теж село Богодар., Екатер. г., Алекс. у.
Загартуватися – сбиться в одно место; говорится о плугах, когда они при пашне сойдутся на одном месте и не могут разойтись; говорится также и о возах, когда они съедутся в узком дворе и с трудом могут разъехаться. (В різних місцях Катеринославської губернії).
Загора — местность, расположенная за горою. (Село Успенське, Катеринославська губернія, Слов’яносербський повіт).
Загорюйко — человек, добывающий себе пропитание тяжелым трудом. (Катеринославська губернія).
Задубасити — слишком много запросить. Скільки ж він хоче за ню? Та він задубасив багато: аж пьятнадцять карбованців. (Катеринославська губернія, Бахмутський повіт).
Закордубанити — запьянствовать. Оті робочі, що в шахтах, так вони як тільки вилізуть із під землі на і світ, зараз же й закордубанють і всі і гроші до копія пропьють. (Село Іванівка, Катеринославська губернія, Бахмутський повіт).
Зрубня — из рубленного дерева комора в Екатеринославской губернии говорять: У нёго при хаті аж дві коморі: одна рубня, а друга плетена. (Село Богодар., Катеринославська губернія Олександрівський повіт).
Івасюк, Іваха – собственное имя Иван. (Катеринославська губернія).
Караванець — купець, идущий с караваном. Тут якось-то їхали купці-караваньці, а на них наскочили харцизи та й пошарпали. (Село Успенськ, Катеринославська губернія, Слов’яносербський повіт).
Каряжник — веревка, из которой составляется так называемая “посадина” или “колова” — веревка для ловли риби в лиманах или же по берегам моря. (Маріуполь, Катеринославська губернія).
Катастра — подкладка под бочку; слово, известное у населения Екатеринославской губернии (Маріупольський повіт).
Кишкань – то же, что кишкун, мужчина, животное мужского рода с одним ядром. (Катеринославська губернія).
Кість чорна – чорная кость, которая добывается, путем выварки из черной, без единой белой шерстинки, кошки, и которою можно отпирать без ключа замки, находить клады, привертать дівчат або хлопців, або же одвертать іх геть од кого треба. (Село Богодар, Катеринославська губернія, Олександрівський повіт).
Кордубан – старый мощный дуб. (Скрізь в Катеринославській та Херсонській губерніях).
Коротчай — малорослий человекъ. (Село Андріївка Катеринославської губернії Бахмутського повіту).
Корсак — известная порода лисицы, водящаяся в восточных уездах Екатеринославской губернии, Славяносербском и Бахмутском, несколько меньше обыкновенной лисицы, но изящнее и грациознее, на цвет седовато-рыжая.
Котареники – колеса. В загадке: Два ходореники, а чотирі котареники, взяли вони тринпулию, потягли на вулицю. Волы, колеса в гарбе, ярмо. (Катеринославська губернія).
Кримка – 1) Овчина крымской выделки белого цвета с сероватым отливом. 2) Крымские яблоки особой породы. (Скрізь в Катеринославській та Таврійській губерніях).
Курчатник – ястреб, любитель маленьких цыплят, хватающий их в летнее время по деревням. (Скрізь у Харківській, Катеринославській, Полтавській та Херсонській губерніях).