Підтримайте Вільне Радіо
Відео з бодікамер військових, посадка між замінованими полями та український прапор у звільненому селі. У столиці відбувся спеціальний показ документального фільму “2000 метрів до Андріївки”. Після до глядачів вийшов режисер Мстислав Чернов та розповів, якими були зйомки, в чому місія стрічки та які відчуття вона викликає. Журналісти Вільного Радіо подивилися стрічку та запитали режисера про героїв його нового фільму.
“Ширина посадки, яка тягнеться до Андріївки, така сама, як ось цей кінозал”, — з цієї деталі режисер Мстислав Чернов розпочинає обговорення його нової стрічки “2000 метрів до Андріївки” в одному з кінотеатрів столиці.
Фільм “2000 метрів до Андріївки” розповідає історію звільнення села Андріївка поблизу Бахмута у вересні 2023 року. Робота над стрічкою тривала майже півтора року.
Мстислав Чернов задокументував події разом із фотографом і оператором Associated Press Алексом Бабенком. Продюсерки фільму — Мішель Мізнер і Рейні Аронсон-Рат. Монтажем також займалася Мізнер.
Музику до стрічки написав дворазовий володар премії “Ґреммі”, композитор і музичний продюсер Сем Слейтер, відомий своєю музикою для серіалів “Чорнобиль” та “Джокер”.
Як і попередня стрічка режисера, “2000 метрів до Андріївки” є частиною співпраці між Frontline та Associated Press, яка досліджує російську війну проти України.
В українських кінотеатрах фільм можна переглянути вже з 28 серпня.
Один зі спецпоказів відвідали журналісти Вільного Радіо. Глядачі не тільки подивилися стрічку, а й змогли поставити питання режисеру. Розмову Чернов почав із того, що змістив фокус уваги з кіно на тих, хто робить його можливим.
“Я хочу одразу перевести фокус і подякувати усім військовим, які знімали сцени бойових дій, які боронять землю, яку ми називаємо домом. Я хочу попросити всіх продовжувати підтримувати їх і пам’ятати їх, бо поки ми пам’ятаємо, то вони живі. І цього фільму не було б без них”, — сказав документаліст.
За словами Мстислава Чернова, 2014 рік став переламним для професії: ціле покоління українських документалістів, фотографів і журналістів переорієнтувалося на фронтову роботу, бо Росія напала на Україну.
Режисер акцентує: документування — не розкіш, а необхідність.
“Ми всі адаптувалися, в тому числі я. Думаю, що ми робимо усе, щоб ця історія була збережена. Враховуючи, що Росія робить усе можливе, щоб історію нашу перекрутити, переписати на свій лад. Тому нам абсолютно необхідна ця робота з документування”, — зазначає Чернов.
Чернов пояснює: історій було надмір — і військових, і сцен опору. Вибір був болісним, бо хотілося включити все.
“Андріївка — не єдина історія, яку я намагався розказати, їх багато. Але врешті тільки з Андріївки вийшло кіно”, — каже режисер.
Паралельно виходив у Європі та США інший його фільм — “20 днів у Маріуполі”. Чернов літав між континентами, повертався в Україну й одразу їхав до бійців. Разом із підрозділами переправлявся через Дніпро в Кринки, їздив у Роботине.
“Ми обрали щось, що могло бути символом для чогось більшого. Це мала бути не тільки історія окремих людей, а всіх військових, які були тоді й зараз є на передовій”, — пояснює Мстислав Чернов
Так Андріївка для нього стала символом не лише себе самої, а й багатьох населених пунктів, де точилися бої влітку 2023-го.
Окремий пласт розмови — люди, які ведуть цю війну. Про командира на позивний Федя режисер говорить з усмішкою:
“З ним все добре, ми часто спілкуємося. Він зараз, до речі, у Харківській області. Тобто і від нього залежить, чи Харків залишиться вільним містом”.
Прем’єра стала випробуванням для всієї команди: дуже хотілося, аби всі герої подивилися фільм, але більшість служить. На одному з показів були родини Шеви, Кобзаря, Гагаріна — воїнів, які загинули до прем’єри стрічки.
“Зал аплодував їм 10 хвилин просто стоячи. Тоді я зрозумів, що навіть якщо цей фільм більше не побачить ніхто у світі, те, що його побачили вони, відчули аудиторію і вдячність за жертву — цього вже для мене достатньо”, — згадує Чернов.
Федя після перегляду попросив копію, щоб показати підлеглим — аби вони знали, через що пройшов їхній командир. Водночас Чернов фіксує, як змінилася війна з літа 2023-го: “Зараз набагато більше залучено дронів, більше техніки, менше піхоти, менше контакту.”
На питання Вільного Радіо про бійців та їхні емоції Чернов говорить просто і точно: в окопах менше абстракцій, там думають про найголовніше — сім’ю і побратимів. Він згадує, як, повернувшись із Вашингтона на позиції до Феді, запитав бійців про переговори, а у відповідь почув: “Відчепись зі своїми переговорами, в нас тут ворог”.
“Найважче й особливо влітку 2023 року їм було включати новини й чути, як все класно, як все добре, як ми всіх перемагаємо та завтра будемо в Криму. Їх це бісило, бо насправді все було не так класно. Військові просувалися повільно, боляче”, — згадує режисер.
Тому у своїх фільмах Чернов прагне говорити про чесний героїзм.
“Героїзм — це біль, страждання, втрати, це сила, попри складнощі, йти далі. Це героїзм, а не те, що показував колись Радянський Союз у своїх промо роликах. І я хочу говорити про такий героїзм, про такий подвиг наших військових”, — говорить Чернов.
“Звісно, головна мета “2000 метрів до Андріївки” — це шана військових”, — говорить Чернов. Але також пояснює, чому документування важливе — бо війна йде і в медіапросторі.
“Саме тому зображення прапора є настільки ж важливим, як і сам прапор, піднятий над Андріївкою. Це символ надії, і його можна зберегти тільки зробивши ці фото та відео”, — наголошує режисер.
Він згадує, як після “20 днів у Маріуполі” глядачі казали: “Я більше не буду дивитися новини так, як я дивився їх раніше”. Так працює емпатія довшої форми: за короткими роликами стоять життя і трагедії — не “швидка інформація”, а досвід, який треба встигнути побачити й усвідомити.
Тому усі драматургічні інструменти від монтажу до звуку у новій стрічці підпорядковані одній меті: щоб це не відчувалося як гра або просто картинка, що рухається.
Чернов порівнює емоції після двох своїх стрічок. На “Санденсі”, де вперше показали “20 днів у Маріуполі”, вони з командою спостерігали, як зал плаче і де співчуває героям “не як жертвам, а як людям, які вміють виживати”. Співчуття було головною емоцією.
Працюючи над “2000 метрів до Андріївки”, він багато говорив із композитором — про настрій, про сцени, зокрема про поховання військових. Режисер розповідає, що тоді був страшенно злий — на смерті, на холодні повідомлення у світових новинах про “не такий” контрнаступ, який когось розчаровує. Йому хотілося, аби цю злість відчули інші — як енергію дії.
“Тепер я бачу, коли люди з-за кордону виходять з кінотеатрів, то вони теж виходять злі й кажуть: ‘Так, що мені зробити, щоб таке зробити, щоб допомогти’. І це означає, що я зробив свою роботу правильно”, — ділиться Чернов.
Водночас документаліст каже, що один і навіть сотня фільмів не відіграють визначної ролі. Адже міжнародну підтримку забезпечує спільна робота суспільства, політиків, митців, військових.
Для України, за словами Чернова, ця стрічка — ще й спроба зменшити внутрішню дистанцію.
“2000 метрів” — це не тільки дистанція від початку посадки й до Андріївки. Цей фільм — про дистанції, про дистанцію від суспільства, особливо тієї частини українського суспільства, яка дистанціюється від цієї війни. Хай ця частина невелика, але вона все ж є… Військовим важливо знати, що їх розуміють, що співчувають їхнім втратам, що радіють їхнім успіхам”, — каже документаліст.
Мстислав Чернов каже, що вже працює над наступним фільмом.
“Сподіваюсь, що він вийде через 2 роки, а це означатиме, що війна от-от закінчиться. Бо на монтаж йде близько року”, — говорить режисер.
Чернов розповідає, що нині багато знімає — політичну перспективу, військову, цивільну. Каже, днями фіксували наслідки удару балістичної ракети. Документалізм, на його переконання, — це “сітка”, розкидана максимально широко, а фільм складається вже потім.
“Яка штука з документальним кіно: воно пишеться після того, як його зняли. Це не художнє, не ігрове кіно, коли ти пишеш сценарій і до нього знімаєш. Тому я не знаю поки, як це буде реалізуватися, яка буде ідея, чи буде у назві наступного фільму якась цифра на початку. Але фільм точно буде, хотілося б, щоб він був про кінець війни”, — розповідає режисер.
Водночас Чернов не романтизує очікування швидкого фіналу бойових дій. Він згадує власне запитання, поставлене у фіналі стрічки “2000 метрів до Андріївки”: “А що, якщо ця війна до кінця нашого життя?”. І пояснює, що це не про песимізм, а про прийняття відповідальності: боротися за свободу, розуміти, що ворог не зупиняється, не ховатися від реальності, а діяти зараз.
Як відомо, фільм Чернова “2000 метрів до Андріївки” представить Україну на на 98-й премії “Оскар”. Так вирішив Український Оскарівський комітет. Стрічку висунули у категорії “Найкращий міжнародний повнометражний фільм”.
Нагадаємо, ще у червні 2025-го нова стрічка оскароносного українського режисера Мстислава Чернова “2000 метрів до Андріївки” перемогла на міжнародному фестивалі документального кіно DocAviv.
Також взимку український режисер здобув нагороду за найкращу режисуру документального кіно на американському кінофестивалі Sundance-2025.