Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — маріуполець Олександр Івашинін. Чоловік загинув у рідному місті, коли в машину, в якій він їхав, поцілив снаряд.
Вільне радіо публікує історії загиблих під час війни українців, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Про Олександра Івашиніна написали на сторінці Донецької ОДА.
Олександр Івашинін народився у Маріуполі. Працював на металургійному комбінаті імені Ілліча. Спочатку нагрівальником металу у балонному цеху, а згодом слюсарем з виготовлення вузлів і деталей технологічних трубопроводів у цеху водопостачання.
Друзі й близькі згадують Олександра професійним спеціалістом та добрим і надійним товаришем.
“Мені пощастило працювати пліч-о-пліч з цією чудовою людиною. На роботі він завжди сумлінно виконував усі завдання. Менш ніж за два роки досконало опанував нову професію, підвищивши кваліфікацію до найвищого 6-го розряду. У новому колективі був лідером, авторитетом. Завжди готовим прийти на допомогу кожному із нас. Я ще дивувався: невже в наш час є такі люди, як Сашко?
У нього, крім “золотої” голови, були й ще “золоті” руки. Олександр — автор і виконавець багатьох пропозицій, що дозволяли підприємству заощаджувати. В усіх побутових приміщеннях на ділянці, де він працював, завдяки йому були зроблені гарні ремонти. У лютому 2022-го Олександр отримав подяку від керівника Донецької облдержадміністрації, а його фотокартка мала прикрашати дошку пошани найкращих робітників комбінату… Ось таким був Олександр. Хоч і кажуть, що Бог забирає собі найкращих, та з цією втратою неможливо змиритися”, — згадує колегу працівник маріупольського меткомбінату Олександр Борцов.
Олександр з дружиною жив у Кальміуському районі Маріуполя. 12 березня 2022 року він із сусідом поїхав до матері на проспект Металургів. Звідти вони разом вирушили за донькою Олександра. Коли родичі їхали по вулиці Тополиній, в автівку влучив російський снаряд, розповіла подруга матері Олександра Анна Алевтина.
Чоловіка поховали на городі його дружини, а його матір — на городі старшого сина. У жовтні 2023 року їх перепоховали на кладовищі селища Сєдового.
В Олександра залишилися донька від першого шлюбу, дружина, старший брат, племінниця.
Олександру Івашиніну назавжди залишиться 46 років.
Світла пам’ять.