Підтримайте Вільне Радіо
20 січня пішов із життя Владислав Кириченко — уродженець Горлівки, засновник видавництва “Наш Формат” та громадської організації “Реформація”. Чоловік тривалий час боровся з онкологією. Що відомо про видавця — розповідаємо далі.
У вівторок зранку, 20 січня, пішов із життя Владислав Кириченко засновник видавництва “Наш Формат”. Йому було 57 років.
Причиною смерті стала онкологічна хвороба.
“Це невимовна втрата для всієї команди видавництва, родини, друзів, близьких і для країни в цілому. Владислав Кириченко був одним із тих людей, які формували інтелектуальний і громадянський ландшафт сучасної України. Висловлюємо щирі співчуття родині й дружині Ользі Смазаловій”, — наголосили в “Нашому Форматі”.
Кириченко народився 1 листопада 1968 року у Горлівці. В інтерв’ю він неодноразово підкреслював, що “по мамі він в п’ятому поколінні донецький”.
“Три роки жив з дідом-бабою, потім батьки забрали у Донецьк. Там тоді вже не говорили українською. Українська на Донбасі зникла після війни. Мої баби ще не розмовляли російською. Я по мамі в п’ятому поколінні донецький. Справжній донецький. І говорю так, як говорили баба, прабаба і прадід. Українською”, — розповідав видавець.
У 16 років Кириченко вступив до Московського державного університету імені Ломоносова, де вивчав біологію, а закінчив його у 1992-му. Вибір навчатися в Росії пояснював прагматично: в Україні тоді не існувало відповідної наукової школи для майбутніх космічних біологів.
Перший бізнес-проєкт у чоловіка з’явився ще під час аспірантури й був пов’язаний з виробництвом наукового обладнання. У 1997 році він заснував біотехнологічне товариство Helicon.
“Геноміка, генетика, біохімія, діагностика. Починаючи, частину комплектуючих для лабораторій робив в Україні. Але тут це здохло набагато раніше. В Росії теж майже ніхто вже нічого не виробляє. Сировинна економіка і відсутність стратегії розвитку вбиває все, не кажучи вже про повний брак мізків і моралі”, — пригадував Владислав.
Майбутній видавець був активно залучений до українського руху в Москві й фінансово підтримував його. Зокрема, у 1997-му намагався створити там українську школу, про що згодом згадував так:
“Ніяк не міг порозумітися ні з посольством, ні з українським культурним центром у Москві. Плюнув, зрозумів: аби займатися українською організаційною діяльністю — треба їхати додому. Займатися українськими проєктами в Москві — те саме, що Шухевич 1946-го зібрав би рештки своїх загонів — і на Красну площу. Який сенс?”.
Переїзд до України Владислав Кириченко розпочав після Помаранчевої революції: спершу проводив по кілька днів на тиждень, а остаточне рішення переїхати із сім’єю ухвалив у 2008 році.
“Перевіз родину в Україну з Москви після того, як старша донька розповіла, що Ющенко поїхав у гості до Саакашвілі, разом придумали Голодомор, а потім напали на Росію”, — розповідав чоловік.
У 2006 році Владислав Кириченко викупив аудіовидавництво “Книга вголос”, яке перейменував на “Наш Формат”. На той час він випустив близько 200 українських аудіокниг. Певний час Кириченко і далі заробляв у Росії, інвестуючи ці кошти в проєкти на Батьківщині. У 2013–2014 роках — з початком Революції гідності — припинив.
“Якось зайшов у кімнату доньки. Дивлюся: 200 штук аудіокниг — усі російською. Дружина жартує: “Да вы ж индейцы, у вас даже аудиокниг нет”. Тоді я викупив у Києві студію, що спеціалізувалася на запису аудіокниг. І почав робити український продукт”, — розповідав засновник “Нашого Формату”.
З перших днів відкритого вторгнення Кириченко вступив до лав ТрО, згодом через стан здоров’я покинув службу. Попри це, продовжив допомагати війську.
Так, Кириченко був співзасновником проєкту “Військо читає”, покликаного поповнювати бібліотеки військових частин книгами. Видавництво також реалізує проєкт “Бібліотека сержанта” для навчальних військових закладів.
“Владислав був одним із перших людей, з ким мені пощастило познайомитися на самому початку мого шляху в книжковій галузі. У чомусь — наставник, у чомусь — уважний і напрочуд частий співрозмовник. Це велика втрата для всієї книжкової спільноти. Якою б не була суперечливою його особистість, він залишався вірним своїм принципам і відданим справі, яку будував роками.
Навіть попри хворобу він продовжував працювати, мислити наперед, будувати плани розвитку “Нашого Формату”, — пригадує засновник мережі книгарень Readeat Дмитро Феліксов.
У 2023 році Владислав Кириченко отримав нагороду “Сталевий хрест” від ексголовнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Як він сам заявив тоді, відзнаку насправді дали видавництву “Наш Формат” та ГО “Реформація” за створення сайтів для військових медиків та видання книжок.
“Дуже шкода, коли від нас йдуть ті, хто формує інтелектуальну основу українського суспільства. Владислав Кириченко, без сумніву, був саме такою людиною. Він багато зробив для того, щоб наша непроста епоха була назавжди зафіксована в книгах. Дбав про те, щоб до цих книг був якомога ширший доступ, в тому числі в ЗСУ. Щирі співчуття родині, видавництву і всім, хто знав Владислава”, — написав Залужний.
Кириченко і “Наш Формат” були ініціаторами та організаторами книжкового “Фестивалю Kyiv Book Fest”. Перший фестиваль відвідали близько 25 тисяч людей. Уже на другому форумі вдалося зібрати 1,5 млн грн для забезпечення військових сучасною літературою.
“Дякую, що ти в нас був. Людинище масштабу, який в нормальні рамки не влізав, наш прикрий Кириченко.Світлої тобі дороги десь там, в піднебессі. Пильнуй звідти, щоб ми тут трималися. Співчуваю родині і друзям Кириченко Владислав. Тебе нам дуже і дуже бракуватиме”, — написала письменниця, головна редакторка і співзасновниця “Видавництва Старого Лева” Мар’яна Савка.
Журналістка Ірина Стороженко назвала Кириченка “складним і непересічним видавцем”, який бачив у людях потенціал і давав шанс молодим авторам, навіть коли інші відмовляли.
“Він не був ні простим, ні зручним, конфліктував і казав речі, з якими часом складно було погодитися. І водночас створив видавництво, яке видавало українські книги тоді, коли це не було ні модним, ні прибутковим. Друкував військових і ветеранів. Багато допомагав. І шкодував, що не може сам воювати через вік і хворобу”, — йдеться у її дописі.
Про дату і місце прощання з Владиславом Кириченком повідомлять згодом.