6 листопада своє професійне свято відзначають соціальні працівники України. Щодня вони допомагають людям у складних життєвих обставинах. Нині роботи в них побільшало, адже через відкриту війну страждають і ті, хто раніше не потребував сторонньої допомоги. Фахівчиня соцслужби розповіла про ситуацію в Сіверській громаді, мешканці якої понад пів року живуть у скруті.
Як працює соціальна служба Сіверської громади в умовах бойових дій, які труднощі долають її працівники та що їм вже вдалося зробити, розповідає журналістам Вільного радіо головна спеціалістка з питань соціального захисту Сіверської МВА Ганна Кіхтєва.
Через небезпечну ситуацію в прифронтових населених пунктах багато людей виїхали в безпечніші регіони України та за її межі. Але є й такі, хто з певних причин відмовляється від евакуації. Наприклад, у Сіверській громаді таких людей майже дві тисячі. Вони опинилися у скрутній ситуації та потребують допомоги.
“Майже 7 місяців російська армія гатить по населених пунктах Сіверської громади. Через це місцеві мешканці живуть в умовах гуманітарної катастрофи. На даний час в громаді залишаються 1800 мешканців. Виживати в скрутних умовах їм допомагає Сіверська МВА разом з соціальними працівниками. Нашими (соціальної служби громади, — ред.) хорошими помічниками стали міська, районна, обласна військові адміністрації, а також благодійники та волонтери”, — розповідає головна спеціалістка з питань соціального захисту.
Ганна Кіхтєва каже: головними завданнями соцслужби громади залишається турбота про маломобільних мешканців громади та сім’ї з дітьми. Зараз до цього додалася ще й евакуація.
“Вивозити людей нам допомагають волонтери з різних благодійних організацій. Наведу цікавий приклад: у травні волонтери з ковельського “Благовістя” вивезли із Сіверська самотнього сліпого чоловіка. Вони прихистили його на Волині, а потім знайшли в Молдові його рідню. Тепер він живе в безпеці поряд зі своїми рідними”, — розповідає представниця соціальної сфери.
Разом з іншими службами Сіверської громади соцпрацівники розповідають місцевим про необхідність евакуації.
“В першу чергу це стосується сімей з дітьми та маломобільних людей. Ми пропонуємо їм виїхати, пояснюємо, що в евакуації вони отримуватимуть державні виплати. Говоримо, що волонтери допоможуть їм безкоштовно евакуюватися і через прихисток знайдуть для них безкоштовне житло. Коли людина не дає своєї згоди, ми беремо у неї письмову відмову від евакуації”, — пояснює Ганна Кіхтєва.
Вона стверджує: на кінець жовтня в Сіверській громаді ще залишилися 47 сімей з 68 дітьми, а також 70 людей з інвалідністю. Хоча загальна ситуація по евакуації позитивна, відзначає співрозмовниця: за час повномасштабної війни з Сіверська та прилеглих сіл вже евакуювалися понад 11 тисяч людей. Це майже 80% населення громади.
Від початку війни з Росією місцевим мешканцям роздають гуманітарну допомогу: продукти, ліки, питну воду в бутлях, засоби гігієни, поліетиленову плівку та інші необхідні речі.
“Щоб забезпечити мешканців громади гуманітарною допомогою, Сіверська МВА налагодила роботу з різними благодійними фондами та волонтерами. Так, наприклад, майже 2 тисячі людей отримали таку допомогу в жовтні. Зараз триває нова хвиля її видачі”, — уточнює представниця соціальної сфери.
Також раз на тиждень мешканцям громади привозять гуманітарний хліб.
Для жителів багатоповерхівок волонтери дали картоплю, капусту і моркву, які міська влада допомогла розвезти. А соціальні працівники доставили їх людям, яким важко пересуватися.
Людям, які залишились без опалення, привозять “буржуйки”.
“Сіверська МВА закупила для жителів громади 30 “буржуйок” та облаштувала 30 пунктів обігріву в багатоповерхівках. В планах — зробити такі пункти в селах громади. Крім того, завдяки волонтерам “буржуйки” отримали 2 сім’ї з дітьми та 3 багатодітних родини”, — каже головна спеціалістка з питань соціального захисту.
А цього місяця адміністрація громади почала приймати від мешканців заяви на тверде паливо.
“Для людей дрова безкоштовні. В пункти обігріву в багатоповерхівках міська військова адміністрація закупила їх за місцеві кошти, а для приватних будинків планується закупівля за державні. 4 листопада вже почали завозити дрова на пункти обігріву”, — говорить представниця соціальної сфери.
Оскільки у прифронтовій громаді немає де купити ліки, цю задачу також взяли на себе соцпрацівники, благодійники та волонтери.
“Це пігулки від шлункових та серцево-судинних захворювань, протизапальні та інші препарати, які в умовах війни мають попит. Крім того, це необхідний матеріал для перев’язок”, — уточнює Ганна Кіхтєва.
На всю громаду нині залишилась лише одна сімейна лікарка. Вона приймає хворих у себе вдома. Благодійники та районна “первинка” передають їй потрібні медикаменти.
“Невдовзі ми плануємо провести виїзний прийом лікарів у громаді. Вони проведуть медичний огляд всіх охочих. Щойно буде відома інформація про виїзний прийом, ми будемо повідомляти про це людей”, — каже представниця соціальної сфери.
Через небезпечну ситуацію в прифронтовій громаді пів року люди не отримували пенсії, каже фахівчиня із соцзахисту. Ці виплати місцевій, районній та обласній владі вдалося відновити лише у вересні. Пенсії видають працівники Укрпошти за місцем проживання клієнтів.
“Виплати вже провели у вересні та жовтні. Частина пенсіонерів отримали заборгованість за попередні місяці. Зараз планується збір заяв від людей, які раніше отримували пенсію в банках та банкоматах”, — розповідає головна спеціалістка з питань соціального захисту.
Ганна Кіхтєва зазначає: до повномасштабної війни в Сіверській громаді майже 4 роки стабільно працював Центр надання соціальних послуг. Відкрите вторгнення Росії внесло в його роботу великі зміни.
“ЦНСП наразі наша болюча тема. В травні центр кілька разів потрапляв під ворожі “прильоти”. Через це зруйнована його будівля, в якій на початку 2022 року спонсори закінчили капітальний ремонт. Із його обладнання нічого не збереглося. До того ж через небезпечну ситуацію в громаді евакуювалися майже всі соціальні працівники центру. До війни їх було 35. Наразі в громаді залишилися і фактично обслуговують людей дві соціальних робітниці в Сіверську та в селі Різниківка і медсестра. До війни в ЦНСП обслуговували понад 300 мешканців, а зараз — 19 малорухливих людей”, — розповідає представниця соціальної сфери.
Через небезпечну ситуацію в громаді працівники центру обслуговують лише людей в зоні їхньої досяжності. Але все одно їхня робота — це щоденний ризик, каже Ганна Кіхтєва.
“Дівчата працюють, не звертаючи уваги на обстріли. Вони отримують для своїх підопічних гуманітарну допомогу: продукти, засоби гігієни, воду, безкоштовний хліб, ліки. Готують для них їжу, навіть і з власних харчів. Носять з колодязя питну воду. Перуть речі. Лежачим підлеглим міняють памперси, а в їхніх квартирах після ворожих “прильотів” забивають підручним матеріалом вибиті вікна та ремонтують пошкоджені двері. Щодня вони вирішують багато важливих питань. Завдяки роботі соціальних працівників ЦНСП з-під обстрілів вдалося вивезти майже 20 людей”, — розповідає Ганна Кіхтєва.
У планах — розширити штат соцпрацівників, щойно лінія фронту відсунеться й у громаді стане спокійніше.
Трапляються в роботі соціальних працівниць і надзвичайні ситуації.
“Не так давно одну літню жінку, в якої стався інсульт, медична сестра та соціальна робітниця за допомогою волонтерів доставили в Слов’янську лікарню. Наразі у неї стан середньої тяжкості. А якби не вони, що б було з бабусею — невідомо. Буває й таке, що їхні підопічні помирають. Тож тут дівчатам доводиться займатися похованням самотніх людей”, — додає Ганна Кіхтєва.
Вона наголошує: соціальна служба працюватиме, навіть якщо з громади евакуюють майже всіх мешканців.
“Ми все одно будемо працювати для одиниць, які залишаться, аби хоч трішки, наскільки це можливо, допомогти їм у скруті. На те ми й представники такої відповідальної сфери — соціальної”, — каже наостанок Ганна Кіхтєва.
* * *
Нагадаємо, в прифронтовому Сіверську армія окупантів знищила будівлю гімназії, але заклад продовжує працювати онлайн. Вчителі й діти не допускають й думки, що гімназію закриють. Вони не втрачають надії, що знову зустрінуться у стінах гімназії після війни.
Читайте також: