image

СЕЛО “БЕЗ ДІДІВ”, ВІСЛЮЧКА-БЛОГЕРКА ТА ТУРИСТИЧНІ КРАСОТИ. ЧИМ ОСОБЛИВА ІЛЛІНІВСЬКА ОТГ


Село "без дідів", віслючка-блогерка та туристичні красоти

Чим особлива Іллінівська ОТГ
Іллінівська селищна об'єднана територіальна громада одна з тих, по кому пройшлася війна. Тут поєдналися історія українського села із радянським спадком та великий природний заповідник. З одного боку, у громаді будинки в стилі посольства Америки, а з іншого — пустуючі покинуті хати. Як Іллінівській ОТГ вдаються реформи — в нашому матеріалі
До Іллінівської громади увійшли 12 населених пунктів. Адміністративний центр Іллінівка територіально знаходиться на околиці та межує з Костянтинівкою. Але транспорту на Іллінівку ви там на інформаційних табличках не знайдете. Перевізники і досі наполегливо називають свій маршрут "Костянтинівка-Комуна Ілліча" — за назвою села до декомунізації.

Автобус їде до "головного п'ятачка" в селі Іллінівка. Везе розбитими дорогами. Місцеві вулиці громада почала ремонтувати, але дорогою до міста добряче потрясе. Тут часто їздять вантажівки.
Автобус з Костянтинівки привозить пасажирів в центр Іллінівки. Тут поряд одразу школа, футбольне поле, інклюзивно-ресурсний центр, амбулаторія, сільська рада, магазин та молодіжний центр. Словом — всі соціальні об'єкти.
"Порнуха" в молодіжному центрі і "де діди?"
На вулицях опівдні людей майже немає. Тільки поодинокі пенсіонерки виходять з магазину або заходять до молодіжного центру. Правда вони його називають "клуб". Раз на місяць у велику залу закладу запрошують перукарів, щоб стригли літніх людей. Грошей ці клієнти не платять, оплачує послуги громада. Це не просто тимчасовий салон краси, а місце зустрічі знайомих. До двох перукарок черга з кількох бабусь. Всі жваво спілкуються та жартують.
Як тільки є замовлення — одразу дівчата приїжджають, розумнички, молодці. Ми ніде не їздимо, це треба їхать в город. 12 гривень віддай, там за стрижку віддай, а вони то безплатно
— заводять розмову клієнтки
Безкоштовні стрижки — одна з переваг розвитку останніх років, яку одразу називають бабусі. Та згадують і недоліки. Жартома просять привезти не тільки жінок-перукарок.
Мариничу (голові Іллінівської ОТГ ㅡ ред) виговор! Всі ж вдови, дідів треба! Немає дідів. Хай вже десь звідкись везе чи що. Діда Мороза обов'язково до нового року
— з посмішкою каже та просить подруг її підтримати одна з місцевих мешканок
Та в жарті, кажуть, є лише доля жарту. Сумують бабусі без розваг в селі. Поки емоційно жаліються, що все для молоді, а для старих - зась, на сцену виходить директор молодіжного центру. Він не стримується та просить відвідувачок не наговорювати. Розігрується діалог на напівпідвищених тонах:
Директор: Ми для вас кожні вихідні показуємо фільми. Приходьте-дивіться.

Пенсіонерка: Для нас? А де я бачу, що це для нас?

Директор: Ми вішаємо для вас на магазині оголошення. Ви щодня ходите, це найбільш видне місце для вас.

Пенсіонерка: А звідки я знаю для мене воно чи прийде молодь і порнуху тут будуть показувать?

Директор: Та яку порнуху? Ми проводимо для вас!

Пенсіонерка: А звідки ж я це знаю?
Та сваряться не довго. Бо ж афіша і справді висить неподалік. Показати таку на дверях нас веде прибиральниця Галина.
Вона із запалом запевняє: у них постійно щось проводять, просто не всі цим цікавляться. А змінилось все після створення громади. Жінка якраз в той час на роботу і влаштувалась.
Усе змінилось. І ремонт зробили, і стали фільми показувати тут. Бесплатно все. І діти на гуртки ходять
— розповідає Галина
Молодіжний центр — один з обласних проектів для громади. Будівлю капітально відремонтували в 2017 році. Директором закладу став переселенець Дмитро Дегтярев. З того часу працюють без вихідних та з ранку до вечора.
Ми працюємо 7 днів на тиждень. В будні ми тут з 9 до 18. Це за умови, якщо у нас просто звичайний робочий день, зі звичайними гуртками, — останній автобус у нас звідси до Костянтинівки їде о 18:00. У нас є діти, які їдуть на хореографію з міста, підлаштовуємось під них. Якщо у нас якісь заплановані вечірні кіноперегляди, то ми тут до 21 години стабільно
— каже Дертярев
Колектив в центрі маленький. Тож Дмитро і хореографію викладає, і лампочки вкручує, і декорації розбирає.
У нас більше 20 дітей в молодшій групі, що для місцевих нормально. Старша група близько 10 людей. На шахи теж десь 10 людей ходять, в театральний гурток — 15. Загалом всюди набирається знову, бо трохи втратили в деяких гуртках: ходили, але дуже мало дітей. Зараз все відновлюємо
— каже Дмитро
Молодіжний центр в Іллінівці ㅡ поки єдиний у громаді. Але, за планом, їх в ОТГ буде три. Вже скоро відкриють ще один в Олександро-Калиново, а третій планують в селі Берестки.
Діджиталізація в селі майже без інтернету
Відновились та працюють з дітьми і в школі, яка розташована за кількасот метрів. Триповерхова яскрава будівля серед маленьких хат видніється здалеку.


Ми можемо похизуватись, бо у нас на сьогодні в початковій школі є все. Все, що було необхідно для створення освітнього середовища. Є індивідуальні планшети-комп'ютери, вони як нетбуки, є електронні мікроскопи, є магнітні конструктори
— розповідає директорка Світлана Бурдун
Вона веде нас показувати школу, але попереджає: зазвичай базова екскурсія триває 3,5 години. Тоді встигають розповісти про всі проекти та кімнати. Адже обладнали для школярів все ㅡ від підвалу до огорожі. Тут є клас хореографії, майстерні для хлопчиків і дівчат та навіть свій манекен для навчань першій домедичній допомозі. Навіть поки ми заходимо в кабінет директорки, то встигаємо побачити три проекти школи: урни для роздільного збору сміття, електронний дзвоник з можливістю робити оголошення онлайн та маленьку сову, яку учні надрукували на нещодавно виграному 3D-принтері.
Діти в Іллінівській школі дуже розкуті. Вони постійно сміються, багато рухаються на уроках, бігають і грають в теніс на перервах.
Журналіст: А ви конструктором часто граєте?

Діти: Так (хором)!

Учениця: От зараз збудували школу. Це школа мажорів.

Журналіст: А що у них є, що вони мажорні?

Учениця: Ну, тому що тут діти, у яких татусі або мами багаті


Директорка розповідає: зараз у початковій школі діти працюють з проектами та презентаціями на різні теми. Тепер у школі не просто навчають писати і читати, а готують до публічних виступів, пояснюють, як відстоювати свою позицію та поважно спілкуватись з однолітками. На заняттях часто використовують сучасну техніку. З прогресом змінюють свої підходи і викладачі. Вони учасники проекту "Школа 3.0". Тобто вчителів навчають правильно складати стратегію розвитку для школи на наступний рік. І залучати до її виконання батьків та громадськість.
Тут і використання електронних ресурсів, і вміння спілкуватись, і вміння виконувати нашу ціль усім разом. Бо знаєте: коли людина створює, то вона вже хоче це виконувати. А коли ми самі написали щось у своєму річному плані, бо чогось ми вирішили, що це буде гарно, то і виконуємо його самі
Крім того, поступово у школі переходять на електронну документацію. Наприклад, деякі класні керівники ведуть не паперовий журнал, а електронний.
Ми цим користуємось, і вже немає у класних керівників гори непотрібних паперів. Якщо вони google-форму завели, classroom, то, коли потрібно зробити "соціальний паспорт класу", це можна зробити швиденько. Відкрив і зробив, де б ти не знаходився: вдома чи деінде. Бо вже всі батьки заповнили дані. Не вся школа зараз використовує ці інструменти, але людей десять отримали сертифікати на ці додатки
— додає Світлана Бурдун
Іллінівська громада загалом одна із лідерів за участю у програмах з діджиталізації на Донеччині. Так, ОТГ бере участь у проекті "Е-рішення для громад". Це комплекс програм для переведення документів місцевої влади в електронний вигляд. Є вибір від систематизації бюджету до прописки-виписки громадян. Але взяли в Іллінівці тільки одну з них — просторове планування.
Це формує карту земель: де яке підприємство знаходиться, де хто володіє або на правах оренди керує цією землею, які землі вільні. Ця програма нам важлива для залучення інвесторів на нашу територію. Бо без цього планування інвестори можуть не прийти до нас
— розповідає перший заступник сільського голови Наталія Лебедева
Планування впроваджують поступово. Уповільнюють процес одразу кілька факторів:

  • ще немає визначених меж територій громади;

  • не вистачає людей, щоби спочатку вручну перенести усі дані про землі в електронну таблицю;

  • є проблеми з інтернетом на території громади.
У нас є віддалений старостинський округ — це Тарасівка, Олександрополь, Водяне (це на межі з Покровським районом). Там сигнал Vodafone дуже поганий. Kyivstar працює трохи краще, і то люди виходять десь на горку, піднімаються на другий поверх. Отака ситуація
— пояснює чиновниця
Село великих підприємств
Іллінівка — це перспективне село. Адже прибуткове. І про це говорять не тільки місцеві будинки, хоча вони подекуди вражають.
Загалом громаду утримують підприємства. 80% бюджету формують загалом податки з доходів мешканців ОТГ.
Якщо брати економіку, то близько 70-75% бюджету району залишилось у нас в громаді, бо у нас розміщені базові підприємства. Вони платили податки в Костянтинівський район, а сьогодні платять в Іллінівську громаду. Це «Український бекон», «Перспектива» та, звісно, «Злагода», а також ряд інших підприємств с/г спрямування
— каже голова Іллінівської ОТГ Володимир Маринич
Є в громаді і малі приватні підприємства. Наприклад, столярний дім Valles. Його власник Олексій Чебаненко вважає: об'єднана громада — це добре для його бізнесу. Адже податки, які чоловік заплатив, залишаються в ОТГ. А отже — йдуть на розвиток.
Якщо ти хочеш щось змінити і в нормальних умовах жити — ти маєш сплачувати податки. Інше питання як вони будуть використані. От до цього ми прийдемо трохи пізніше. Тому що це наші гроші. От кожна людина, яка сплачує податки, має розуміти: це його гроші! І ти маєш контролювати як твої гроші витрачають
— каже Олексій Чебаненко
Розвиток з грошей громади можна перерахувати в проектах: спеціальну допомогу ОТГ від держави в перший рік віддали на ремонт садочків. У 2019 роблять вуличне освітлення в селах Плещеєвка, Іллінівка, в Полтавці тривають роботи з утеплення великої комунальної будівлі (там розмістили клуб, дитячий садок, сільську раду, а також приміщення ФАПу). Крім того, у громаді збудували центр безпеки. Тож рятувальники в селах є. Та розмістились вони не в Іллінівці, а в Олександро-Калиново. Це село — культурний осередок громади.
Дерева, старші за цивілізацію
Дорога з Іллінівки до Олександро-Калиново пролягає вздовж регіонального ландшафтного парку Клебан-Бик. Тут знаходиться геологічна пам'ятка загальнодержавного значення — Клебань-Бикське оголення. Завдяки клімату парк зберіг стародавні скам'янілі залишки дерев та порід. Вчені вважають, що їм близько 295-300 млн років. Та цікаво приїхати в Клебан-Бик буде не лише геологам. Адже тут є екологічні стежки, місця для риболовлі та фотосесій, проводять майстер-класи, пленери художників, а також облаштований пляж з альтанками для пікніків.
За п'ять хвилин їзди від центрального входу в парк розташоване Олександро-Калинове. Згори це село виглядає як поселення навколо церкви. Бо хати маленькі, їх небагато, а храм ㅡ не менший за міський варіант.




Та головна пам'ятка населеного пункту не золотоверха церква, а місцевий музей. Вказівників, правда, до нього немає. Тож, поволі розганяючи з дороги гусей та котів, ми поїхали за вказівником навігатора. Він повів не зовсім туди.
Та ви їдете прямо на цвинтар! Розвертайтесь!
— зупинив нас місцевий дідусь, в якого ми перепитали дорогу
Музей, де можна витерти ноги "об Путіна"
Потрібний пункт призначення ми знайшли вже за поворотом в іншому кінці вулиці. На це вказує трактор на постаменті і хата розмальована в українському стилі. Опікується музеєм Андрій Тараман. Він місцевий активіст та депутат ради ОТГ. Каже: саме з трактора в них почалося все культурне життя. З розповіді про нього і починається кожна екскурсія.
В часи війни всю техніку вивозили за Урал, а цей трактор не віддали. Його сховали в лісосмузі і прикопали. Коли Донбас звільнили від німців, техніку назад не везли, і цей трактор був один на село
— розповідає про історію техніки Андрій
Трактор довго зберігали в місцевому колгоспі. А в 2011 році районна рада забрала його в музей. Місцеві виступили проти. Аби повернути історичну реліквію в село, створили громадську організацію "Енеїда". Активісти їздили в районну раду та вимагали привезти трактор в Олександро-Калиново. Це настільки згуртувало людей, що близько 50 активних селян займалися питанням. Повернути техніку пообіцяли, якщо буде куди. Так в селі і створили музей.
Скинулись по 50 грн і викупили хату, анонсували до дня села відкриття музею і повернення трактора
— згадує очільник громадської організації
Вже коли музей створили, туди почали збирати історичні пам'ятки з хат місцевих. Так облаштували будиночок з піччю, веретеном, ліжком та колискою. До останньої навіть легенда є, що хто її поколисає, то скоро завагітніє.
Три жінки приїжджали колисати, у яких не було довгий час дітей. За долю двох не знаю, а в одної 6 років не було дітей, і вона з дитинкою вже приїжджала в тому році
— розповідає Андрій Тараман
У хаті можна навіть залишитись ночувати. Це один із варіантів зеленого туризму в селі. Є навіть тур-пакет з місцевим харчуванням. Все з городів та домашнє, від селян.
Хата — це лише елемент музею. А от в будівлі поряд в трьох кімнатах вміщується одразу кілька епох.
Починається експозиція зі старих сіялок, медогонок та іншого. Зробити ремонт в цьому приміщенні коштів немає, тож змінюють все поступово. Вже в наступній залі — звалище історії. Андрій жартома називає це приміщення залою реабілітації для тих, хто сумує за СРСР.
Музейні експонати — від місцевих. Як і ті, що в сусідній кімнаті. Вона присвячена військовим діям на Донбасі. Щоб переступити поріг, тут спочатку треба витерти ноги "об Путіна". Такий тут постелили килимок. З цією залою у Андрія пов'язана особиста історія.
Загинув мій товариш Сергій Ісаєв, з яким я служив разом в 122 батальйоні і ми вирішили зробити куточок пам'яті Сергія. Тут його особисті речі. А друзі Сергія, волонтери, почали привозити різні експонати сюди. Хто уламки привезе, хто те, хто се
— каже Андрій Тараман
Збирати в селі було що. В 2014 році село на 3 місяці захопили бойовики. Влаштували свої порядки та навіть вкрали з постамента танк. Раніше трактор і танк були через дорогу один від одного. Тепер же один постамент пустий.
Відео угону зазняв та виклав в мережу якраз наш супроводжуючий Андрій. Після цього довелось з села на деякий час поїхати. А тепер у активістів нова боротьба — повернути танк в село.
Коли бойовики тікали зі Слов'янська, вони покинули той танк і зараз він в музеї ракетних військ знаходиться в Кіровоградській області
— каже активіст
Третя кімната музею не стосується історії. А присвячена природі. Її облаштування виграли в конкурсі "Неймовірні села України".
Тут проводять заняття для школярів з природознавства. Фоном вмикають співи різних птахів, грають в ігри, а також вчаться, наприклад, складати палатку.

Останнім часом відвідувачів в музеї вже стало більше, каже Андрій. Музей виходить з післявоєнної кризи та знаходить нову аудиторію.
З цієї території дуже мало людей їздили. 80-90% - це були мешканці міста Донецьк. Коли Донецьк відпав, то у нас взагалі була криза. А от цей рік – дуже багато. Значить, якщо раніше їздили – це корпоративи, дорослих більше, і діти були школярі. В день бувало до 100 людей екскурсій. А зараз їдуть в основному школярі. Вони проводять одночасно день мови, історію, краєзнавство
— каже Андрій
Щоб розвивати музей, тут також проводять фестиваль українських традицій "Смолянський куліш" — головне свято Іллінівської ОТГ. Організовують його на день незалежності. Гості їдуть з усієї області. Наприклад, цього року зварили більше 500 літрів кулішу, щоб вистачило всім гостям. Адже 400 місцевих мешканців на свято приймали 4 тисячі гостей.
Фото: Донецький центр розвитку місцевого самоврядування
Для свят і свого хору мешканці добились відновлення сільського будинку культури.
Місцевою цікавинкою стала також віслючка Данка. Вона катає дітей та навіть веде свою сторінку у Facebook. Тваринка вже підросла, тож на ній водитимуть новий туристичний маршрут «Смолянська полонянка».

Свій культурний потенціал в Олександро-Калиновому готові розвивати, тож у планах також відкриття Центру культури і туризму на території села.

Головне, кажуть, щоб інфраструктура не підвела. Наприклад, у 2019 році до парку Кебан-Бик поклали дорогу нову, то й туристів стало більше. Але ремонтувати встигають не все.
"Дехто думав, що громада одразу вирішить всі проблеми, але так не буває", — голова ОТГ
Іллінівська громада має проблеми з водопостачанням, газопостачанням, ще не організувала вивіз сміття з сіл, а також транспорт в свої села.
Транспортом забезпечує нас підприємство міське. І це дуже погано. Ми вже зверталися. Але ж вони теж рахують свої доходи і на такі далекі відстані роблять дуже дорогі квитки, що люди не можуть сплатити. Легше у когось взяти машину і "вскладчину" сплатити там 30 грн, ніж за 60 доїхати. Так виходить, що дальні села у нас не забезпечені
— каже перший заступник сільського голови Наталія Лебедева
У віддалені села планують запускати комунальний автобус. Але поки ні підприємства, ні машин для нього немає.
Та, попри проблеми, громада спроможна і хоче розвиватись. Очільник ОТГ каже: вже за два роки встигли більше, ніж район за часи незалежності. В інфраструктуру громади вклали близько 150 млн гривень. Є і амбітний перспективний план. Тільки б війна не заважала його втілювати.
Бізнес не прийде. Цього року 25 травня в селі Правда були прямі влучення. У нас там був склад з боєприпасами. Півдня вибухали, там 800 тон боєприпасів було. А бізнес не приходить туди, де війна, де тривають військові дії. Великий бізнес сюди не прийде. Іноземці тим паче сюди не прийдуть. Вони он сюди приїздили в касках, бронежилетах. Про що ми говоримо...
— каже очільник громади

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо Ви дочитали цей матеріал до кінця, сподіваємось, він був корисним для Вас

Ми дуже цінуємо те, що Ви з нами!

Запрошуємо Вас стати патроном Вільного радіо та підтримати нашу редакцію.

Якісна незалежна журналістика потребує багато зусиль та ресурсів, і саме Ви можете допомогти нам робити це чесно і кожного дня!

Щомісячна підтримка
Допомогти одноразово
Поділитись публікацією
Поділитись публікацією

Проект «Інформаційна підтримка реформи Децентралізації та cтворення ОТГ» реалізується завдяки фінансовій підтримці Уряду Великої Британії. Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(-ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією Уряду Великої Британії.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: