Село “без дідів”, віслючка-блогерка та туристичні красоти. Чим особлива Іллінівська ОТГ

До Іллінівської громади увійшли 12 населених пунктів. Адміністративний центр Іллінівка територіально знаходиться на околиці та межує з Костянтинівкою. Але транспорту на Іллінівку ви там на інформаційних табличках не знайдете. Перевізники і досі наполегливо називають свій маршрут "Костянтинівка-Комуна Ілліча" — за назвою села до декомунізації.

Автобус їде до "головного п'ятачка" в селі Іллінівка. Везе розбитими дорогами. Місцеві вулиці громада почала ремонтувати, але дорогою до міста добряче потрясе. Тут часто їздять вантажівки.

Автобус з Костянтинівки привозить пасажирів в центр Іллінівки. Тут поряд одразу школа, футбольне поле, інклюзивно-ресурсний центр, амбулаторія, сільська рада, магазин та молодіжний центр. Словом — всі соціальні об'єкти.

На вулицях опівдні людей майже немає. Тільки поодинокі пенсіонерки виходять з магазину або заходять до молодіжного центру. Правда вони його називають "клуб". Раз на місяць у велику залу закладу запрошують перукарів, щоб стригли літніх людей. Грошей ці клієнти не платять, оплачує послуги громада. Це не просто тимчасовий салон краси, а місце зустрічі знайомих. До двох перукарок черга з кількох бабусь. Всі жваво спілкуються та жартують.

Безкоштовні стрижки — одна з переваг розвитку останніх років, яку одразу називають бабусі. Та згадують і недоліки. Жартома просять привезти не тільки жінок-перукарок.

Та в жарті, кажуть, є лише доля жарту. Сумують бабусі без розваг в селі. Поки емоційно жаліються, що все для молоді, а для старих - зась, на сцену виходить директор молодіжного центру. Він не стримується та просить відвідувачок не наговорювати. Розігрується діалог на напівпідвищених тонах:

Та сваряться не довго. Бо ж афіша і справді висить неподалік. Показати таку на дверях нас веде прибиральниця Галина.

Вона із запалом запевняє: у них постійно щось проводять, просто не всі цим цікавляться. А змінилось все після створення громади. Жінка якраз в той час на роботу і влаштувалась.

Молодіжний центр — один з обласних проектів для громади. Будівлю капітально відремонтували в 2017 році. Директором закладу став переселенець Дмитро Дегтярев. З того часу працюють без вихідних та з ранку до вечора.

Колектив в центрі маленький. Тож Дмитро і хореографію викладає, і лампочки вкручує, і декорації розбирає.

Молодіжний центр в Іллінівці ㅡ поки єдиний у громаді. Але, за планом, їх в ОТГ буде три. Вже скоро відкриють ще один в Олександро-Калиново, а третій планують в селі Берестки.

Відновились та працюють з дітьми і в школі, яка розташована за кількасот метрів. Триповерхова яскрава будівля серед маленьких хат видніється здалеку.

Вона веде нас показувати школу, але попереджає: зазвичай базова екскурсія триває 3,5 години. Тоді встигають розповісти про всі проекти та кімнати. Адже обладнали для школярів все ㅡ від підвалу до огорожі. Тут є клас хореографії, майстерні для хлопчиків і дівчат та навіть свій манекен для навчань першій домедичній допомозі. Навіть поки ми заходимо в кабінет директорки, то встигаємо побачити три проекти школи: урни для роздільного збору сміття, електронний дзвоник з можливістю робити оголошення онлайн та маленьку сову, яку учні надрукували на нещодавно виграному 3D-принтері.

Діти в Іллінівській школі дуже розкуті. Вони постійно сміються, багато рухаються на уроках, бігають і грають в теніс на перервах.

Директорка розповідає: зараз у початковій школі діти працюють з проектами та презентаціями на різні теми. Тепер у школі не просто навчають писати і читати, а готують до публічних виступів, пояснюють, як відстоювати свою позицію та поважно спілкуватись з однолітками. На заняттях часто використовують сучасну техніку. З прогресом змінюють свої підходи і викладачі. Вони учасники проекту "Школа 3.0". Тобто вчителів навчають правильно складати стратегію розвитку для школи на наступний рік. І залучати до її виконання батьків та громадськість.

Крім того, поступово у школі переходять на електронну документацію. Наприклад, деякі класні керівники ведуть не паперовий журнал, а електронний.

Іллінівська громада загалом одна із лідерів за участю у програмах з діджиталізації на Донеччині. Так, ОТГ бере участь у проекті "Е-рішення для громад". Це комплекс програм для переведення документів місцевої влади в електронний вигляд. Є вибір від систематизації бюджету до прописки-виписки громадян. Але взяли в Іллінівці тільки одну з них — просторове планування.

Планування впроваджують поступово. Уповільнюють процес одразу кілька факторів:

• ще немає визначених меж територій громади;
  
  
• не вистачає людей, щоби спочатку вручну перенести усі дані про землі в електронну таблицю;
  
  
• є проблеми з інтернетом на території громади.
  

Іллінівка — це перспективне село. Адже прибуткове. І про це говорять не тільки місцеві будинки, хоча вони подекуди вражають.

Загалом громаду утримують підприємства. 80% бюджету формують загалом податки з доходів мешканців ОТГ.

Є в громаді і малі приватні підприємства. Наприклад, столярний дім Valles. Його власник Олексій Чебаненко вважає: об'єднана громада — це добре для його бізнесу. Адже податки, які чоловік заплатив, залишаються в ОТГ. А отже — йдуть на розвиток.

Розвиток з грошей громади можна перерахувати в проектах: спеціальну допомогу ОТГ від держави в перший рік віддали на ремонт садочків. У 2019 роблять вуличне освітлення в селах Плещеєвка, Іллінівка, в Полтавці тривають роботи з утеплення великої комунальної будівлі (там розмістили клуб, дитячий садок, сільську раду, а також приміщення ФАПу). Крім того, у громаді збудували центр безпеки. Тож рятувальники в селах є. Та розмістились вони не в Іллінівці, а в Олександро-Калиново. Це село — культурний осередок громади.

Дорога з Іллінівки до Олександро-Калиново пролягає вздовж регіонального ландшафтного парку Клебан-Бик. Тут знаходиться геологічна пам'ятка загальнодержавного значення — Клебань-Бикське оголення. Завдяки клімату парк зберіг стародавні скам'янілі залишки дерев та порід. Вчені вважають, що їм близько 295-300 млн років. Та цікаво приїхати в Клебан-Бик буде не лише геологам. Адже тут є екологічні стежки, місця для риболовлі та фотосесій, проводять майстер-класи, пленери художників, а також облаштований пляж з альтанками для пікніків.

За п'ять хвилин їзди від центрального входу в парк розташоване Олександро-Калинове. Згори це село виглядає як поселення навколо церкви. Бо хати маленькі, їх небагато, а храм ㅡ не менший за міський варіант.

Та головна пам'ятка населеного пункту не золотоверха церква, а місцевий музей. Вказівників, правда, до нього немає. Тож, поволі розганяючи з дороги гусей та котів, ми поїхали за вказівником навігатора. Він повів не зовсім туди.

Потрібний пункт призначення ми знайшли вже за поворотом в іншому кінці вулиці. На це вказує трактор на постаменті і хата розмальована в українському стилі. Опікується музеєм Андрій Тараман. Він місцевий активіст та депутат ради ОТГ. Каже: саме з трактора в них почалося все культурне життя. З розповіді про нього і починається кожна екскурсія.

Вже коли музей створили, туди почали збирати історичні пам'ятки з хат місцевих. Так облаштували будиночок з піччю, веретеном, ліжком та колискою. До останньої навіть легенда є, що хто її поколисає, то скоро завагітніє.

У хаті можна навіть залишитись ночувати. Це один із варіантів зеленого туризму в селі. Є навіть тур-пакет з місцевим харчуванням. Все з городів та домашнє, від селян.

Хата — це лише елемент музею. А от в будівлі поряд в трьох кімнатах вміщується одразу кілька епох.

Починається експозиція зі старих сіялок, медогонок та іншого. Зробити ремонт в цьому приміщенні коштів немає, тож змінюють все поступово. Вже в наступній залі — звалище історії. Андрій жартома називає це приміщення залою реабілітації для тих, хто сумує за СРСР.

Музейні експонати — від місцевих. Як і ті, що в сусідній кімнаті. Вона присвячена військовим діям на Донбасі. Щоб переступити поріг, тут спочатку треба витерти ноги "об Путіна". Такий тут постелили килимок. З цією залою у Андрія пов'язана особиста історія.

Збирати в селі було що. В 2014 році село на 3 місяці захопили бойовики. Влаштували свої порядки та навіть вкрали з постамента танк. Раніше трактор і танк були через дорогу один від одного. Тепер же один постамент пустий.

Відео угону зазняв та виклав в мережу якраз наш супроводжуючий Андрій. Після цього довелось з села на деякий час поїхати. А тепер у активістів нова боротьба — повернути танк в село.

Третя кімната музею не стосується історії. А присвячена природі. Її облаштування виграли в конкурсі "Неймовірні села України".

Тут проводять заняття для школярів з природознавства. Фоном вмикають співи різних птахів, грають в ігри, а також вчаться, наприклад, складати палатку.

Останнім часом відвідувачів в музеї вже стало більше, каже Андрій. Музей виходить з післявоєнної кризи та знаходить нову аудиторію.

Щоб розвивати музей, тут також проводять фестиваль українських традицій "Смолянський куліш" — головне свято Іллінівської ОТГ. Організовують його на день незалежності. Гості їдуть з усієї області. Наприклад, цього року зварили більше 500 літрів кулішу, щоб вистачило всім гостям. Адже 400 місцевих мешканців на свято приймали 4 тисячі гостей.

Фото: Донецький центр розвитку місцевого самоврядування

Для свят і свого хору мешканці добились відновлення сільського будинку культури.

Місцевою цікавинкою стала також віслючка Данка. Вона катає дітей та навіть веде свою сторінку у Facebook. Тваринка вже підросла, тож на ній водитимуть новий туристичний маршрут «Смолянська полонянка».

Свій культурний потенціал в Олександро-Калиновому готові розвивати, тож у планах також відкриття Центру культури і туризму на території села.

Головне, кажуть, щоб інфраструктура не підвела. Наприклад, у 2019 році до парку Кебан-Бик поклали дорогу нову, то й туристів стало більше. Але ремонтувати встигають не все.

Іллінівська громада має проблеми з водопостачанням, газопостачанням, ще не організувала вивіз сміття з сіл, а також транспорт в свої села.

У віддалені села планують запускати комунальний автобус. Але поки ні підприємства, ні машин для нього немає.

Та, попри проблеми, громада спроможна і хоче розвиватись. Очільник ОТГ каже: вже за два роки встигли більше, ніж район за часи незалежності. В інфраструктуру громади вклали близько 150 млн гривень. Є і амбітний перспективний план. Тільки б війна не заважала його втілювати.