Незадовго до вторгнення Росії український режисер з Донецька Корній Грицюк завершив зйомки фільму про європейське промислове минуле Донбасу. З лютого багато зафільмованих ним локацій знищили російські окупанти. Зараз фільм показують у Європі. Де можна побачити його та як він може допомогти у діалозі з європейцями — розповідає сам режисер.
“21 жовтня показували фільм в Уельсі, в Інституті Ebbw Vale. Наступного тижня показуємо фільм у Шотландії в університеті Сент-Ендрюса. А в листопаді — на кінофестивалі у Котбусі в Німеччині, там буде 2 покази”, — розповідає про маршрут майбутніх показів фільму “ЄвроДонбас” режисер Корній Грицюк.
Він з продюсеркою фільму Анною Паленчук долучилися до обговорення фільму після його показу у Вельсі онлайн.
“Було доволі багато людей, дуже цікаво було поспілкуватися із Валлійською аудиторією. Вони були здивовані, їм було цікаво дізнатись, що Уельс має певне відношення до Донеччини й Луганщини”, — каже Корній Грицюк.
Для довідки:Наприкінці 1880-х британський гірничий інженер родом із Південного Уельсу Джон Г’юз з десятками своїх фахівців побудував у степах нинішньої Донеччини металургійний завод та вугільні шахти. Поселення, яке заснували ці промисловці, назвали за прізвищем Г’юза — Юзівкою. Нині воно всім відоме як Донецьк.
На межі ХІХ-ХХ століть потужних промислових підприємств на території нинішніх Донеччини та Луганщини з’явились десятки. Їх засновували підприємці з різних європейських країн — Бельгії, Франції, Нідерландів, Швейцарії тощо.
Після 1917 року російські більшовики окупували ці землі та відібрали в іноземців засновані ними підприємства. У новій історії, яку тоді переписали для східноукраїнських земель російські загарбники, про європейських засновників намагались не згадувати.
Стрічка розвінчує радянські міфи та показує, що понад століття тому Донбас був невіддільною складовою європейської економіки.
“В кадрі Лисичанськ, Дружківка, Нью-Йорк, Маріуполь, Донецьк та інші міста Донеччини та Луганщини. Ми намагались показати цей регіон таким, яким його у нас в кіно я не бачив”, — розповідає Корній Грицюк.
Головний меседж фільму – Україна та її схід не “йдуть в Європу”, а повертаються. Режисер сподівається, що європейський глядач прочитає це у фільмі.
“Ми не просимось туди “пустіть нас”. Це більше історія про те, що ми туди повертаємось і про те, що понад 100 років тому європейські країни після нашої радянської окупації також втратили дуже багато капіталу, ресурсів на сході України та людей. Це історія і про них, і про нас, про те, що ми були близько один до одного в ті роки, потім ми той зв’язок втратили”, — каже він.
Він зазначає: тоді Європа програла разом з окупованою росіянами Україною. І зараз Україна знову бореться за свій європейський вибір та свої європейські цінності.
“Нині й у нас, і в Європи є шанс відіграти цю ситуацію. І хочеться, щоб вони це цим фільмом зрозуміли”, — каже Грицюк.
А ще, на думку режисера, це історія про “невивчені уроки” минулого.
“Свою історію все ж таки треба розповідати самому. А коли історія пишеться за тебе, тобою легше маніпулювати. Це і історія про те, як нам позбутися російських наративів та маніпуляцій”, — каже співрозмовник.
До цієї стрічки в українському кінематографі подібних фільмів про Донбас (ані документальних, ані художніх) не знімали.
“Історія багатогранна, і я сподіваюсь, що “ЄвроДонбас” першим заклав фундамент цієї теми у кіно. Будемо сподіватись, що цією темою люди будуть цікавитись, і ми дізнаємось багато цікавого про той період, який нас змусили забути”, — каже Корній Грицюк.
Фільм зняла компанія 435 FILMS державним коштом за майже 2 млн грн. Науковою консультанткою фільму стала лекторка університету Сент-Ендрюса Вікторія Донован.
Виробництво фільму “ЄвроДонбас” закінчили наприкінці 2021-го. А вже за кілька місяців російська армія розпочала повномасштабну війну та знищила на сході багато знятих для фільму локацій.
“Ми трохи змінили кінець фільму, там є натяк про це (напад Росії на Україну та відкриту війну, — ред)”, — каже співрозмовник.
Зокрема, 3 травня на Луганщині російські окупанти поцілили у старовинну будівлю туберкульозного диспансеру, збудовану у 1891-му для директора Донецького содового заводу, заснованого бельгійцями. Ця історична будівля належала до архітектурного ансамблю “Бельгійська спадщина Лисичанська”. А днем раніше згоріла тамтешня місцева гімназія — теж перлина бельгійської архітектурної спадщини.
Для фільму знімальна група зафільмувала й багато локацій у Маріуполі, вщент знищеному росіянами.
“І на території комбінату імені Ілліча були пам’ятки тих часів (там були важкі бої), і в центрі міста, який фактично зруйнований. Там був старовинний готель “Континенталь”, в якому вже багато років був палац для юнацтва та офісна частина”, — каже він.
9 травня у Нью-Йорку Бахмутського району палав старий млин Пітера Діка, який побудували там на початку 20 століття німці-меноніти.
“Були прильоти й по житловим кварталам, які ще були розбудовані німцями”, — розповідає Корній Грицюк.
Корній Грицюк вважає, що поява цього фільму запізнилася на пару десятиліть на етапі державотворення України.
“Запізнився не лише цей фільм, запізнилося наше розуміння та бажання вивчати своє, в силу різних обставин. Такі фільми треба було робити у 1990-х, одразу після здобуття Незалежності. А також фільми про те, як Росія, Радянський Союз переписували нашу історію: дуже багато “білих плям”. Вони заслуговують на те, аби були зроблені фільми та інші проєкти, написані книжки, і щоб це обговорювалось та підіймалось”, — констатує співрозмовник.
Фільм “ЄвроДонбас” показали в Україні вперше кілька тижнів тому, на фестивалі “Kharkiv MeetDocs” у Києві. І його планують показувати в Україні ще вже найближчим часом.
“Ми хочемо його презентувати й офлайн, і онлайн. Тому що фільм дискусійний, потребує обговорення. Ми намагаємось це зробити не лише у Києві, а й у кількох інших містах. Сподіваюсь, вже цієї осені це буде можливо. Ми намагатимемось показати його ширшій авдиторії завдяки інтернету та телебаченню”, — розповідає Корній Грицюк.
Це не дуже й легко під час повномасштабної війни в Україні.
“Великі канали здебільшого показують Національний марафон [новин]. Кінотеатри самі знаєте як працюють в умовах повітряних тривог”, — пояснює він.
Тому тим, хто хоче не пропустити покази фільму “ЄвроДонбас” в Україні він радить слідкувати за оновленнями сторінки фільму у соцмережах, наприклад за цим посиланням.
За кордоном фільм найближчим часом можна буде побачити в університеті Сент-Ендрюса у Шотландії, Велика Британія 25 жовтня та у Німеччині, на кінофестивалі у Котбусі (заплановані 2 покази: 11 та 12 листопада).
Режисер, родом з Донецька, який покинув рідне місто у 2012-му, сподівається показати свій новий фільм й там. А також приїхати в український Донецьк та більше дізнатись про той період, про який створив фільм.
У цей фільм не увійшла історія про голландських промисловців, які у 1880-х побудували на північній околиці Бахмута соляну копальню “Петро Великий”. Цю історію та як її повернули місцеві краєзнавці, активісти та нащадки тих голландців, читайте в матеріалі “Слідами предків: що побачили в Бахмуті нащадки голландців, які заснували тут соляну копальню “Петро Великий”.
Читайте також: