Всесвітня організація охорони здоров’я з 2022 року визнала: ігрова залежність — це хвороба. Вона навіть має офіційну назву — gaming disorder, “ігровий розлад”. Ми розпитали психолога та психіатра: як зараз відбувається лікування залежних, як ідентифікувати залежність, які поради дають психотерапевти та чи необхідний такий діагноз.
З 2022 року у Всесвітній організації охорони здоров’я ігровий розлад включили до Міжнародної класифікації хвороб. Перехідний період визнання хвороби триватиме до 2027 року. Тож люди, які не можуть контролювати час, який вони проводять в іграх — тепер офіційно у групі ризику.
Одним із таких є Віктор з Донеччини. Хлопець захоплюється комп’ютерними іграми вже 16 років. Втім юнак запевняє — йому вдається поєднувати ігри з навчанням, навіть отримує підвищену стипендію:
“Днями я проводжу в виші, ночами граю в комп’ютерні ігри, випиваючи по 2-3 літри енергетиків. І почуваюся, поки що мені 22 роки — чудово. Зрозуміло, особливо у вихідні я звик відсипатися. Але, через те, що я вже закінчую університет, у мене 5 курс. Ходити на навчання не треба, сидиш собі пишеш диплом. Тому встигаю і вдень відіспатися і вночі посидіти пограти”.
У психотерапевтів згодом мають з’явитися офіційні інструкції, як лікувати ігрову залежність. Наразі їх немає і лікування таких випадків полягає у пошуку проблем в реальному житті. Лікарі в першу чергу питають: “що тебе не влаштовує в житті”.
“Відеоігрова залежність є лише симптомом, тому дуже важливо знайти причину, яка призвела до того, що людина почала тікати від реальності. Можливо вона десь не отримує задоволення і шукає це задоволення таким шляхом. Тому ми завжди в психотерапії розглядаємо те, що відбувається в реальному житті”, — розповідає психолог Ольга Копчинська.
За словами фахівчині, віртуальні перемоги допомагають компенсувати проблеми в житті. Тож вони разом з пацієнтами шукають ті самі позитивні емоції в реальному житті.
“Задоволення можна отримати від малювання, живого спілкування з друзями, від подорожей, можливо від роботи, творчості та іншого. І таким чином ми потроху пробудовуємо соціальні зв’язки у клієнта”, — наводить приклад Ольга.
На відеоігри переносять навіть нестачу сексуального задоволення. Психолог додає, з цим треба бути особливо обережними.
“Тоді відбувається руйнація стосунків з оточуючими, друзями, конфлікти в сім’ї, починається погіршення фізичного здоров’я. Наприклад може руйнуватися зір, болі в тілі. Людина коли потрапляє в цей “поток”, коли грає в відеоігри, втрачає відчуття часу”
Більш того, залежні від відеоігор зіштовхуються і з важчими наслідками. Лікар-психіатр, асистент кафедри клінічних дисциплін Ужгородського національного університету Михайло Битлянин розповідає:
“Постійно відчуття втоми, безсоння, обмеження спілкування живого, так званий тунельний синдром. Так само може бути збільшення жирової маси тіла, мігрені, офтальмологічні проблеми із зором і пацієнти не слідкують за власною гігієною”
Михайло Битлянин додає, в лікуванні ігровоъї залежності важливо, щоб людина сама усвідомлювала: у неї проблеми.
“Лікування не буде ефективним, якщо його привели родичі. Так само, як і при хімічній залежності, людина яка страждає на алкоголізм чи від наркотиків. Якщо бажання лікуватися не буде, то і результат скоріше за все буде даремний. Ну, не зовсім даремний, але рецидив буде частіше”.
За словами Михайла Битлянина, не всяка тяга до ігор — це проблема. Вони можуть і допомагати:
Також ігри тренують до майбутніх професій, де потрібно проводити маніпуляції, наприклад, крана або інших механічних устаткувань. Тож спеціалісти рекомендують: дітям варто не забороняти ігри, а пропонувати варіанти хобі — це гуртки, активні ігри, спорт, мандрівки, прогулянки, групове виконання домашніх завдань. А з дорослими, які таким чином ховаються від проблем, варто спілкуватися, та допомогти їм звернутися до сімейного психотерапевта.
Читайте також: